20 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1896/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови та накладення штрафу, -
04 червня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу від 25.04.2018 ВП № 56069257 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. у ВП № 56069257 ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2368/17 виконано, а саме: здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що згідно листа боржника від 16.04.2018 № 5200/07-25 та доданої до нього копії розрахунку встановлено, що рішення суду боржником в частині виплати перерахованої суми пенсії не виконано, оскільки строки передбачені частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" та вказані у постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2018 завершились. У зв'язку із чим згідно статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державним виконавцем постановою від 25.04.2018 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн /а.с. 30-34/.
За приписами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі № 816/2368/17 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" і №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268" на підставі довідки від 28 квітня 2017 року №4/2055 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2016 року, яка виготовлена ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2016 року /а.с. 58-62/.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федько Є.О. від 28.03.2018 ВП № 56069257 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 816/2368/17, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 15.03.2018 /а.с. 64/.
Листом від 16.04.2018 № 5200/07-25 боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення суду, а саме: здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 /а.с. 12/.
Постановою державного виконавця від 25.04.2018 ВП № 56069257 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн, у зв'язку із невиконанням рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії /а.с. 11/.
Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
Оцінюючи обгрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).
Згідно ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм слідує, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 25.04.2018, рішення Полтавського окружного адміністративного суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, що підтверджується розрахунком /а.с. 13/. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що оскільки в законодавстві, чинному на час звернення ОСОБА_1 до суду та винесення рішення, не було врегульовано порядок проведення виплат пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 № 988, пенсійним органом застосовано положення спеціального нормативно-правового акту, а саме: постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, якою визначено порядок виплати перерахованих сум пенсій.
Разом із тим, такі твердження позивача суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Так, із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Слід зауважити, що Постанова № 103 прийнята після ухвалення Полтавським окружним адміністративним судом рішення у справі за №816/2368/17, а відтак, на переконання суду, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії.
Також суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.
При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний суд в ухвалі від 02.05.2018 року у справі № 818/1076/18.
Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
З огляду на викладене, посилання позивача на відсутність відповідного бюджетного асигнування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії є не обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі № 816/2368/17, зокрема, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану у даній справі постанову про накладення на ГУ ПФУ у Полтавській області штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) про скасування постанови та накладення штрафу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко