ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2018Справа № 910/211/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
про стягнення 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
від позивача: Мельник О.М. за довіреністю № 1-39 від 22.01.2018;
від відповідача: Бериндя О.О. за довіреністю № 30 від 29.03.2018 року
Державна наукова установа "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - відповідач) про стягнення 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 58007-18-13209 від 02.12.2011 року було відкрито поточні рахунки в іноземній валюті, проте відповідач в порушення умов Договору без попередження зупинив проведення платіжних документів з поточних рахунків позивача. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, які знаходяться на рахунках в установі банку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 910/211/18 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
01.02.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/211/18. Постановлено здійснювати розгляд справи №910/211/18 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2018 року.
28.02.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву до якого вважає позов необґрунтованим оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури.
В судовому засіданні 28.02.2018 року представниками позивача було заявлене усне клопотання про надання можливості позивачу надати свої письмові заперечення на відзив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 28.03.2018 року.
26.03.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.
28.03.2018 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року підготовче засідання призначенно на 03.05.2018 року.
Під час підготовчого засідання 03.05.2018 року судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2018 року.
В судовому 30.05.2018 року. оголошувалась перерва до 06.06.2018 року.
В судовому засіданні 06.06.2018 року позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.06.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
02.12.2011 року між Акціонерним банком "Київська Русь" (банк за договором) та Державною науковою установою "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого" (клієнт за договором) укладено договір банківського рахунку № 58007-18-13207, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валютах та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору, а клієнт зобов'язується оплатити послуги банку в розмірі, встановленим цим договором
Позивач направив на адресу відповідача лист № 1-381 від 11 серпня 2017 року щодо перерахування коштів в іноземній валюті з рахунку № 26002108336001/978 в сумі 16203,50 євро, та з рахунку № 26002108336001/840 в сумі 531,71 доларів США на рахунки філії АТ «Укрексімбанк» в місті Києві, МФО 322313, № 25307000000080 - долари США і № 25307000000080 - євро відповідно до платіжних доручень.
Відповідач листом № 3221/16 від 19 серпня 2017 року повідомив позивача про відсутність можливості та права виконати вище зазначені платіжні доручення із наступних причин.
Правлінням Національного банку України 16 липня 2015 року прийнято постанову N 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення N 138 від 17 липня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Київська Русь», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», строк проведення процедури ліквідації до 16 липня 2018 року і станом на 19 серпня 2017 року Відповідача не можна вважати банком або фінансовою установою у розумінні чинного законодавства, він є ЮРИДИЧНОЮ особою у стані припинення.
Проте, як позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов'язано Національний банк України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку.
Викладене, на думку позивача, є підставою для повернення йому грошових коштів, що обліковуються на рахунка банку згідно договору № 58007-18-13207 від 02.12.2011 року, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 1- ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, у відповідності до приписів статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно із яким з 20.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".
Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Київська Русь" запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року включно.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.
Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
У відповідності до п. 6, п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно із положенням пункту 5 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
З огляду на наведене, у спірних правовідносинах позивач виступав кредитором банку, а відповідач, в свою чергу, боржником та їх зобов'язання щодо виконання перерахування коштів з рахунку позивача є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2016 № 1085 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на два роки до 16 липня 2018 року включно.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "Банк "Київська Русь" опубліковано в газеті "Голос України" 23 липня 2015 року (№ 131 (6135) від 23.07.2015 року).
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (ч. 4 ст. 49 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
У відповідності до змісту ст.ст. 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та прийняте рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку, у черговості та в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 13.05.2015 року по справі № 915/913/14 (№ 3-153гс15).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядку не звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" із заявою про визнання вимог кредитора на суму 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США за договором банківського рахунку № 58007-18-13207 від 02.12.2011 року.
З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки ПАТ "Банк "Київська Русь" перебуває у процедурі ліквідації, вимоги позивача про стягнення 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США за договором банківського рахунку № 58007-18-13207 від 02.12.2011 року суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.
Щодо посилань позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року по справі № 826/22323/15, то суд зазначає наступне.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 по справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь". Зобов'язано відповідача надати можливість ПАТ "Банк Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.
Однак, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо запровадження процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на даний час не скасовані та є чинними, відомості щодо припинення процедури ліквідації ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь", а також здійснення чи завершення заходів з фінансового оздоровлення банку відсутні.
За таких обставин, визнання в судовому порядку протиправними та скасування постанов Правління Національного банку України про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" не спростовують безпідставності заявлених вимог позивача.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позову Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про стягнення 16 203,50 Євро та 531,71 доларів США.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2018 року.
СуддяМ.Є. Літвінова