13 червня 2018 року
місто Київ
справа № 752/26843/17
провадження №22-ц/796/3648/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.,
суддів - Кравець В.А., Лапчевська О.Ф.
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай ІринаВолодимирівна, Департамент з питань реєстрації Київської міської державної реєстрації
треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Закрите акціонерне товариство «Київгума», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Олена Олександрівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києва, Прокуратура міста Києва
розглянув у судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва в складі судді Чередниченко Н.П. від 16 березня 2018 року у справі про визнання недійсними правочинів та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулися з позовом до ТОВ «Технічне промислове постачання», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної реєстрації, треті особи: ТОВ «Укрінформсервіс», ЗАТ «Київгума», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л.І., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник О.О., Головне територіальне управління юстиції у місті Києва, Прокуратура міста Києва про визнання недійсними правочинів та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просили суд, визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку № 224 від 04 лютого 2015 року, укладений між ТОВ «Технічне промислове постачання» і громадянином ОСОБА_3 щодо дачного будинку НОМЕР_1, загальною площею 392,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М.; визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, від 19.01.2016 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О.; визнати недійсним протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 34515709 від 29.03.2017 р. 13:48:07, стосовно реєстрації прав власності ОСОБА_5 на дачний будинок НОМЕР_1, загальною площею 392,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2; номер запису про право власності НОМЕР_3, скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис номер НОМЕР_3 про право власності дачного будинку НОМЕР_1 загальною площею 392,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, та закрити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний розділ.
У березні 2018 року позивачі звернулися до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просили суд:
- накласти арешт на дачний будинок НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2,
- заборонити будь-які, пов'язані з відчуженням дачного будинку НОМЕР_1, розташованого адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, його реєстрацією перереєстрацією;
- заборонити будь-які дії пов'язані з його переплануванням, перебудовою та реконструкцією; заборонити ОСОБА_5, ЗАТ «Київгума», державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з внесення змін до договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, право суборенди земельної ділянки за яким зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером НОМЕР_5, та заборонити будь-які дії, пов'язані з його подальшою реєстрацією, перереєстрацією, зміною та передачею іншим особам;
- накласти арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_4 та заборонити будь-які дії пов'язані з її реєстрацією, перереєстрацією, приватизацією, платною чи безоплатною передачею, поділом, об'єднанням з іншою (-ими) ділянкою (-ами), тощо.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявники зазначали, що вони є власниками об'єкту нерухомого майна (незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1, корпус НОМЕР_1, набутого в результаті виконання інвестиційного договору від 18 жовтня 2005 року, право власності на який зареєстровано за ними 22 серпня 2016 року.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 29.03.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. в Державному реєстрі було відкрито новий розділ та здійснено державну реєстрацію прав на дачний будинок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу дачного будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. 19.01.2016 року.
Оскільки ОСОБА_5 може бути відчужене нерухоме майно, з приводу якого виник спір, то невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, у випадку його задоволення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 просили скасувати ухвалу суду, та ухвалити нове рішення про задоволення їх заяви про забезпечення позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначали, що суд не урахував, що наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нічим не обтяженого запису про існування права власності на протиправно набутий та зареєстрований дачний будинок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, дає підстави для вчинення інших протиправних правочинів, що може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Вказували на те, що суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову без дослідження обставин справи та доказів, при цьому ухвала не містить обґрунтування та мотивів з яких суд виходив відмовляючи у задоволенні заяви.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_1 просили задовольнити їх апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені за останніми відомими суду адресами, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд виходив з того, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 існує спір, предметом якого є нерухоме майно - дачний будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи, зокрема може відчужити майно, а тому підставою забезпечення позову є саме обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
З матеріалів справи убачається, що право власності на дачний будинок НОМЕР_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, зареєстровано за ОСОБА_5, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (запис про право власності № НОМЕР_3 від 29.03.2017 р.), на підставі договору купівлі - продажу, дачного будинку, серія та номер:06, виданий 19.01.2016, видавник Колесник О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (а.с. 133).
Позивачі у позовній заяві, зокрема, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, від 19.01.2016 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О., на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності, з підстав передбачених ст. 203, 215,216, 229, 230, 232 - 236 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зважаючи на підстави та обґрунтування заявлених позовних вимог, а також на те, що предметом спору є, зокрема, договір купівлі-продажу дачного будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 19.01.2016 року, сторонами якого не є ОСОБА_1 та ОСОБА_1, враховуючи, що позивачами не заявлено вимог відповідно до ст. 1212 ЦК України, і вони не оскаржували реєстрацію права власності за ОСОБА_5 дачного будинку НОМЕР_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Окрім того, позивачі є власниками об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, і ними не було належним чином обґрунтовано забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборон на дачний будинок НОМЕР_1, розташований за цією ж адресою, та зазначені правові підстави, які б порушували їх право власності.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 березня2018 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий С.В. Кулікова
Судді В.А. Кравець
О.Ф.Лапчевська