Справа №2-1718/09
13 березня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: Головуючого судді Бобровник О.В.
при секретарі С лавовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Промислової політики про поновлення на роботі.
у березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства Промислової політики про поновлення на роботі, в якому просив поновити його на посаді директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 4 серпня 2008 року наказом № 104-Д Міністерства промислової політики України він був звільнений з посади директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» за невиконання умов пункту 26 (підпункт д) контракту від 19.04.2007р. за № 2-4, відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України, та припинено дію укладеного з ним контракту від 19.04.2007р. за № 2-4 від 04 серпня 2008р.
Зазначене рішення позивач вважає протиправним та незаконним, оскільки винесене в результаті грубого порушення норм трудового законодавства України і порушує право на працю, передбачене Конституцією України, та просить поносити його на займаній ним раніше посаді.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених в наданих суду письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 19.04.2007 року ОСОБА_1 був призначений наказом № 48-Д Міністра Міністерства промислової політики України Головка А.І. та наказом № 284к від 19.04.2007 р. Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на посаду директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
19.04.2007 року з ОСОБА_1 було укладено контракт з Міністерством промислової політики України про виконання роботи за посадою директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» терміном дії до 18 квітня 2012р.
Призначення на вказану посаду було погоджено Кабінетом Міністрів України, лист № 13661/1/1-07 від 20.03.2007 p., а контракт погоджений на засіданні профспілкового комітету ПО «Моноліт» Профспілки робітників космічного загального машинобудування України 9.01.2007р.
04.08.2008 року наказом Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» № 255л ОСОБА_1 була надана основна щорічна відпустка з 04.08.2008 р. по 04.09.2008р. у зв'язку з необхідністю проведення реабілітації після хвороби.
Наказом Міністерства промислової політики України № 104-Д від 04.08.2008р. ОСОБА_1 звільнений з посади директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
Пунктом 24 «Положення про порядок укладання контракту з керівником державного підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Мінпромполітики України при найманні на роботу», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 3.09.2004р. № 175-Д передбачено, що «контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи Мінпромполітики України або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством».
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Постанова Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами і доповненнями вказує, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статями 40,41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівника як із збереженням, так і без збереження заробітку.
Відповідач у своєму запереченні посилається на системний правовий аналіз трудового законодавства, в результаті якого обґрунтовує власне (не передбачене законодавством) співвідношення понять припинення і розірвання трудового договору, та стверджує про неможливість застосування гарантій наданих працівникам при розірванні трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення контракту. Зазначені висновки є надуманими та не ґрунтуються на нормах закону, а отже не спростовують доводів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пропущено встановлений зазначеною нормою процесуальний строк та заявлено клопотання про його поновлення.
Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Викладені позивачем причини пропуску строків позовної давності суд визнає поважними, а тому вважає за можливе поновити цей строк.
Враховуючи наведене та те, що вимоги викладені у позовній заяві є законними та обґрунтованими суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 233, 234 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами і доповненнями, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства Промислової політики України про поновлення на роботі - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
Рішення щодо поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. '