вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"06" червня 2018 р. Справа№ 910/2145/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.
За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 06.06.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року по справі № 910/2145/18 (суддя: Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ»
до 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2) Комунального підприємства «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання рішення та дій незаконними
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунального підприємства «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішення та дій незаконними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 справу № 910/2145/18 закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року у справі № 910/2145/18 та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.06.2018.
Представник відповідача-2 04.06.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У свою чергу, представник відповідача-1 06.06.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому також заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, відповідач-1 06.06.2018 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії статуту КП «Київблагоустрій» та положення про департамент міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА), на підтвердження того, що відповідачі здійснюють відповідні функції як суб'єкти владних повноважень.
Представники сторін у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунального підприємства «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просило суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням від 15.08.2017 № 064-8522 в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний 2-Б (торгівельного ряду з ролетів або кіосків по пров. Політехнічному 2-А);
визнати незаконними дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київськії міської державної адміністрації) щодо демонтажу нежитлової будівлі площею 218,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-Б.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням від 15.08.2017 № 064-8522, та вчинення дій щодо демонтажу вищевказаної нежитлової будівлі порушує права власності позивача та суперечить чинному законодавству.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформленого дорученням №064-8522 від 15.08.2017 вбачається, що відповідне рішення стосується примусового демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою.
В той же час рішенням відповідача-1 не оспорюється право власності позивача. Так, зі змісту оскаржуваного рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не вбачається спору про належне позивачу право власності, оспорюваним рішенням наявність такого права не заперечується та таке рішення не приймалось у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідачем, що свідчить про відсутність підстав для застосування п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, позивачем не заявлено позовних вимог майнового характеру, а лише вимоги про визнання рішень та дій незаконними.
У свою чергу, як правильно вказав у своїй ухвалі суд першої інстанції, приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості оскарження рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень в процесі виконання ним владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, «посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Суд зазначає, що Закон України «Про благоустрій населених пунктів» є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, згідно із приписами ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
З урахуванням наведеного, нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів» наділено повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою міста Києва.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені Правилами благоустрою міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008.
Дії з демонтажу у розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).
Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом, що вживає заходи із демонтажу (п. 13.3.2 Правил благоустрою м. Києва).
У відповідності із п. 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва, 13.3.3. Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).
При цьому, згідно із Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27 січня 2011 року, Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.
Пунктом 4 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено, що основними завданнями Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері благоустрою, цивільного захисту, охорони праці на території міста Києва; контроль за дотриманням вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року.
Приписами пункту 6 Положення визначено, що Департамент має право, зокрема, здійснювати в установленому порядку заходи щодо демонтажу та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, рекламних носіїв, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів у місті Києві тощо та давати доручення на їх демонтаж (п. 6.7); давати в межах повноважень профільним структурним підрозділам районних в місті Києві державних адміністрацій з питань благоустрою, цивільного захисту, охорони праці та підпорядкованим комунальним підприємствам обов'язкові для виконання доручення та контролювати їх виконання (п. 6.25).
У свою чергу, в Положенні про департамент міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА) зазначено, що департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а основними завданнями департаменту є, зокрема, забезпечення державної політики у сфері благоустрою, цивільного захисту, охорони праці на території міста Києва; контроль за станом благоустрою міста; Контроль за дотриманням вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.
З огляду на викладене вище, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою у відповідності із п. 13.3.2,13.3.3 Правил благоустрою м. Києва.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення оформлене дорученням № 064-8522 від 15.08.2017 про демонтаж нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний 2-Б (торгівельного ряду з ролетів або кіосків по пров. Політехнічному 2-А) Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв на виконання покладених на нього владних управлінських функцій визначених Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та Правилами благоустрою м. Києва.
У свою чергу, відповідно до Статуту Комунального підприємства «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого розпорядженням КМДА від 21.02.2007 року вбачається, що метою діяльності підприємства, зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, у тому числі, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Тобто, Комунальному підприємству «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київською міською державною адміністрацією делеговані публічно-владні управлінські функції в частині забезпечення благоустрою міста Києва, які були ним реалізовані при реалізації рішень Департаменту благоустрою.
У свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду розглянувши спір у справі № 161/14920/16-а у своїй постанові від 11.04.2018 вказала наступне.
За змістом ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно із ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Проаналізувавши зміст ч. 1 ст. 38 та п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органа на звернення до суду на підставі ч. 1 ст.38 вказаного Закону у зв'язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч. 4 ст. 5 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб'єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку. Зокрема такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
З наведеного вбачається, що оскарження рішення в частині, що стосується демонтажу торгівельного ряду, є публічно-правовим спором, що стосується виконання владних повноважень по забезпеченню благоустрою.
В силу приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Враховуючи, що як за суб'єктним складом так і за предметом спору даний спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, висновок суду першої інстанції, що спір у справі за даними позовними не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства є обґрунтованим.
У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, наявні підстави для закриття провадження у справі №910/2145/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» до 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Комунального підприємства «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішення та дій незаконними.
Керуючись ст.ст. 231, 240, 255, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-РИТЕЙЛ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року по справі № 910/2145/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року по справі № 910/2145/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/2145/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 19.06.2018.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова