18.06.2018 Провадження № 1-кс/331/3156/2018
Єдиний унікальний номер 331/3834/18
18 червня 2018 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення з-під варти у зв'язку з незаконним утриманням,
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням, в якій зазначив, що його підзахисний, ОСОБА_3 , в теперішній час незаконно утримується в умовах Запорізького слідчого ізолятора № 10. В обґрунтування клопотання зазначено, що у відношенні ОСОБА_3 постановлено вироки Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2018 року та Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.05.2018 року, які, з урахуванням положень ст. 72 КК України та відповідних положень КВК України, є виконаними. З огляду на таке вважає, що ОСОБА_3 утримується в Запорізькому СІЗО № 10 незаконно та, посилаючись на положення ст. 206 КПК України, вимагає негайного звільнення особи з-під варти.
Дослідивши доводи, викладені в клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Частина 3 ст. 206 КПК України передбачає, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
З заяви захисника вбачається, що особа утримується в Запорізькому СІЗО, оскільки у відношенні вказаної особи постановлені вироки Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2018 року та Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.05.2018 року, які в теперішній час підлягають виконанню. Крім того, захисником зазначено, що вказані вироки, з урахуванням положень ст. 72 КК України, виконані.
Фактично захисником оскаржуються неправомірні дії адміністрації Запорізького слідчого ізолятора.
Так, згідно положень частини 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, серед іншого, питання щодо: 13-1) оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 537 КПК України оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи попереднього ув'язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 13-1 частини першої цієї статті.
Частиною дев'ятою ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на таке, слідчий суддя вважає, що дане питання не підлягає розгляду в порядку, передбаченому ст. 206 КПК України, оскільки воно пов'язане із виконанням вироку суду.
У зв'язку із викладеним, суддя доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 206, 309, 537, 539 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення з-під варти у зв'язку з незаконним утриманням, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1