Провадження № 11-кп/774/1077/18 Справа № 191/440/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
14 червня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
за участю засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши 14 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі апеляційного суду Дніпропетровської області в м. Дніпрі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської від 22 березня 2018 року, якою було відмовлено в задоволені клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
Ухвалою суду було відмовлено в задоволені клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, мотивоване тим, що останній своєю поведінкою та ставленням до праці на даний час виправлення не довів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, ухвала суду першої інстанції є незаконною та просить переглянути питання умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в апеляційному порядку.
Заслухавши засудженого ОСОБА_7 , який підтримав заявлені вимоги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги засудженого, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше половини строку покарання за злочин середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин і не менше двох третин строку покарання за умисний тяжкий злочин.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК України).
Згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 в установах виконання покарань знаходиться з 26.02.2016 року, до цього мав 5 судимостей. Під час утримання у слідчому ізоляторі м. Артемівська характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався з незалежних від нього причин. До Синельниківської ВК-94 прибув 10.05.2017 року, характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має, не працевлаштований. За час відбування покарання позитивних змін, які б свідчили про виправлення засудженого не відбулося (а.с. 7). ОСОБА_7 у застосуванні норм закону ст. 101, ст. 82, ст. 81 КВК України, комісією установи, за її рішенням було відмовлено, як особі що на шлях виправлення не стає (а.с. 6). Заохочення і стягнення відсутні (а.с.5).
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд врахував не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а і поведінку засудженого час відбуття покарання, у тому числі тяжкість і характер вчинених ним кримінального правопорушення, умисного тяжкого злочину, становлення засудженого на шлях виправлення, усвідомлення вчиненого.
Відповідно до ч.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Крім того, доводи засудженого щодо наявності у нього заохочень, а також з приводу його працевлаштування не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а навпаки спростовані вищенаведеними даними з особової справи засудженого.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку враховуючи законні підстави і умови в їх сукупності, про відсутність підстав вважати, що поведінка засудженого ОСОБА_7 під час відбування покарання є зразковою та свідчить про становлення його на шлях виправлення, та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської від 22 березня 2018 року, якою було відмовлено в задоволені клопотання засудженого ОСОБА_7 про відмову в задоволені клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4