Справа № 194/332/18
Номер провадження 2/194/236/18
13 червня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Солодовник І.С.,
при секретарі - Сафоновій А.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна та визнання ідеальної 1/2 частки в спільній сумісній власності подружжя,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначає, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.08.1998 року по 02.07.2016 року. Від сумісного життя вони мають трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. За час шлюбу, а саме 01 грудня 2000 року, на сумісні кошти вони з відповідачем придбати квартиру № 12 в будинку № 10, розташовану по вулиці Сергія Маркова в м. Тернівка Дніпропетровської області. Після укладання договору купівлі-продажу відповідач зареєстрував вказану квартиру на своє ім'я. У зв'язку з тим, що в теперішній час шлюб між ними розірваний, а відповідач не визнає за нею право на 1/2 частку спірної квартири, яка була придбана в період шлюбу, вона змушена звернутися до суду. Крім того, під час шлюбу ними з відповідачем були накопичені грошові кошти в розмірі 2700 доларів США та 60 євро. Позивач зазначає, що коли відповідач почав мешкати окремо, він забрав накопичені ними за період шлюбу грошові кошти і на її неодноразові звернення, відповідач не бажає віддавати належну їй 1/2 частку, мотивуючи відмову тим, що це його особисті гроші, однак 1/2 частка вказаних грошових коштів складає 1350 доларів США та 30 євро, та сума на яку вона претендує в гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ станом на день подачі позову до суду, становить 35954,17 грн..
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення (а.с. 64).
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, однак представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти того, що вказана позивачем квартира була придбана за час сумісного проживання, більш того, позивач не зверталася до нього з питання розподілу майна, крім того, після розлучення все майно, що знаходилося у помешканні відповідач залишив позивачеві в тому числі і ті кошти, на які посилається позивач, а також залишив помешкання, в якому проживає ОСОБА_1. Крім того, представник відповідача зазначає, що кошти вказані в розписці були залишені ним позивачеві, як і все майно. У розписці зазначено, що кошти у розмірі 2700 доларів США та 60 Євро залишені у помешканні, де і проживає позивач, та даний факт своїм підписом підтвердив і сам позивач. У зв'язку з чим, відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме: не заперечує щодо визнання права власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Щодо вимоги про стягнення коштів заперечує, оскільки всі кошти залишилися у позивача, щодо судових витрат також заперечує, оскільки позивач не звертався до нього з питання розподілу майна. Крім того, представник відповідача зазначив, що не заперечує про розгляд справи за їхньої з відповідачем відсутності (а.с. 65-66).
Перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач з 15 серпня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 18 травня 2016 року був розірваний, що підтверджується рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 року, яке набрало законної сили 02.07.2016 року. Із рішення суду видно, що спору щодо розподілу сумісно нажитого майна у шлюбі між позивачем та відповідачем не було (а.с. 8).
01 грудня 2000 року сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, придбали квартиру № 12, загальною площею 58,3 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Сергія Маркова, буд. 10, яка зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.12.2000 року та технічним паспортом на квартиру, що знаходиться у власності громадянина, виданого Міжміським колективним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації державного комітету по житлово-комунальному господарству м. Тернівка Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_7 (а.с. 13-14).
На цей час позивач ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі, про що свідчить штамп у паспорті позивача серії АК № 277046, виданого 14.09.1998 року Тернівським МВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 46) та довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщені, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 19.02.2018 року (а.с. 12).
Згідно з ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на момент купівлі-продажу спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Аналогічна норма викладена в Сімейному Кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом ст. 65 СК України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ст.ст. 69, 70 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки домовленості між сторонами по справі ніякої не було, шлюбний договір не укладався, то кожному із сторін належить по 1/2 частині спірного майна.
У зв'язку з тим, що дане майно придбано сторонами в період шлюбу, враховуючи той факт, що відповідач не заперечує про визнання за позивачем 1/2 частки спірної квартири, суд вважає за необхідним поділити майно подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності та визнати право власності за позивачем на ідеальну 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_2.
Крім того, як встановлено судом, позивачем та відповідачем під час шлюбу були накопичені грошові кошти у розмірі 2700 доларів США та 60 Євро. Даний факт сторонами не оспорюється.
Однак, той факт, що спірні кошти, нажиті за час шлюбу, забрав відповідач не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не надав доказів того, що ці кошти дійсно знаходяться у відповідача, а лише надала розписку, в якій відповідач ОСОБА_2 16.03.2016 року зазначив, що кошти в сумі 2700 доларів США та 60 Євро знаходяться в квартирі за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 43), в якій, як вже встановлено судом, і продовжує проживати позивач ОСОБА_1.
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивачем не надано доказів, на підтвердження факту знаходження коштів у відповідача, домовленості між сторонами по справі ніякої не було, шлюбний договір не укладався, то суд вважає, що позивач не надав суду доказів, що дані кошти знаходяться у відповідача по справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з нього на її користь 1350 доларів США та 30 Євро, що відповідно до курсу НБУ, станом на день подачі позову до суду складає 35954,17 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 822,25 грн. за вимогу про визнання права власності на квартиру необхідно стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 274 ЦПК, ст.ст. 60, 63, 68-71 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна та визнання ідеальної 1/2 частки в спільній сумісній власності подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на ідеальну 1/2 частку квартири № 12, розташованої в будинку № 10 по вулиці Сергія Маркова в м. Тернівка Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, судовий збір у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 25 коп. на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 18.06.2018 року.
Суддя І.С.Солодовник