Справа № 415/2569/17
Провадження № 2/643/1062/18
13.04.2018 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді - Майстренко О.М., при секретарі - Постульга О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу -
Позивач звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути з відповідача суму витрат, пов'язаних з його утриманням на факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у розмірі 100777,46 гривень та суму судових витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 31 липня 2009 року на підставі наказів ректора Національної юридичної академії України імені ОСОБА_2 від 11 липня 2009 року № 313-с та від 21 липня 2009 року №330-с, наказом начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені ОСОБА_2 від 31 липня 2009 року № 112-ос «Про прийняття на військову службу та призначення на посади курсантів», ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за контрактом в органи Служби безпеки України, із присвоєнням військового звання «солдат», та призначений з цього ж дня курсантом 1-го курсу, зарахований у списки особового складу Інституту та поставлений на всі види забезпечення. Під час навчання в Інституті ОСОБА_3 знаходився на державному утриманні.
27 травня 2014 року між Службою безпеки України та ОСОБА_3, укладено контракт про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України терміном на п'ять років (з 2014 року по 2019 рік).
Згідно з пунктами 1, 3 означеного контракту, ОСОБА_3 добровільно взяв себе зобов'язання:
- проходити військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу в СБУ протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби в СБУ;
- сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.
Факт ознайомлення ОСОБА_3 із законами та іншими нормативно - правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби у Службі безпеки України підтверджується його підписами у вище зазначених контрактах.
Відповідно до пункту 5 вказаного контракту, сторони повинні виконувати свої обов'язки протягом 5 років.
Пунктом 4 вказаного контракту передбачено, що умови цього контракту, до яких відноситься і строк його дії, можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.
З0 травня 2014 року наказом начальника Інституту № 101-сч «По стройовій частині», на підставі наказу Голови Служби безпеки України від 30.05.2014 року №1064-ос, ОСОБА_3, у зв'язку із закінченням навчання направлений для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу Інституту.
20 жовтня 2016 року вироком апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 365 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
У подальшому, наказом СБ України від 12 листопада 2016 року №1363-ос ОСОБА_3 звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61 підпунктом «є» пункту 62, підпунктом «г» пункту 88і (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, без права носіння військової форми одягу.
30 листопада 2016 року наказом начальника Управління СБ України в Запорізькій області № 796-ос «По особовому складу», ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу з 20 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил України.
При цьому ОСОБА_3 добре знав, що строк вказаного контракту про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України закінчується у 2019 році і в разі дострокового розірвання контракту він зобов'язаний відшкодувати СБ України суми витрат, пов'язаних з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - Інституті підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені ОСОБА_2.
ОСОБА_3 протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Інституті, перебуваючи на державному утримані, однак, у зв'язку із обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади, був звільнений з військової служби, порушивши свої зобов'язання перед СБ України - не відслуживши встановлений законом та контрактом п'ятирічний строк, а тому з нього підлягають стягненню витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті з 31 липня 2009 року по 29 травня 2014 року.
Наказом начальника Інституту від 02 серпня 2010 року № 172-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3, переведеного на наступний, 2 курс, за 2009-2010 навчальний рік складає 2394,13 грн.
Наказом начальника Інституту від 01 серпня 2011 року № 153-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2010-2011 навчальний рік, переведеного на наступний, 3 курс, складає 3472,31 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 01 серпня 2012 року № 140-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2011-2012 навчальний рік, переведеного на наступний, 4 курс, складає 11381,38 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 23 серпня 2013 року № 175-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2012-2013 навчальний рік, переведеного на наступний, 5 курс, складає 13773,15 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 30 травня 2014 року № 73-ос «Про становлення розрахунків витрат, пов'язаних з утриманням курсантів 5-го курсу за 2013-2014 навчальний рік та припинення доступу до державної таємниці», визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2013-2014 навчальний рік, за 5 курс, складає 8262,62 грн.
Таким чином, загальна сума витрат ОСОБА_3, під час його навчання у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - Інституті, складає 39 283 грн. 15 коп. (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят три гривні п'ятнадцять копійок).
27 грудня 2016 року ОСОБА_3 надісланий лист щодо зобов'язання останнього відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті, в розмірі 39 283 грн. 15 коп., проте жодних відшкодувань останній не зробив. На необхідності відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_3 також наголошувалося під час бесіди з ним начальника Управління СБ України в Запорізькій області, керівників кадрового, фінансового та юридичного підрозділів 31 жовтня 2016 року.
Таким чином, між Службою безпеки України та ОСОБА_3 виник спір щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу ОСОБА_3, який був звільнений з військової служби у зв'язку з обвинувальним вирком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права займати посади в правоохоронних органах.
На теперішній, час ОСОБА_3 відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті не здійснює, чим порушує майнові права СБ України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 липня 2009 року на підставі наказів ректора Національної юридичної академії України імені ОСОБА_2 від 11 липня 2009 року № 313-с та від 21 липня 2009 року №330-с, наказом начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені ОСОБА_2 від 31 липня 2009 року № 112-ос «Про прийняття на військову службу та призначення на посади курсантів», ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за контрактом в органи Служби безпеки України, із присвоєнням військового звання «солдат», та призначений з цього ж дня курсантом 1-го курсу, зарахований у списки особового складу Інституту та поставлений на всі види забезпечення. Під час навчання в Інституті ОСОБА_3 знаходився на державному утриманні.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України», умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
На виконання частини 5 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункту 9 Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001, 10 листопада 2010 року Службою безпеки України укладено контракт з ОСОБА_3 про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України, який діяв з 2010 по 2014 роки (чотири роки).
Згідно з пунктами 1 та 3 контракту, ОСОБА_3 добровільно взяв на себе зобов'язання:
- продовжувати військову службу на посадах осіб офіцерського складу після закінчення навчання не менше п'яти років;
- у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням військової дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення Інституту відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Інституті, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
27 травня 2014 року між Службою безпеки України та ОСОБА_3, укладено контракт про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України терміном на п'ять років (з 2014 року по 2019 рік).
Згідно з пунктами 1, 3 означеного контракту, ОСОБА_3 добровільно взяв себе зобов'язання:
-проходити військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу в СБУ протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби в СБУ;
-сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.
Факт ознайомлення ОСОБА_3 із законами та іншими нормативно - правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби у Службі безпеки України підтверджується його підписами у вище зазначених контрактах.
Відповідно до пункту 5 вказаного контракту, сторони повинні виконувати свої обов'язки протягом 5 років.
Пунктом 4 вказаного контракту передбачено, що умови цього контракту, до яких відноситься і строк його дії, можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.
З0 травня 2014 року наказом начальника Інституту № 101-сч «По стройовій частині», на підставі наказу Голови Служби безпеки України від 30.05.2014 року №1064-ос, ОСОБА_3, у зв'язку із закінченням навчання направлений для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу Інституту.
20 жовтня 2016 року вироком апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 365 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
У подальшому, наказом СБ України від 12 листопада 2016 року №1363-ос ОСОБА_3 звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61 підпунктом «є» пункту 62, підпунктом «г» пункту 88і (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, без права носіння військової форми одягу.
30 листопада 2016 року наказом начальника Управління СБ України в Запорізькій області № 796-ос «По особовому складу», ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу з 20 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил України.
При цьому ОСОБА_3 добре знав, що строк вказаного контракту про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України закінчується у 2019 році і в разі дострокового розірвання контракту він зобов'язаний відшкодувати СБ України суми витрат, пов'язаних з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - Інституті підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені ОСОБА_2.
ОСОБА_3 протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Інституті, перебуваючи на державному утримані, однак, у зв'язку із обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади, був звільнений з військової служби, порушивши свої зобов'язання перед Службою безпеки України - не відслуживши встановлений законом та контрактом п'ятирічний строк, а тому з нього підлягають стягненню витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті з 31 липня 2009 року по 29 травня 2014 року.
Наказом начальника Інституту від 02 серпня 2010 року № 172-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3, переведеного на наступний, 2 курс, за 2009-2010 навчальний рік складає 2394,13 грн.
Наказом начальника Інституту від 01 серпня 2011 року № 153-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2010-2011 навчальний рік, переведеного на наступний, 3 курс, складає 3472,31 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 01 серпня 2012 року № 140-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2011-2012 навчальний рік, переведеного на наступний, 4 курс, складає 11381,38 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 23 серпня 2013 року № 175-ос «Про переведення курсантів Інституту на наступний курс» визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2012-2013 навчальний рік, переведеного на наступний, 5 курс, складає 13773,15 грн.
Наказом т.в.о. начальника Інституту від 30 травня 2014 року № 73-ос «Про становлення розрахунків витрат, пов'язаних з утриманням курсантів 5-го курсу за 2013-2014 навчальний рік та припинення доступу до державної таємниці», визначено, що загальна сума утримання солдата ОСОБА_3 за 2013-2014 навчальний рік, за 5 курс, складає 8262,62 грн.
Таким чином, загальна сума витрат ОСОБА_3, під час його навчання у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - Інституті, складає 39 283 грн. 15 коп.
27 грудня 2016 року ОСОБА_3 надісланий лист щодо зобов'язання останнього відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті, в розмірі 39 283 грн. 15 коп., проте жодних відшкодувань останній не зробив. На необхідності відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_3 також наголошувалося під час бесіди з ним начальника Управління СБ України в Запорізькій області, керівників кадрового, фінансового та юридичного підрозділів 31 жовтня 2016 року.
Таким чином, між Службою безпеки України та ОСОБА_3 виник спір щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу ОСОБА_3, який був звільнений з військової служби у зв'язку з обвинувальним вирком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права займати посади в правоохоронних органах.
На теперішній, час ОСОБА_3 відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті не здійснює, чим порушує майнові права СБ України.
Відповідно до ч. 10 статті 25 Закону, особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах».
Відповідно до п. З Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
На виконання пункту 4 Порядку №964 та відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/ 537/219/534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО липня 2007 р. за № 863/14130, Інститутом здійснено розрахунок фактичних витрат згідно з нормами утримання курсанта ОСОБА_3
Згідно з довідкою-розрахунком від 20 березня 2017 року, реєстраційний №27/1265, сума витрат, пов'язаних з утриманням в Інституті, що має бути відшкодованою ОСОБА_3, становить 39 283,15 грн.
Відповідно до п. 7 Порядку №964, у разі відмови особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Отже, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед Службою безпеки України, виникає спір з договірних правовідносин. Договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюється ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до п. 8 ч. 2 зазначеної статті способом захисту цивільних прав може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Приписами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до норм статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Таким чином, відшкодовані кошти відносяться до майна.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). На підставі вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про відшкодування зазначених витрат у добровільному порядку.
Таким чином, виходячи з умов контракту та враховуючи наведені правові норми, ОСОБА_3 повинен нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1600 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 363 від 31.03.2017 року.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (іпн. НОМЕР_1) на користь Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені ОСОБА_2 (рахунок р/р № 31256253107120 в ДКСУ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 20001289 ) витрати, пов'язані з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу у розмірі 39 283 гривен 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1) на користь Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (р/р № 35218020016767 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 20001556) судові витрати в сумі 1600 гривен.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.