Справа № 359/10263/17
Провадження № 2-а/359/69/2018
03 березня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №3 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
21.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним позовом, в якому просить суд : -поновити йому пропущений строк для подачі адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованене в автоматичному режимі серії АР № 497744 від 28.11.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.( а.с. 1-6).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 28 листопада 2017 року інспектором 4 роти 3 батальйону УПП НП України у м.Києві рядовою поліції ОСОБА_2 було складено постанову про адміністративне правопорушення Серії АР№ 497744, якою притягнуто ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 510,00 гривень. Зі змісту постанови, 28.11.2017 року о 17.30 год. на бульварі Чоклівський, 37 в м.Києві , водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив рух по смузі громадського транспорту, що позначена відповідним дорожнім знаком 5.11.смуга для руху громадського транспорту, порушив п.17.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Позивач зазначає, що зазначена постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм адміністративного законодавства та вимог « Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Так, позивач вказує, що під час керування автомобілем ним не було допущено порушень Правил дорожнього руху України, дійсно на проїзній частині по бульвару Чоколівському у м.Києві розташований знак передбачений п. 5.11 з повідомленням про те, що права крайня смуга дозволяє рух транспортним засобом лише маршрутним автобусам, однак на перехресті вул Ушинського та бульвар Чоколівський розташована переривчаста смуга і він з увімкненим лівим поворотом, дотримуючись вимог п.17.2 ПДР України, мав намір здійснити рух через переривчасту смугу, та не примушував інших учасників дорожнього руху різко міняти швидкість, напрямок руху, оскільки за ним їхав автомобіль, який мав намір здійснити такий же маневр.
Зазначив, що інспектор поліції не надав можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 3 КУпАП, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Також позивач зазначив, що будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, внаслідок чого поліцейським були грубо порушені вимоги ст.ст. 278,279 КУпАП. Крім того будь-які докази вчинення ним адмінправопорушення у відповідача при складенні оскаржуваної постанови були відсутні, що в розумінні ст.251 КУпАП встановлює відсутність адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2017 року про відкриття провадження у с адміністративній справі позивачу ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для подачі адміністративного позову та залучено до участі у справі в якості третьої особи - Департамент патрульної поліції.( а.с.12).
У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак було направлено до суду письмовий відгук на позовну заяву( а.с. 21-24), у яких зазначено, що інспектор роти 4 роти 3 батальйону УПП НП України у м.Києві рядовою поліції ОСОБА_2 при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режиміта іншими нормативно-правовими актами, а відтак її дії є законними та правомірними. Зазначили, що викладені у позові твердження не відповідають дійсності, наведені позивачем з метою уникнути адмінвідповідальності за вчинене правопорушення. У зв'язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а розглянути справу за відсутності відповідача та його представника. Також, направили суду клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, поскільки вважають, що позовна заява подана із пропущенням строків звернення до адміністративного суду без поважних причин (а.с. 25-26).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв, відзиву чи заперечень на позов суду не направили.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача у судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З досліджених у судовому засіданні документів встановлено, що інспектором 4 роти 3 батальйону УПП НП України у м.Києві рядовою поліції ОСОБА_2 28.11.2017 року було винесено постанову Серії АР № 497744 відносно ОСОБА_1, відповідно до змісту якої 28.11.2017 року о 17.30 год. в м.Київ по Чоколівському бульвару, 37, водій, керуючи транспортним засобом Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2, здійснив рух по смузі громадського транспорту, що позначено відповідним дорожнім знаком 5.11 Смуга для руху громадського транспорту, чим порушив п.17.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. А також цією постановою відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень (а. с. 9).
Так, відповідно до п.17.1ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно ПДР України, знак 5.11 є інформаційно-вказівним знаком, що позначає смугу призначену лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знаку, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.
Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд також враховує, що відповідно до п.17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Згідно положень статті 222 вказаного Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395,постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, у тому числі, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268КУпАП.
За змістом п. 5, 9 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) .
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п.9).
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів та розгляду справи закріплені ст. ст. 252, 278, 279 КУпАП України.
Як передбачено ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, за змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Будь-яких належних і допустимих доказів факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3ст.122 КУпАП, відповідачем суду не надано, та не зазначено джерел їх здобуття.
Суд звертає увагу, що, не зважаючи на те, як стверджує позивач у судовому засіданні, що він висловлював зауваження на дії інспектора патрульної служби та не визнавав факту вчинення ним адміністративного правопорушення, а також зазначав про відсутність доказів його вини, інспектором патрульної поліції такі докази зібрані не були.
Крім того, з дослідженої в судовому засіданні роздруківки фотознімків бульвара Чоколівський з карти сайту Google, що розмітка, яка б визначала смугу для руху маршрутних транспортних в місці зупинки автомобіля, яким керував позивач, відсутня, що також вбачається зі змісту оскаржуваної постанови. Відсутній також зазначений в постанові дорожній знак «5.11» безпосередньо на перехресті та повороті на бульвар Чоколівський.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем, у порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б доводили факт порушення позивачем п.17.1 Правил дорожнього руху України, а відповідно факт скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, відсутні.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст.ст.247,288,293 КУпАП, а також враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
Відповідно до ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі не значаться.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,5, 74-77, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №497744 від 28 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити справу про адміністративне правопорушення.
Повний текст рішення виготовлений 13 березня 2018 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Муранова-Лесів