Справа № 2-3/09 рік РІШЕННЯ
13 березня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Уваровій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві, Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м.Києві про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він знаходився у трудових відносинах з Експериментально-конструкторським бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» та займав посаду формувальника ЗБВ 3 розряду, згідно наказу про прийняття на роботу №26-ВК від 17.03.2004 року.
11.05.2006 року під час перебування на робочому місці у робочий час, упав з висоти 1-1,5 м., в результаті чого отримав черепно-мозкову травму.
Бригадою швидкої медичної допомоги позивача негайно було доставлено до Інституту нейрохірургії, де йому була надана перша медична допомога.
12.05.2006 року дружина позивача викликала дільничного лікаря додому, оскільки стан останнього погіршувався, після чого позивач отримав направлення на екстрену госпіталізацію до лікарні.
У зв'язку з погіршенням стану, 13.05.2006 року було викликано повторно швидку медичну допомогу, яка знову доставила позивача до Інституту нейрохірургії, було зроблено комп'ютерну томографію головного мозку і поставлено діагноз: гостра внутрішньо-мозкова гематома лівої лобно-височної області та гнійний менінгіт і негайно в екстренному порядку прооперовано. Після операції позивач довгий час знаходився у непритомному стані.
В серпні 2006 року дружина позивача, під розписку, отримала від керівництва підприємства, акт №4 про нещасний випадок невиробничого характеру від 17.05.2006 року.
З вищевказаним актом позивач не погоджується, оскільки ЕКБ НДІБК не визнало той факт, що 11.05.2006 року з ним стався нещасний випадок на виробництві під час виконання службових обов'язків.
25.11.2006 року дружина позивача ОСОБА_3, яка представляла його інтереси в зв'язку з тим, що позивач знаходився у тяжкому стані та під постійним наглядом лікарів, звернулась із заявою-скаргою до Прокуратури Солом'янського району м. Києва.
В ході прокурорської перевірки згідно наказу №2303 від 25.01.2007 року було призначеної проведено судово-медичну експертизу. Внаслідок чого було отримано акт судово-медичного дослідження від 26.02.2007 року Київського міського бюро судово-медичних експертиз, яка підтвердила, що у позивача була важка травма головного мозку.
В результаті скарг позивача, втручання та допомоги Прокурора Солом'янського району м.Києва та на вимогу наказу голови Держпромгірнагляду України було проведено додаткове спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 11.05.2006 року, після чого було отримано акт додаткового спеціального розслідування нещасного випадку, де наслідком нещасного випадку було визнано «Тяжку
закриту черепно-мозкову травму в вигляді забою головного мозку, гострої внутрішньо-мозкової гематоми в лівій лобно-височній області, забійна рана потиличної області зправа».
Позивач зазначав, що тільки через рік він отримав страхове відшкодування, на яке він мав право набагато раніше. Тобто, на протязі року він не міг скористатися своїм законним правом на захист застрахованих працівників, на лікування за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, адже його життя та працездатність були застраховані, а через те, що були прийняті незаконні рішення, він не міг скористатися наданими йому законними правами.
Після проведеної в ході розгляду справи судово - психологічної експертизи представник позивача уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві моральну шкоду в розмірі 20%, а з Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» моральну шкоду в розмірі 80% від суми еквівалентної 2073,6 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
Представник відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м.Києві у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною, надуманою та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства , а саме: щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями членів комісії по розслідуванню нещасного випадку, до складу якої входив представник Управління у м. Києві, вказує, що комісія є колегіальним органом, і окремий член комісії не може нести відповідальність за прийняте рішення. Крім того, Акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 4 від 17 травня 2006 року був затверджений начальником Експериментально-конструкторського бюро інституту будівельних конструкцій Чабалою Г.К., Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20 листопада 2006 року затверджений Начальником територіального управління Держгірпромнагляд по Київській області та м. Києву.
Таким чином твердження, що Управління в м. Києві нанесло своїми діями при проведенні розслідування нещасного випадку моральну шкоду позивачу є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Також, зазначила, що позивачем пропущений передбачений законодавством 3-х місячний термін позовної давності - ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, на що звертається особлива увага ППВСУ від 31.03.1995 року № 4 п. 16 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)".
