ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 червня 2018 року № 826/9287/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції у м.Києві
проскасування наказу, поновлення на посаді
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 17 травня 2016 року № 463 о/с, яким було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського полку особливого призначення № 1 Головного управління Національної поліції у м.Києві.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2016 року по час винесення судового рішення суду в розмірі 95520,60 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.06.2016 р. суддею Мазур А.С. відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.02.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.
Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача із займаної посади.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Вважають, що звільнення позивача відбулося із порушенням норм чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки звільнення позивача відбулося у зв'язку із зміною організаційної структури в підрозділах ГУНП у м.Києві. Оскільки посада позивача на яку його було призначено скорочена, відповідно останній підлягав звільненню.
В судовому засіданні суд за клопотанням сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 07 листопада 2015 року №66 о/с ОСОБА_1, який мав спеціальне звання "прапорщик міліції" було призначено на посаду старшого поліцейського полку поліції особливого призначення №1 Головного управління з 07 листопада 2015 року (в порядку переатестування).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади по 03 січня 2016 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2015 року №111 о/с на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади поліцейського полку особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві на строк по 31 січня 2016 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року строк відсторонення від посади щодо ОСОБА_1 було продовжено до 03 березня 2016 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01 лютого 2016 року №88 о/с ОСОБА_1 відсторонено від посади на строк до 03 березня2016 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року про відсторонення від посади щодо ОСОБА_1 було продовжено до 03 травня 2016 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 09 березня 2016 року №211 о/с ОСОБА_1 було відсторонено від посади на строк до травня 2016 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року про відсторонення від посади щодо ОСОБА_1 було продовжено до 25 червня 2016 року.
Отже, починаючи з 07 грудня 2016 року позивач був відсторонений від виконання обов'язків та фактично був відсутній на робочому місці та не виконував свої трудові обов'язки.
Наказом від 17.05.2016 р. № 463 о/с на підставі наказу Національної поліції України від 24.02.2016 р. № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м.Києві від 17.03.2016 р. № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м.Києві», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського полку поліції особливого призначення № 1, звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач вважаючи прийняте рішення про його звільнення протиправним звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.15р. № 580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 580-VIII).
За змістом статті 68 Закону № 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення (ч. 1).
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2).
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (ч. 3).
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (ч. 5).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
При цьому, відповідно до п. 5 ч. 10 № 62 Закону №580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Отже, у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Однак, яка вбачається із наказу № 463 о/с від 17.05.2016 р. про звільнення позивача, не було визначено чітку підставу для звільнення.
Відповідачем також не надано доказів щодо чисельності штатів, які були скорочені, зокрема, щодо виду проведення організаційних заходів.
Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяця до звільнення, доказів пропонування позивачу вакантних посад, де проходив службу позивач або в іншому підрозділі поліції.
Також, відповідачем не надано жодних доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації, відповідно до вимог ч. 5 ст. 68 Закону № 580-VIII, зокрема, не взято до уваги наведене вище та той факт, що позивач має статус учасника бойових дій.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, у зв'язку із зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУНП у м.Києві та на виконання вимог наказу Національної поліції України від 24.02.2016 р. № 164 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м.Києві" затверджено наказ від 17.03.2016 р. № 6 дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м.Києві".
Відповідно до листа ГУНП у м.Києві від 10.10.2016 р. № 396-аз/125/26/01-2016 штатна чисельність поліцейських полку особливого призначення № 1 станом на 17.05.2016 р. становила 398 одиниць. Станом на 17.05.2016 р. чисельність вакантних посад поліцейським у полку особливого призначення № 1 Головного управління Національної поліції у м.Києві становила 55 посад.
Отже, всього за означеною інформацією 55 штатних посад були вакантними.
Втім, листом полку особливого призначення № 1 від 04.10.2016 р. № 309/125/38/03-2016 Головним управлінням Національної поліції у м.Києві позивача було повідомлено про некомплект поліцейських в підрозділі станом на 30.06.2016 р. складав 44 посади.
Натомість відповідачем в порушення вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не було вчинено будь-яких дій з метою з'ясування можливості використання ОСОБА_1 щодо подальшого проходження служби в органах поліції, не взято до уваги кваліфікацію працівника, його досвід роботи, переважне право на залишення на роботі, наявність вакантних посад у штаті апарату, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ про звільнення з роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2016 року по час винесення судового рішення суду в розмірі 95520,60 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо розміру сум грошового утримання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 21-6309а15.
Виходячи з цього, суд встановив, що згідно довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.06.2016 року № 2467 про доходи ОСОБА_1 заробітна плата за березень 2016 року (22 робочих дні) становить 4224,00 грн., а за квітень 2016 року (21 робочий день) становить 3782,52 грн., що разом становить 8006,52 грн. за 43 робочих дні.
8006,52 грн./43дн.=186,20 грн., тобто середньоденна заробітна плата в період вимушеного прогулу складає 186,20 грн.
Частинами 3, 4 та 5 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" період вимушеного прогулу позивача у 2016 році становить 159 р.д. (травень 10, червень 20, липень 21, серпень 22, вересень 22, жовтень 20, листопад 22, грудень 22).
З урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 05.08.2016 р. N 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" період вимушеного прогулу позивача у 2017 році становить 203 р.д. (січень 20, лютий 20, березень 22, квітень 19, травень 20, червень 20, липень 21, серпень 22, вересень 21, жовтень 18).
Період вимушеного прогулу позивача у 2018 році становить 110 днів (січень 21, лютий 20, березень 21, квітень 19, травень 21, червень 8).
Таким чином, відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18 травня 2016 року по 12 червня 2018 (159+203+110=472 дні) складає 87886,40 грн.(472*186,20=87886,40).
Згідно із ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення із Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 4003,26 грн. та поновлення ОСОБА_2 на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення № 1 з 18 травня 2016 року.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 цієї статті).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 17.05.2016 р. № 463 о/с.
3. Поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення № 1 з 18 травня 2016 року.
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2016 р. по 12.06.2018 р. в розмірі 87886,40 грн.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення № 1 з 18 травня 2016 року та присудження виплати йому заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в сумі 4003,26 грн.
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко