Справа № 308/3066/18
08 червня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження № 42018070210000017 від 22.03.2018 року, про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перечин, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні четверо малолітніх дітей, з середньо спеціальною освітою, раніше несудимий, призваний до лав Збройних Сил України 02.06.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.06.2016 року проходить військову службу за контрактом на посаді кулеметника 3 гірсько-піхотного відділення 2 гірсько-піхотного взводу І гірсько-піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -
26.03.2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018070210000017 від 22.03.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
22 березня 2018 року між прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом проходячи військову службу під час дії особливого періоду у військовій частині НОМЕР_1 , займаючи посаду кулеметника 3 гірсько-піхотного відділення 2 гірсько-піхотного взводу І гірсько-піхотної роти в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість , не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від військової служби в умовах дії особливого періоду о 08. 00 год 07.12.2017 року умисно, не з'явився до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та ухилявся від проходження військової служби без поважних причин до 26.01.2018 року та з 31.01.2018 року по 02.03.2018 рік.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме, нез"явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Разом з обвинувальним актом до суду подано угоду про визнання винуватості, укладену та підписану 22 березня 2018 року між прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Відтак, розгляд угоди укладеної 22 березня 2018 року між прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 проводиться судом під час підготовчого судового засідання за участі сторін угоди у порядку ст. 474 КПК України.
Як вбачається з угоди про визнання винуватості від 22.03.2018 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_6 дійшли згоди щодо всіх її істотних умов: формулювання підозри, правової кваліфікації дій підозрюваного, який у повному обсязі підозри беззастережно визнає свою винуватість у скоєному.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання - за ч.4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробовуванням та встановити іспитовий строк терміном на один рік з покладенням обовязків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 міру покарання, узгоджену сторонами в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 ст. КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому та просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену ним 22 березня 2018 року з прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 , з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.
Захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що права надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим.
Також у підготовчому судовому засіданні обвинувачений підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 22.03.2018 року укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просив її затвердити.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 407 КК України, а саме - нез"явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану - кваліфіковано вірно.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини, вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом на виконання вимог ст. 474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_6 не встановлено.
В підготовчому судовому засіданні при розгляді угоди суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода про визнання винуватості від 22.03.2018 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Судом, у відповідності до ч. 2 ст. 473 КПК України учасникам судового провадження роз"яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для підозрюваного, обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 22.03.2018 року вимогам ст.ст. 469, 470, 472 КПК України, суд враховує що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій обвинуваченого вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України суд при прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні має право затвердити угоду.
Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 22.03.2018 року між прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, безпосередня участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
За таких обставин враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до переконання, обвинуваченому ОСОБА_6 має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обовязків згідно ст.76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Судові витрати на залучення експерта - відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Керуючись ст.ст.314, 368, 369-371, 373-376, 395, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 березня 2018 року між прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018070210000017 від 22.03.2018 року.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обовязків періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1