У судовому засіданні в якості співвідповідача було притягнуто Експериментально-конструкторське бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій».
Представник відповідача Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позов є необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно з Законом України від 23.09.1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ЕКБ НДІБК зареєстроване у Фонді соціального страхування та сплачує необхідні внески.
Позивач наводить, на підставі розділу 8 (права та обов'язки страхувальника) статті 45 Закону України від 23.09.1999 p., обов'язки страхувальника та звинувачує ЕКБ НДІБК у їх невиконанні, не приводячи при цьому жодного доказу.
ЕКБ НДІБК 11.05.2006 р. згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 р. "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на виробництві" повідомив засобами зв'язку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Солом'янського р-ну м.Києва.
Позивачу була надана перша медична допомога в ЕКБ, викликана вчасно швидка медична допомога, про що свідчить карта виїзду швидкої медичної допомоги №1256А від 11.05.2006 р. та повідомлення Київської станції швидкої медичної допомоги №24/1256АОО від 11.05.2006 р.
Позивач був доставлений у супроводі начальника відділу Татусько О.А. каретою швидкої допомоги в інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, де йому також надавалась медична допомога, а потім у супроводі Татусько О.А. доставлений на таксі додому.
Наказом начальника ЕКБ №28к від 11.05.2006 р. була призначена комісія для розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався 11.05.2006 р. близько 14 год. 30 хв. в ЕКБ НДІБК з формувальником ЗБВ III розряду ОСОБА_1
Комісія провела розслідування та склала Акт №4 від 16.05.2006 р. (форма Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та Акт розслідування нещасного випадку, що стався 11 травня 2006 р. близько 14 год. 30 хв. від 16.05.2006 p., які затверджені Начальником ЕКБ 17.05.2006р.
Звинувачення позивача в тому, що на протязі всього часу керівництво та представники підприємства намагалися приховати нещасний випадок на виробництві та ігнорували його, є надуманим та не відповідає дійсності. Зокрема доказом вини ЕКБ НДІБК є Акт про нещасний випадок на виробництві, а тому зовсім не зрозуміла позиція позивача.
Посилається на те, що вищевказані Акти підтверджують той факт, що ЕКБ НДІБК з перших хвилин, коли стався нещасний випадок, виконав всі свої зобов'язання згідно Постанови "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".
Надалі, коли позивач 13.05.2006 р. (неділя, вихідний день) був госпіталізований в інститут нейрохірургії, його жінка ОСОБА_3 надала листок непрацездатності №511211 від 12.05.2006 р. Центральної районної поліклініки Святошинського р-ну м.Києва, в ньому вказана причина непрацездатності - невиробнича травма.
Це призвело до того, що ЕКБ НДІБК прийшлось робити запити до поліклініки, інституту нейрохірургії, щоб встановити причини, що спонукали до госпіталізації позивача 13.05.2006 р.
У виписці із історії хвороби від 13.05.2006 р. наданій поліклінічним відділенням інституту нейрохірургії в розділі "скарги та анамнез" вказано: "Запах алкоголя изо рта", а тому випадок, що призвів до госпіталізації ОСОБА_1 13.05.2006 р. був розцінений комісією як нещасний випадок невиробничого характеру, про що складено Акт №4 від 17 травня 2006 р. Копії Актів були вручені Позивачу 18.08.2006 p., після його госпіталізації.
Позивач не погодився з висновками комісії та звернувся до Начальника ЕКБ з заявою.
Відповідач ЕКБ НДІБК в свою чергу звернувся з листом від 20.09.2006 р. №125 до ФССНВ в м.Києві про повторне розслідування та проханням допомогти вирішити це питання. Надалі розслідуванням займалася спеціальна комісія, призначена Наказом №310 від 18.10.2006 р. Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Київський області та м.Києву.
Було проведене спеціальне та додаткове спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 11.05.2006 р. з гр.ОСОБА_1 та надані йому 12.06.2007 р. Акти форми Н-1 та Н-5.
