вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" червня 2018 р. Справа№ 911/433/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Отрюха Б.В.
Разіної Т.І.
секретар судового засідання : Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2018
розглянувши апеляційну скаргу Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2018
(ухвалу підписано 12.03.2018)
у справі №911/433/18 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля",
Житлово-будівельного кооперативу "Буча-Житлобуд №1"
про визнання недійсним договору, -
У березні 2018 року Компанія "LAFORT ESTABLISHMENT" звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля", Житлово-будівельного кооперативу "Буча-Житлобуд №1" про визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/14-082014/сп від 14.08.2014, укладеного відповідачами, з моменту його укладення та на майбутнє із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за оспорюваним договором передано як внесок у спільну діяльність земельні ділянки, на які накладено заборону відчуження нотаріусом при посвідченні договору іпотеки від 23.09.2013 (реєстровий №2979) у забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу від 20.09.2013. Таке відчуження, як вказує позивач, відбулось без його згоди та інформування. Також, позивач вказував на те, що при укладенні договору право користування відповідними земельними ділянками оцінено лише у 1 000 000 грн, що значно нижче їх балансової вартості. Зазначив, що спірний договір укладено на невигідних умовах та за відсутності вільного волевиявлення відповідача - ТОВ "Дієва Хвиля".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі №911/433/18 передано матеріали за позовом Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля", Житлово-будівельного кооперативу "Буча-Житлобуд №1" про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності до Господарському суду Хмельницької області.
Обґрунтовуючи ухвалу про передачу матеріалів справи до Господарському суду Хмельницької області суд першої інстанції зазначив, що відповідний спір не є спором, що виникає з договору №1/14-082014/сп від 14.08.2014 про спільну діяльність, оскільки вимоги не заявлені щодо виконання зобов'язань за таким договором або його розірвання чи внесення змін, тобто вимоги не виникають з такого договору. Навпаки спір виник у зв'язку з фактом укладення такого договору та порушення у зв'язку з цим прав позивача, як він вказує у позовній заяві. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, оскільки відповідачі у даній справі знаходяться в Хмельницькій області, тому вказана справа підсудна Господарському суду Хмельницької області.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою місцевого господарського суду, Компанія "LAFORT ESTABLISHMENT" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі №911/433/18, а справу направити до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт також зазначив, що земельні ділянки знаходяться і виконання оспорюваного договору відбувається лише на території Київської області, що є юрисдикцією Господарського суду Київської області, тобто виключна підсудність.
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційних скарг, відповідачі у своїх відзивах зазначили, що в даній справі виключна підсудність не може бути застосована, оскільки спір про недійсність договору про спільну діяльність не є спором, що виник саме з договору та не стосується нерухомого майна, а спір виник у зв'язку з фактом укладення такого договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А. прийнято апеляційну скаргу Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" на ухвалу господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі № 911/433/18 до провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2018.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018, у зв'язку з звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/433/18.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 прийнято апеляційну скаргу Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі №911/433/18 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Отрюх Б.В. та Разіна Т.І., розгляд справи призначено на 13.06.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2018 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.
В судовому засіданні 13.06.2018 представник відповідача-2 заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтовною. Просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 13.06.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-1 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представників позивача та відповідача-2 про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.
Частина 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дієва Хвиля" та ЖБК "Буча-Житлобуд №1" зареєстровані у Хмельницькій області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 ст. 27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що хоча як внесок у спільну діяльність за умовами спірного договору передається, у тому числі одна із правомочностей власника - право користування земельними ділянками, позивачем заявлено вимогу про визнання такого договору недійсним, а не про передачу, витребування, усунення перешкод у користуванні майном, право користування яким передано за спірним договором, або визнання права власності на таке майно. Позивач не є стороною договору і вимоги про застосування наслідків недійсності договору не пов'язані з передачею або отримання саме позивачем майна за таким договором або майнових прав, отже, даний спір між позивачем та відповідачами щодо цього не поданий за підсудністю до відповідного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки заявлені вимоги не щодо виконання зобов'язань за договором або його розірвання чи внесення змін, тому відповідний спір не є спором, що виникає з договору №1/14-082014/сп від 14.08.2014 про спільну діяльність. Отже, вимоги не виникають з такого договору, а сам спір виник у зв'язку з фактом укладення даного договору та порушення у зв'язку з цим прав позивача, як він вважає.
У зв'язку з тим, що відповідачі у даній справі знаходяться у Хмельницькій області, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана справа підступна Господарському суду Хмельницької області.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено приписів Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, то колегія суддів вважає, що дані посилання є безпідставні, оскільки судом першої інстанції вирішувалось лише питання щодо підсудності даної справи у відповідності до норм ГПК України.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 27, 28-31, 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі №911/433/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі №911/433/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.
4. Матеріали справи №911/433/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.06.2018.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.В. Отрюх
Т.І. Разіна