ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2018Справа № 910/23079/17
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк"
про визнання індосаменту недійним
Представники сторін:
від позивача: Сиводід О.П. - представник за довіреністю;
від відповідача: Лисенко В.О. - представник за довіреністю;
від третьої особи: не з'явились,
20.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання індосаменту, вчиненого від імені Українського кредитного банку Головою правління Ляхoм Ю.І. на векселі № 853534565678 вартістю 1 000 000 грн 00 коп., випущеного ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" 05.04.2000 року, недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що бланковий індосамент на вказаному векселі, підписаний від імені Закритого акціонерного товариства "Український кредитний банк" головою правління Ляхом Ю.І., здійснений від імені цього банку особою без повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/23079/17, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 05.02.2018.
24.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.
05.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли заперечення на позовну заяву.
Підготовче засідання, призначене на 05.02.2018, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 суд викликав у підготовче засідання уповноважених представників учасників судового процесу на 01.03.2018.
08.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.
26.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на пояснення (заперечення) третьої особи.
26.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли заперечення щодо клопотання про призначення експертизи, клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи та додаткові пояснення.
Підготовче засідання, призначене на 01.03.2018, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 суд викликав у підготовче засідання уповноважених представників учасників судового процесу на 22.03.2018.
19.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 22.03.2018, в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
22.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 суд зобов'язав Київський науково-дослідний інститут судових експертиз протягом п'яти днів з дня вручення ухвали надати суду інформацію щодо можливості проведення по справі судової почеркознавчої експертизи померлої особи, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні 22.03.2018 оголошено перерву до 26.04.2018.
10.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, а в разі визнання її явки обов'язковою, провести судове засідання в режимі відеоконференції.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні 26.04.2018 суд оголосив перерву до 14.05.2018.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 суд викликав у підготовче засідання уповноваженого представника третьої особи на 14.05.2018.
У підготовчому засіданні 14.05.2018 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання позивача про проведення судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку тим, у Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" не виникає сумнівів стосовно того, що індосамент на простому векселі №853534565678 здійсненим саме Головою Правління Українського кредитного банку Ляхoм Ю.І. До того ж, при підписанні договору №Т-102/042000 від 24.04.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565678.
Разом з тим, у підготовчому засіданні 14.05.2018 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2018.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 суд викликав у судове засідання для розгляду справи по суті уповноваженого представника третьої особи на 11.06.2018.
17.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла відповідь на запит суду щодо проведення судової почеркознавчої експертизи померлої особи, відповідно до якої інститут повідомив, що відповідні експертизи проводяться у разі надання документів та інші паперів, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконанні особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису, проте, надати остаточну відповідь можливо лише після надходження матеріалів справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та ознайомлення експерта з експертними дослідженнями.
Третя особа у судове засідання 11.06.2018 для розгляду справи по суті уповноваженого представника не направила, про час та дату судового засідання була повідомлена належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047108822.
У судове засідання 11.06.2018 для розгляду справи по суті з'явилися представники сторін та надали пояснення.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні 11.06.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
04.05.2000 між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" (підприємство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" укладено договір № Т-116/052000, відповідно до умов якого банк продає, а підприємство купує 6 (шість) перекладених векселів, загальною номінальною вартістю 6 000 000 (шість мільйонів) грн, згідно переліку.
Відповідно до пункту 1.3. договору право власності на векселі, зазначені в пункті 1.1. договору, переходить від банку до підприємства з моменту передачі векселя підприємству за актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 4.1. договору підприємство зобов'язано протягом 3 банківських днів з моменту укладення цього договору видати банку в рахунок оплати за цим договором 6 (шість) простих векселів, випущених підприємством, загальною номінальною вартістю 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, зі строком платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.
На виконання пункту 1.3. договору № Т-116/052000 від 04.05.2000 банк прийняв, а підприємство передало 6 (шість) простих векселів емітованих Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго", номінальною вартістю 6 000 000 (шість мільйонів) гривень з наступними реквізитами: №№ 853534565674-853534565679 від 04.05.2000, номінальною вартістю 1 000 000 грн, за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.
На спірному векселі № 853534565678 вчинений бланковий індосамент на пред'явника «платити наказу: без обороту на мене», який підписаний від імені Українського кредитного банку головою правління та головним бухгалтером - Ляхом Ю.І. та скріплений печаткою.
26.02.2015 на адресу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" надійшов лист Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 26-1154/1.2-15 від 17.02.2015, в якому відповідач повідомив про те, що він є власником простих векселів Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на загальну суму 6 000 000 грн 00 коп., в тому числі вексель № 853534565678 від 04.05.2000 номінальною вартістю 1 000 000 грн 00 коп., який був складений 04.05.2000 зі строком оплати «по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при порівнянні підпису Ляха Ю.І. на індосаменті векселя № 853534565678 та підписів Ляха Ю.І. на договорі № Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, можна дійти висновку, що підписи суттєво відрізняються, що в свою чергу, дає можливість зробити висновок, що бланковий індосамент із застереженням «без обороту на мене» на відповідному векселі був здійснений без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку Ляха Ю.І.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на судові рішення у справах № 910/7644/15-г та № 904/8713/17, якими встановлено, що Публічне акціонерне товариства "Чернігівобленерго" є особою, яка має зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо сплати грошових коштів за спірним векселем. Окрім того, відповідач зазначає, що законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, адже вони вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За приписами ст. 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.
Як вже було зазначено вище, обґрунтовуючи недійсність індосаменту позивач посилається на вчинення останнього без участі уповноваженої особи Українського кредитного банку Ляха Ю.І., у зв'язку з тим, що при порівнянні підпису Ляха Ю.І. на індосаменті векселя № 853534565678 та підписів Ляха Ю.І. на договорі № Т-116/052000 від 04.05.2000 та акті прийому-передачі векселів від 04.05.2000, можна дійти висновку, що підписи суттєво відрізняються.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, твердження позивача щодо того, що бланковий індосамент був здійснений не уповноваженою особою ґрунтуються на припущеннях позивача та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (ратифікований відповідно до Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі") передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.
За приписами п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", при вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.
Відтак, оскільки до індосаменту векселя №853534565678 включено застереження "без обороту на мене", індосант (Український кредитний банк) звільнив себе від відповідальності за платіж по векселю, а новий векселедержатель (ПАТ НАК "Нафтогаз України") погодився прийняти вексель за наявності такого застереження.
Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
До того ж, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, у справі № 904/8713/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про стягнення заборгованості за векселем № 853534565678 у розмірі 1 000 000 грн 00 коп., відсотків у розмірі 137 589 грн 04 коп. та інфляційної складової у розмірі 555 705 грн 26 коп. позов задоволеною частково, з Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто суму заборгованості за векселем у розмірі 1 000 000 грн 00 коп., 6% річних у розмірі 156 821 грн 92 коп. та судовий збір в розмірі 17 352 грн 33 коп.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені у вищезазначеному рішенні не підлягають доказуванню.
Окрім того, в межах розгляду справи № 904/8713/17 Господарським судом Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотань позивача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з підстав того, що третя особа не заперечує вчинення індосаменту уповноваженою нею особою, та при підписанні договору № Т-102/042000 від 24.04.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі № 853534565678.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ "Акцент-Банк" не виникає сумнівів стосовно того, що індосамент на простому векселі №853534565678 здійсненим саме Головою Правління Українського кредитного банку Ляхом Ю.І.
До того ж, при підписанні договору №Т-102/042000 від 24.04.2000, між Українським кредитним банком та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та наступним обміном цінними паперами, у жодної із сторін не виникло сумнівів стосовно повноважень осіб, якими були підписані документи, зокрема і індосамент на простому векселі №853534565678.
Згідно з пунктом 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення. При розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.
За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання індосаменту не дійсним не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" про визнання індосаменту, вчиненого від імені Українського кредитного банку Головою правління Ляхoм Ю.І. на векселі № 853534565678 вартістю 1 000 000 грн 00 коп., випущеного ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" 05.04.2000 року, недійсним відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 18.06.2018
Суддя Н.Б.Плотницька