Згідно п.59 "Положення", якщо потерпівший або член його сім'ї не згоден зі змістом актів форми Н-1, Н-5 рішення спеціальної комісії може бути оскаржене в судовому порядку. Позивач погодився з висновками комісії зі спеціального розслідування та не звертався до суду.
Згідно п.62 "Положення" - "В разі виявлення під час проведення спеціального розслідування признаків злочину, керівники Держнаглядохоронпраці і його територіальних органів зобов'язані передавати в установленому порядку матеріали органам прокуратури для притягнення винних до відповідальності".
Керівники Держнаглядохоронпраці і його територіального органу не звертались до прокуратури з питаннями про притягнення керівника ЕКБ до відповідальності, так як в його діях не було порушень.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає позов необгрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди здійснюється, власником або уповноваженим ним органом, якщо порушено законних прав працівника які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Ст. 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає
відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
П.17 Постанови Верховного Суду України №13 від 03.12.97 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян» встановлено, що справи за скаргами на неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, в яких одночасно пред'явлено вимоги про стягнення заподіяної цими рішеннями, діями чи бездіяльністю матеріальної чи моральної шкоди ( ст.56 Конституції України) ст.25 Закону України «Про звернення громадян» розглядаються в порядку позовного провадження,
П.З Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Судом встановлено, що згідно наказу №25-ВК від 17.03.2004 року Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій експериментально-конструкторського бюро, ОСОБА_1 прийнято на посаду формувальника ЗБВ 3 розряду, за адресою: м.Київ, вул.Виборзька, 86.
Згідно з Законом України від 23.09.1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ЕКБ НДІБК зареєстроване у Фонді соціального страхування та сплачує необхідні внески.
11.05.2006 року під час перебування позивача на робочому місці у робочий час, останній упав з висоти 1-1,5 м.
Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги №1256 від 11.05.2006 року ОСОБА_1, було доставлено до Інституту нейрохірургії.
Державний науково-дослідний інституту будівельних конструкцій експериментально-конструкторського бюро, 11.05.2006 р. згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 р. "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на виробництві" повідомив засобами зв'язку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Солом'янського р-ну м.Києва.
Згідно повідомлення Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф, після огляду лікарем ОСОБА_1 було поставлено попередній діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки голови. При огляді пацієнта запаху алкоголю не відмічено. Після надання медичної допомоги пацієнта доставлено у приймальне відділення Київського НДІ нейрохірургії.
Згідно повідомлення Академії медичних наук України Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П.Рамоданова від 21.09.2006 року за №279, ОСОБА_1, 1944 р.н., доставлявся в інститут нейрохірургії АМН України двічі: перший раз хворий доставлений 11.05.2006 року о 16.00 годин бригадою швидкої допомоги №84 (підстанція №8). Хворий обстежений черговим лікарем ОСОБА_9 Було виконано рентгенографію черепа, ЕХО-ЕГ. У зв'язку з відсутністю симптомів черепно-мозкової травми, утрати свідомості (зі слів хворого) комп'ютерно-томографічне обстеження не проводилось.
Повторно хворий доставлений 13.05.2006 року о 12.00 годині бригадою швидкої допомоги №816 з ЦРП Святошинського р-ну м.Києва. Встановлено діагноз: гостра внутрішньо-мозкова гематома лобної ділянки зліва. Хворий госпіталізований в клініку нейротравми. Оперативне втручання було виконано 13.05.2006 року в екстренному порядку.
17.05.2006 року Експериментально-конструкторським бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» було складено Акт №4 про нещасний випадок невиробничого характеру, згідно якого встановити обставини нещасного випадку відносно ОСОБА_1, не вдалося.
05.09.2006 року позивач звернувся із заявою-скаргою щодо оскарження акту №4 про нещасний випадок невиробничого характеру від 17.05.2006 року до ЕКБ НДІБК, 14.09.2006 року до Голови комісії по трудових спорах, 15.09.2006 року до Прокурора Солом'янського району м.Києва, 15.09.2006 року до Федерації профспілок України, 15.09.2006 року до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у м.Києві, 21.09.2006 року до Територіального управління Держпромгірнагляду за охороною праці по м.Києву та Київській області.
На підставі вимоги Прокуратури №1395/3 від 12.10.2006 року Територіальним управлінням Держпромгірнагляду Наказом №310 від 18.10.2006 року було призначено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку з формувальником ЕКБ НДІБК ОСОБА_1
Результатом розслідування став виданий 20 листопада 2006 року Акт (Форми Н-5) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 11 травня 2006 року о 14 год. 30 хв. в ЕКБ НДІБК та Акт (Форми Н-1)про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 20 листопада 2006р., яким встановлено, що «наслідком нещасного випадку є «забій м'яких тканин потиличної ділянки», а не важка закрита черепно-мозкова травма голови, гостра внутрішньо-мозкова гематома лівої лобно-височної області, забійна рана потиличної області справа».
Наслідком Акту від 20 листопада 2006 року стало повторне звернення до прокуратури, де в ході прокурорської перевірки згідно Наказу №2303 від 25.01.07р було на вимогу прокуратури призначено і проведено судово-медичну експертизу. Внаслідок чого було отримано Акт судово-медичного дослідження від 26.02.07р. № 177\3 Київського міського бюро судово-медичних експертиз.
На підставі вищезазначених Актів позивача направлено було на проходження МСЕК, де після обстежень лікарів було видано Довідку до Акта огляду МСЕК № 015436 від 26.06.07р, де встановлено безстрокову другу групу інвалідності в результаті «трудового увечья» та Довідку №001143 серія КИ-3 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, де зазначено 75% ступеня втрати професійної працездатності.
Законом України "Про Державний бюджет на 2006 року" було зупинено на 2006 рік дію п. 4 ст. 1 п.п. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 року" також було зупинено дію п. 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), п.п. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34.
Тобто, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м.Києві у м. Києві взагалі, у будь якому випадку не мав правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від відшкодування моральної шкоди потерпілим. Цей обов'язок покладено на роботодавців.
Згідно з Законом України від 23.09.1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ЕКБ НДІБК зареєстроване у Фонді соціального страхування та сплачує необхідні внески.
Позивач на підставі розділу 8 (права та обов'язки страхувальника) статті 45 Закону України від 23.09.1999 p., звинувачує ЕКБ НДІБК у їх невиконанні.
Проте, в судовому засіданні встановлено, що дані твердження є бездоказовими і спростовуються наступним.
ЕКБ НДІБК 11.05.2006 р. згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 р. "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на виробництві" повідомив засобами зв'язку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про подію що сталась.
Встановлено, що позивачу була надана перша медична допомога в ЕКБ, викликана вчасно швидка медична допомога, про що свідчить карта виїзду швидкої медичної допомоги №1256А від 11.05.2006 р. та повідомлення Київської станції швидкої медичної допомоги №24/1256АОО від 11.05.2006 р.
Позивач був доставлений у супроводі начальника відділу Татусько О.А. каретою швидкої допомоги в інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, де йому також надавалась медична допомога, а потім у супроводі Татусько О.А. доставлений на таксі додому.
Наказом начальника ЕКБ №28к від 11.05.2006 р. була призначена комісія для розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався 11.05.2006 р. близько 14 год. 30 хв. в ЕКБ НДІБК з формувальником ЗБВ III розряду ОСОБА_1
Комісія провела розслідування та склала Акт №4 від 16.05.2006 р. (форма Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та Акт розслідування нещасного випадку, що стався 11 травня 2006 р. близько 14 год. 30 хв. від 16.05.2006 p., які затверджені Начальником ЕКБ 17.05.2006р.
На думку суду твердження позивача про те, що на протязі всього часу керівництво та представники ЕКБ намагались приховати нещасний випадок на виробництві та ігнорували його, є надуманими та не відповідають дійсності.
Зокрема, вищевказані Акти підтверджують той факт, що ЕКБ НДІБК з перших хвилин, коли стався нещасний випадок, виконало усі свої зобов'язання згідно Постанови "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".
У виписці із історії хвороби від 13.05.2006 р. наданій поліклінічним відділенням інституту нейрохірургії в розділі "скарги та анамнез" вказано : "Запах алкоголя изо рта", а тому випадок, що призвів до госпіталізації ОСОБА_1 13.05.2006 р. був розцінений комісією як нещасний випадок невиробничого характеру, про що складено Акт №4 від 17 травня 2006 р. Копії Актів були вручені Позивачу 18.08.2006 p., після його госпіталізації.
Позивач не погодився з висновками комісії та звернувся до Начальника ЕКБ з заявою.
Відповідач ЕКБ НДІБК в свою чергу звернувся з листом від 20.09.2006 р. №125 до ФССНВ в м.Києві про повторне розслідування та проханням допомогти вирішити це питання. Надалі розслідуванням займалася спеціальна комісія, призначена Наказом №310 від 18.10.2006 р. Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Київський області та м.Києву.
Було проведене спеціальне та додаткове спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 11.05.2006 р. з гр.ОСОБА_1 та надані йому 12.06.2007 р. Акти форми Н-1 та Н-5.
Згідно п.59 "Положення", якщо потерпівший або член його сім'ї не згоден зі змістом актів форми Н-1, Н-5 рішення спеціальної комісії може бути оскаржене в судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач погодився з висновками комісії зі спеціального розслідування та не звертався до суду з відповідними позовами.
Згідно п.62 "Положення" - "В разі виявлення під час проведення спеціального розслідування признаків злочину, керівники Держнаглядохоронпраці і його територіальних органів зобов'язані передавати в установленому порядку матеріали органам прокуратури для притягнення винних до відповідальності".
Встановлено, що керівники Держнаглядохоронпраці і його територіального органу не звертались до прокуратури з питаннями про притягнення керівника ЕКБ до відповідальності, так як в його діях не було виявлено порушень вимог чинного законодавства.
Слід зазначити, що згідно із наказом МОЗ України №212 від 23.11.1995 року Р. 1 п. 1.1 п/п "д" "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків" від 22.05.1995 року, саме на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення йому моральної шкоди. Такого медичного висновку МСЕК позивач до суду не надав, а сам факт спричинення йому моральної шкоди не встановлений МСЕК, що суперечить наказу МОЗ № 212 від 22.03.1996 року та п. 3.8 р. З ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Що стосується висновку судово - психологічної експертизи №1231 від 18.07.2008 року, згідно якої позивачу завдані моральні страждання і можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання може становити 2073,6 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, то суд критично оцінює його за правилами ст. 212 ЦПК України виходячи з наступного.
Згідно протоколу №11-07 засідання комісії з питань вирішення спорів при Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві від 17 серпня 2007 року постановлено зменшення розміру
одноразової допомоги ОСОБА_1 на 25% у звязку з допущенням ним порушень вимог законодавства про охорону праці, а саме ч. 2 п. 2.1 Інструкції з охорони праці залізобетонних виробів.
Встановлено, що при проведенні експертизи, даний факт залишився поза увагою експерта.
Також, поза увагою експерта залишився факт того, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від відшкодування моральної шкоди потерпілим. Цей обов'язок покладено на роботодавців.
За таких обставин, висновок експерта не може братись судом до уваги.
Враховуючи вищевказане порушення законодавства про охорону праці з боку самого позивача, вимоги про відшкодування йому моральної шкоди не підлягають задоволенню так як відсутній сам факт її спричинення.
Крім того, судом було встановлено і не заперечувалось сторонами, що Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м.Києві проводяться виплати і надана матеріальна допомога потерпілому громадянину ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На глибоке внутрішнє переконання суду, відповідачі створили всі необхідні умови для розслідування нещасного випадку, що стався з гр. ОСОБА_1 11.05.2006 р. і виконали усі передбачені чинним законодавством дії по виконанню покладених на них обов'язків, а тому суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів в обгрунтування свого позову.
На думку суду, даний позов є надуманим і таким, що має на меті безпідставне стягнення з відповідачів значної суми коштів, хоча жодних підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди в судовому засіданні не встановлено.
В свою чергу представники відповідачів довели ті обставини на які посилались, як на підставу своїх заперечень.
Керуючись ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.25 ЗУ «Про звернення громадян», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 27-30, 57-60, 84, 88, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції фонду у м.Києві, Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.