Справа № 130/1438/17
Провадження № 22-ц/772/1321/2018
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
13 червня 2018 рокуСправа № 130/1438/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
Головуючого судді: Голоти Л.О.,
Суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,
за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,
учасники справи:
стягувач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Премімум 1»
боржник : ОСОБА_3,
зацікавлена особа : державний виконавець Жмеринського міськрайонного відділу
державної виконавчої служби Головного територіального управління
юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням заступника начальника Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.06.2017 року, постановлену у складі судді Шепель К. А.,
У червні 2017 року заступник начальника Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Жмеринський МРВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області) ОСОБА_4 звернувся у суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Подання обґрунтоване тим, що в Жмеринському МРВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 52981349 по виконанню виконавчого листа № 130/49/16-ц, виданого 29.09.2016 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ТОВ «Статус Премімум 1» у розмірі 160979 грн.
В межах виконавчого провадження держвиконавцем було зроблено запити до відповідних органів з метою з'ясування наявності у боржника майна. Відповідно до отриманих відповідей належного боржнику майна та на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
При виїзді державного виконавцем за адресою вказаною у виконавчому листі майна належного боржникові та підлягаючого опису не виявлено, про що складено акт державного виконавця. Станом на 19.06.2017 року виконавчий документ боржником не виконано.
Таким чином вбачається ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 151, 377-1 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення з поданням, п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «про виконавче провадження», п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», заступник начальника Жмеринського МРВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4 просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.06.2017 року подання задоволено.
Обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Жмеринського міського суду від 05.08.2016 року по справі №130/49/16-ц.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги державного виконавця щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі території України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів з яких він дійшов висновку про обґрунтованість подання.
Зазначає, що подання державного виконавця не відповідає обов'язковим вимогам щодо його форми та змісту, який зазначений у п. 2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. У подані не зазначено дати відкриття виконавчого провадження, відсутнє обґрунтування ухилення боржника від своїх зобов'язань, не надано доказів про повідомлення боржника щодо направлення подання до суду.
Питання щодо дотримання державним виконавцем зазначених вимог підлягають обов'язковому з'ясуванню, і, в разі недотримання таких вимог, - це є самостійною підставою для відмови у задоволенні подання.
Також вказує, що судом першої інстанції не встановлено доказів обізнаності ОСОБА_3 щодо наявності виконавчого провадження та строків його виконання.
Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази виклику державного виконавця у судове засідання і будь-які заяви державного виконавця про розгляд справи за її відсутності, що є порушенням ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України.
Стверджує, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалося питання щодо наявності умислу в діях ОСОБА_3 направлених на невиконання зобов'язань за судовим рішенням, не перевірено обставину обізнаності ОСОБА_3 про покладання на нього зобов'язань за судовим рішенням.
У матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б давали суду підстави стверджувати про умисне невиконання боржником фінансових зобов'язань.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні адвокат заявника ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
У справі встановлено, що в Жмеринському МРВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 52981349 по виконанню виконавчого листа № 130/49/16-ц, виданого 29.09.2016 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ТОВ «Статус Премімум 1» у розмірі 160979 грн.
В межах виконавчого провадження державним виконавцем було зроблено запити до ПФУ та ДПС України з метою виявлення місця працевлаштування боржника або відкритих рахунків на ім'я ОСОБА_3
Відповідно до отриманих відповідей належного боржнику майна та підлягало опису не виявлено, в банківських установах відсутні розрахункові рахунки відкриті на ім'я боржника, він ніде не працює.
При виїзді державного виконавцем за адресою вказаною у виконавчому листі майна належного боржникові та підлягаючого опису не виявлено, про що складено акт державного виконавця.
Станом на 19.06.2017 року виконавчий документ боржником не виконано.
Висновок суду першої інстанції про те, що подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі території України є обґрунтованим, колегія суддів вважає таким, що зроблений без повного з'ясування істотних обставин справи та зробленим на припущеннях.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду подання, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377 1 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду подання, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Судова колегія зазначає, що позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов'язання, викладена також у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено доказів обізнаності ОСОБА_3 щодо наявності виконавчого провадження та строків його виконання, не досліджувалося питання щодо наявності умислу в діях ОСОБА_3 направлених на невиконання зобов'язань за судовим рішенням, не перевірено обставину обізнаності ОСОБА_3 про покладання на нього зобов'язань за судовим рішенням.
Таким чином, вирішуючи подання у відсутності державного виконавця, та задовольняючи його суд дійшов передчасного висновку про доведеність державним виконавцем факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Із матеріалів справи слідує, що судом не оглядалися також матеріали виконавчого провадження № 52981349.
З огляду на наведене, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не перевірено наявність підстав для задоволення подання, можливість його застосування з урахуванням усіх обставин встановлених судом, у зв'язку з чим судом постановлено ухвалу про задоволення подання без відповідного обґрунтування.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази виклику державного виконавця у судове засідання і будь-які заяви державного виконавця про розгляд справи за його відсутності, що є порушенням ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон.
Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 7, 258 ч.4, 259 ч.1, 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.06.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нову.
У задоволенні подання заступника начальника Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань покладених на нього судовим рішенням відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Підпис Л. О. Голота
Судді: Підпис П. В. Кучевський
ОСОБА_6 Рибчинський
Згідно з оригіналом
Головуючий Л. О. Голота