Справа № 212/1428/18 22-ц/774/1383/К/18
19 червня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 212/1428/18
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
сторони : позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 року, яке ухвалене суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний судового рішення складено 28 квітня 2018 року,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ОСОБА_3 «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди працівнику у разі ушкодження його здоров'я.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що працюючи більше п'ятнадцяти років на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 07.11.2017 року йому встановлено 55 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у 138192, 45 грн. та яку просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 «Суха Балка» на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди 55845 грн., без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ОСОБА_3 «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 «Суха Балка» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові.
В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов'язкової умови відшкодування шкоди, не врахував вину самого позивача, який був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, а також залишив поза увагою недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК та акт розслідування причин професійного захворювання підтверджують лише факт встановлення професійного захворювання і не можуть бути беззаперечними доказами перенесення позивачем моральних страждань. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 протягом 15 років 3 місяців працював підземний прохідником на шахті «Ювілейна» ОСОБА_3 «Суха Балка» (а.с. 11-13).
Рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 06.07.2017 року позивачу встановлено професійні захворювання: сидеросилікоз першої стадії ( u/t,1/1,em) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої -другої стадії, група «В». Легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6,С7 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м'язові-тонічним синдромом, стійким больовим синдромом; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), у зв'язку з чим складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 липня 2017 року.
Згідно п. 16 вищезазначеного Акту професійне захворювання виникло внаслідок того, що позивач працюючи на шахті «Ювілейна» підземним прохідником, виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок, при цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничопрохідницького устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та шуму. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Згідно медичного висновку підставою для встановлення професійного захворювання також послужив профмаршрут: 20.03.2001-29.08.2001 - підземний гірничий робітник, ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка».
Пунктом 17 вказаного акту встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є: вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 3,35 рази перевищує ГДК (6,7 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»); важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 50 кг при нормі до 30 кг; робоча поза - незручна 40,6% тривалості зміни при гранично допустимій до 25%; величина статичного навантаження при утриманні вантажу двома руками становила 72413 кг/с при нормі до 7000 кг/с; зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну при регіональному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового суглоба - 46,8 Вт при гранично допустимому до 45 Вт згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014р. №248.; шум, еквівалентний рівень звуку, дБП: 100 при гранично допустимому 80.
Відповідно до п.13 Акту, позивач працюючи на підприємстві відповідача виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, умови праці: за показниками вібрації -до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); за показниками важкості праці - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); по вмісту у повітрі робочої зони пилу відносяться до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); за параметрами шуму - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі); по мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка до 3 класу 3 ступеню (шкідливі).
Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 15 років 3 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, встановити неможливо (п. 19 Акту).
Висновком МСЕК від 07 листопада 2017 року серії 12 ААА № 046280 ОСОБА_1 встановлено 55 % втрати професійної працездатності (з них 20% - сидеросилікоз, 30% -радикулопатія, 5% - приглухуватість) та винано його інвалідом третьої групи, з наступним переоглядом 01.10.2018 року.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, ВМП, та санаторно-курортного лікування.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.07.2017 року, причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: рівня вібрації, вмісту пилу, параметрів шуму та показників важкості праці.
Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність вини позивача в отриманих ним професійних захворюваннях, так як він добровільно обрав професію, пов'язану з впливом шкідливих факторів і з власної волі тривалий час працював у цих умовах праці, розраховуючи на підвищену заробітну плату, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги згідно з чинним законодавством, що врешті решт призвело до погіршення його здоров'я, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ОСОБА_3 «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннямя встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів, задуху, кашель, час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 «Суха Балка», суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 30000 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, і змешити його з 55845 грн. до 30000 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1, зменшивши його з 55845 грн. до 30000 (тридцяти тисяч) грн., без урахування податків та обовязкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: