про відвід
м. Вінниця
21 червня 2018 р. Справа № 802/1182/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про відвід у адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1
до: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Левшун Людмили Валеріївни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Левшун Людмили Валеріївни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В ході підготовчого засідання позивачем подано письмову заяву про відвід головуючому судді Комару П.А. з підстав наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об'єктивності. Заява мотивована тим, що головуючий чинив перешкоди у допуску позивача до суду, не звільнив його від сплати судового збору та не надав можливості позивачу висловити власну думку під час судового засідання.
Відповідно до ухвали суду від 20.06.2018 року провадження у даній справі зупинено, а справу передано для вирішення питання про відвід в порядку ст. 31 КАС України.
Згідно із ч. 8 ст. 40 КАС України розгляд даного питання здійснюється в порядку письмового провадження.
Оцінивши доводи заяви про відвід судді у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода позивача із процесуальними рішеннями суду та діями судді у даній адміністративній справі, є формою реалізації процесуальних та позапроцесуальних прав позивача. Відтак, сумнів у неупередженості судді у зв'язку із вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивності суду.
Крім того, при вирішенні питання про відвід судді, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 року, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".
Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".
Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).
Як зазначалося, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб'єктивних сумнівах позивача у неупередженості суду, переконливих підстав для таких сумнівів позивачем не наведено, суд доходить висновку, що у її задоволенні слід відмовити.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 36, 256, 294 КАС України, суд -
В задоволенні заяви позивача про відвід судді Комара П.А. відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Альчук Максим Петрович