справа № 361/4928/17
провадження № 2/361/409/18
30.05.2018
Іменем України
30 травня 2018 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаря Плиси В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав,-
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 є батьком малолітнього сина позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільний із відповідачем син проживає разом із позивачем, а ОСОБА_4 ніякої уваги дитині не надає, ні в матеріальному, ні в моральному розумінні. Аліменти на дитину не сплачує, не піклується про сина, не дбає про його розвиток та здоров'я. Ухилення відповідача, як батька, від виконання своїх обов'язків, проявляється в тому, що він не піклується про здоров'я дитини, його фізичний і духовний розвиток, навчання, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням; взагалі не спілкується із дитиною, останні вісім місяців до сина не приїздив, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти.
З огляду на вищевикладені обставини, позивач вважає, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, тому має бути позбавлений батьківських прав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Також, позивач додатково пояснила, що у 2015 році вона одружилася із ОСОБА_7 і переїхала до нього жити у м. Київ, а спільна із відповідачем дитина залишилася проживати у матері позивача ОСОБА_8 Однак, ОСОБА_8 забороняла позивачу бачитися із своєю дитиною, і лиш у грудні 2016 року позивач забрала дитину від своєї матері. Після цього, відповідач не брав участі у виховані дитини, не піклувався про сина. Також, позивач пояснила, що на даний час одружена з іншим чоловіком, який має намір усиновити малолітнього ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі пояснивши, що після того, як позивач вдруге одружилася з іншим чоловіком та переїхала до нього жити в м. Київ, а дитину залишила у своєї матері, відповідач постійно приїздив до сина, виховував його, забезпечував всім необхідним. Потім, у 2016 році позивач забрала дитину до себе, і з того часу відповідачу чинили перешкоди у спілкуванні із сином. Відповідач декілька разів приїздив до школи, однак бачитися із дитиною йому ніхто не дозволяв. На пояснення наявності заборгованості по аліментам, відповідач пояснив, що не збирається сплачувати аліменти, так як позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Відповідач вважає, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав, оскільки він бажає брати участь у вихованні та піклуватися про свого сина. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області Сліпчук І.О. у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його сина поклалася на розсуд суду.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2007 року виконком Руднянської сільської ради Броварського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на «ОСОБА_7», про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1
Від спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син - ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 виданого 20 серпня 2007 року виконкомом Руднянської сільської ради Броварського району Київської області (а.с. 14).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_11 і ОСОБА_4 розірвано (а.с. 11), про що 28 листопада 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року стягнуто із ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.10.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного судового рішення 26 листопада 2008 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист за № 2-4233/2008 р. (а.с. 15).
Згідно із довідкою-розрахунком № 170, виданої 18 січня 2018 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів станом на 01.01.2018 р. складає 95 947 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 14 грн. (а.с. 59-60).
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_7, прізвище позивача із «ОСОБА_7» змінено на «ОСОБА_7», про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 31.03.2016 р. та 19.07.2016 р. малолітній ОСОБА_12 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Квартира, в якій проживає малолітній ОСОБА_5 із ОСОБА_3 містить всі умови для розвитку та проживання дитини (а.с. 19-20).
Зі змісту характеристики на учня 4-А класу школи І-ІІІ ступенів ¹ 217 Дарницького району у м. Києві вбачається, що ОСОБА_5 навчається у школі № 217 з січня 2017 року. Приділяють увагу навчанню та вихованню його матір ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_7. Рідний батько досягненнями хлопчика не цікавиться, жодного разу у школі не з'являвся (а.с. 21).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який є чоловіком позивача, пояснив, що ОСОБА_4 разом із матір'ю позивача ОСОБА_8 насильно тримали дитину позивача, забороняли останній бачитися з сином. При цьому, відповідач не займався вихованням дитини. Коли позивач забрала у них дитину, то хлопчик був наляканий, а також говорив, що батько ним не займався. Після того як позивач разом із свідком забрали до себе жити ОСОБА_5, відповідач жодного разу не приїздив до сина, матеріальної допомоги не надає, має заборгованість по сплаті аліментів.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що знає позивача та відповідача з часу їх весілля та перебуває із останніми у приязних стосунках. Після розлучення позивач сама виховувала їхнього спільного із відповідачем сина. Потім, позивач одружилася і поїхала жити в м. Київ зі своїм теперішнім чоловіком. Дитина деякий час поживала у бабусі. На даний час дитина живе із позивачем. Свідок не бачила, щоб відповідач приїздив до свого сина.
Свідок ОСОБА_14, яка з 2016 року є сусідкою позивача, пояснила, що жодного разу не бачила, щоб відповідач приходив до дитини. Після того, як позивач забрала сина від своєї матері, дитина була неврівноважена, висловлювався ненормативною лексикою. Поживши деякий час у позивача, хлопчик став спокійніший, урівноважений, ввічливий.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засідання пояснила, що знає позивача з 2015 році, оскільки є сусідами. Відповідача свідок не знає. Свідку відомо, що у 2016 році позивач привезла дитину у жахливому стані, вона забрала його від батька. Хлопчик був неохайний, вживав ненормативну лексику. Свідок жодного разу не бачила, щоб відповідач приїздив до сина.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її дочкою. Після того, як позивач у 2015 році вийшла заміж та переїхала проживати у м. Київ, малолітній ОСОБА_5 залишився проживати із свідком. Позивач та відповідач, як батьки хлопчика, допомагали синові, купували йому речі. Мати дитини періодично телефонувала, декілька разів приїздила, однак не надовго затримувалася із сином. Часто приїздив відвідувати хлопчика його батько, відповідач у даній справі. Останній купував хлопчику речі, забезпечував всіх необхідним, цікавився шкільним життям дитини. Після того, як позивач забрала дитину, свідок та відповідач неодноразово приїздили, щоб зустрітися із ОСОБА_5, однак позивач чинила в цьому їм перешкоди. Свідок вважає, що відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не
ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, й надалі бажає спілкуватися із сином, брати участь у його вихованні, однак позивач чинить йому в цьому перешкоди.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що відповідач по даній справі доводиться їй сином, і останній із самого народження ОСОБА_5 піклується про нього. Хлопчик також деколи жив і ночував у свідка. Після того, як позивач у грудні 2016 році забрала дитину, відповідачу заборонили бачитися із сином, позивач чинила постійно перешкоди. Підстав для позбавлення відповідача батьківських прав немає, оскільки останній любить свого сина та бажає його виховувати, належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації від 20.07.2017 року за № 1066/01-12 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд, у відповідності до ч. 6 ст. 19 СК України не погоджується із висновком № 1066/01-12 від 20.07.2017 року про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він є недостатньо обґрунтованим.
За роз'ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р., позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позивач не надав суду, а в судовому засіданні не встановлено достатніх доказів винної поведінки ОСОБА_4 чи свідомого нехтування останнім своїми батьківськими обов'язками, жорстоко поводження з дитиною, чи зловживання відповідачем алкоголю або наркотиків, вдавання до будь-яких видів експлуатації дитини, примушувань її до жебракування та бродяжництва. Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідач дійсно не сплачує аліменти на утримання дитини, але такі дії пояснює тим, що дитина тривалий час взагалі не проживала із матір'ю, а на даний час позивач чинить перешкоди щодо побачень із сином. Судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні та напружені стосунки, що в деякій мірі перешкоджає відповідачу здійснювати з грудня 2016 року свої батьківській обов'язки. Суд також зазначає, що відповідач дійсно не використав усіх, передбачених законодавством, засобів для можливості брати участь у вихованні сина, однак такі дії не свідчать про свідоме ухилення від виконання своїх
батьківських обов'язків, та не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів позовних вимог, а відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що має бажання спілкуватися та брати участь у вихованні дитини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 19, 164 СК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування броварської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.М. Петришин