Справа № 213/230/18 22-ц/774/1363/К/18
19 червня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 213/230/18
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання : Чубіна А.В.
сторони : позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2018 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у місті ОСОБА_2, повний текст судового рішення складений 23 квітня 2018 року,
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», (далі - ПАТ «ПівдГЗК») про стягнення моральної шкоди.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 28.01.2009 року йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у 170000 грн. та яку просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 30000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ПівдГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, представник відповідача зазначає, що обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції посилався на встановлення позивачу 40% втрати професійної працездатності, проте при первинному обстеженні у 2009 році позивачу встановлено 30% втрати працездатності. Крім того, судом не враховано, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства.
Представник ПАТ «ПівдГЗК» вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відсутні докази винних дій відповідача у спричинені позивачу моральної шкоди. Позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди з вини підприємства. Розмір стягнутої моральної шкоди не вмотивований.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.
ОСОБА_3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 13.08.1987 року по 14.12.1987 року електрослюсарем, з 23.07.1990 року по 29.12.1994 року слюсарем з ремонту обладнання, з 03.03.2003 року по 11.04.2008 року черговим електрослюсарем. Був звільнений 11.04.2008 року за власним бажанням. (а.с. 36-39).
ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання від 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 встановлений діагноз - Радикулопатія попереково-крижова на фоні дископатії з лівобічною парамедіанною грижою диску, часто рецидивуючий перебіг, фаза затяжного загострення, з вираженими порушеннями статико-динамічної функції хребта і больовим синдромом. В пункті 17 ОСОБА_3 розслідування профзахворювання встановлено, що причиною отримання профзахворювання являється тривала робота (08.87-12.87; 12.89-06.90; 07.90-12.01; 02.02-12.02; 03.03-04.08) в умовах фізичного навантаження та несприятливого мікроклімату, а саме: Рівень фізичного перенавантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 45 кг. при нормі до 30 кг; потужність зовнішньої роботи - 104,4 Вт при нормі до 90 Вт за зміну; нахили тулуба: 126 при нормі до 100 разів; мікрокліматичні умови: температура повітря: 34,2 градуси при нормі 26 градусів; відносна вологість повітря - 77% при допустимій до 70% (а.с. 39-40).
Висновком медико - соціально експертною комісією позивачу первинно 28 січня 2009 року встановлено 30% втрати професійної працездатності - по радикулопатії. При наступному переогляді 10.01.2018 року встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи, наступний переогляд призначено на 01.01.2020 рік (а.с. 12-15, 41).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідачів.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як видно з п.17 акту від 11 грудня 2008 року розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання, зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання позивача є робота впродовж 18 років в умовах фізичного навантаження та несприятливого мікроклімату.
Тобто, роботодавець ПАТ «ПівдГЗК» допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», в результаті чого у позивача виникло професійне захворювання.
Відповідно до п.19 зазначеного акту, винними у виникненні у позивача професійного захворювання зазначено адміністрацію КД ГМК «Криворіжсталь» та РУ та РЗФ -1 ВАТ «ПівдГЗК», в період роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах, якими порушено ст.13 Закону України «Про охорону праці» ( а.с.11).
При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає з відповідача ПАТ «ПівдГЗК» обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «ПівдГЗК» про те, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні ним професійного захворюваня.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
При цьому, доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, будучи попередженим про наявність таких умов, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди та не знімають з відповідачів обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Спростовуються також доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносити фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
ОСОБА_3 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Також, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги ПАТ «ПівдГЗК» щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, який визначений судом з урахуванням роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалість праці позивача в шкідливий умовах праці на кожному підприємстві, ступінь втрати професійної працездатності, а також з урахуванням погіршення стану здоров'я та збільшення обсягу втрати професійної працездатності з 30 до 40%, вважає визначений судом розмір обґрунтованим, співмірним, таким, що відповідає вимога законності та виваженості.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: