Справа № 819/808/18
11 червня 2018 рокум.Тернопіль
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії, -
До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірні дії суб'єкта владних повноважень - ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, які виразились у проведенні виплат нарахованої пенсії у зменшеному розмірі згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 в редакції від 11.10.2017 року та не виплаті боргу по перерахованій за рішенням суду пенсії за вислугу років за нормами ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, в редакції Закону від 12.07.2001 року (далі Закону).
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на адміністративний позов від 25.05.2018 року.
Суд, заслухавши в судовому засіданні думку позивача, представника відповідача, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
ОСОБА_2 з 05.06.2012 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Тернополі, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1055 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано в Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111. Пенсія призначена з 05.06.2012 року у розмірі 80 % від середньомісячного заробітку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року збільшено посадові оклади працівникам прокуратури.
18.08.2016 року прокуратурою Тернопільської області ОСОБА_2 видано довідку за № 136 про збільшений розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Тернопільської області станом на 01 грудня 2015 року, зі змісту якої вбачається, що заробітна плата складається з: основного окладу 2946,00 гривень, 125 гривень за класний чин, вислуга років 921,30 гривень та щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески 10302,53 гривень. Крім того до заробітної плати входять доплати, передбачені чинним законодавством: 2794,61 гривень - надбавка за виконання особливо важливої роботи, 565,58 гривень матеріальна допомога на оздоровлення (1\12), 565,58 гривень матеріальна допомога на вирішення соціально побутових потреб (1\12).
20 жовтня 2016 року постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області визнано протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, в редакції закону від 12.07.2001 року. Зобов'язано Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести з 23.02.2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, в редакції закону від 12.07.2001 року, в розмірі 80 % від суми заробітної плати відповідно даних довідки прокуратури Тернопільської області про заробітну плату від 18.08.2016 року №136, без обмеження граничного розміру за виключенням суми щомісячної премії. При проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, врахувати розмір щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески за відповідною посадою, яка обчислюється за правилами п.2 та 3 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, в редакції закону від 12.07.2001 року.
11 січня 2018 року позивач звернулась з письмовим зверненням до відповідача про надання їй офіційної інформації щодо розміру виплат пенсії, оскільки 23 листопада 2017 року вона отримала пенсію в сумі 3339 грн. 24 коп. та 22 грудня 2017 року в розмірі 1669 грн. 62 коп., що не відповідає нарахуванням передбаченим ст. 50-1 Закону.
Через поштове відділення Укрпошта, 24 січня 2018 року ОСОБА_2 отримала відповідь, що підтверджується конвертом та листом відстеження.
Зі змісту листа відповідача стало відомо про порушення права позивача на отримання нарахованої їй пенсії за вислугу років за нормами ст. 50-1 Закону.
Листом №10/Є-11 від 18 січня 2018 року відповідач повідомив, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону) з 1 жовтня 2017 року пенсії призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на умовах закону України «Про прокуратуру» виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Тобто, відповідач з 23 листопада 2017 року виплачує пенсію, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1669,62 грн., а не у відповідності до нарахованої мені пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, в редакції закону від 12.07.2001 року.
Позивач вважає, що відповідач протиправно посилається на норму вищевказаного Закону що не діяла на час правовідносин (ст.58 ОСОБА_4 України).
Окрім цього, відповідач не взяв до уваги, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 ОСОБА_4 України).
Слід звернути увагу, що відповідач у листі не заперечував, що в період з 23 лютого 2016 року ним здійснювалося нарахування щомісячних пенсійних виплат у розмірі 11797,08 грн. відповідно до ст.50-1 Закону. Проте підстави відмови у проведенні виплат вказаних сум не вказує та відповідні виплати не проводить.
Отже, нарахування передбачає виплату, а тому дії відповідача щодо відмови у виплаті призначених та нарахованих сум пенсії є протиправними.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Правовідносини з питань пенсійного забезпечення в позивача виникли відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
В Законі України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року відповідно до ст.50-1 в редакції закону від 12.07.2001 року, на підставі якої відповідачем проведено перерахунок пенсії чітко зазначено: пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства.
Норми ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначали право на перерахунок пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
При цьому передбачено, що перерахунок пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у зв'язку з переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.
А тому, відповідачем при прийнятті рішення про виплату вже нарахованої пенсії у меншому розмірі відповідно ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в редакції від 11.10.2017 року (а перерахунок проведено ще в серпні 2017) не було дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення пенсії, а саме ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» відповідно до якої позивачу і проведено перерахунок щомісячної пенсії у розмірі 11797 грн. 08 коп. Тому виплата у розмірі 1669 грн. 62 коп. є протиправною.
Відповідно до ст.8 ОСОБА_4 України в Україні діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.
Згідно до ст. 22 ОСОБА_4 України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Із загального змісту статті 22 ОСОБА_4 України можна зробити висновок, що права і свободи людини і громадянина в нашій державі можуть тільки розширюватись, удосконалюватись, але ніяким чином не звужуватись.
У частині 1 ст. 58 ОСОБА_4 України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 КСУ наголошено на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Відповідач при виплаті ОСОБА_2 пенсії мав керуватись вимогами ч.3 ст.22 ОСОБА_4 України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та ст. 58 ОСОБА_4 України про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів. У спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.
Таким чином, при нарахуванні пенсії у вищевказаному розмірі, а її виплаті у зменшеному розмірі дії відповідача призвели до звуження обсягу вже набутих прав на виплату пенсії, що обчислюється із заробітної плати, з якої було повністю сплачено податки і страхові внески.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою ОСОБА_4 України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 ОСОБА_4 України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
У цих рішеннях викладено розуміння сутності соціальних гарантій суддів, працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури і зазначено, що зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 (справа № 21-445а13), від 10.12.2013 (справа № 21-348а13).
Крім того, ч.І ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV передбачає рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Варто підкреслити, що починаючи з 2000 року державні службовці та прирівняні до них категорії (у тому числі прокурорсько-слідчі працівники) сплачували зі своєї зарплати вищій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки для них було встановлено прогресивну ставку внеску залежно від бази нарахування: від 1% для доходу менш як 150 грн. до 5% для доходу понад 501 грн.
Оскільки, вже з 2004 року рівень зарплат прокурорських працівників, які дають право на спеціальну пенсію, перевищував 500 грн., для них фактично застосовувалася єдина ставка - 5%, тоді як звичайні працівники сплачували не більш як 2%. Прийнятий у 2010 році Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування» збільшив цю різницю: для державних службовців і прирівняних категорій ставка єдиного внеску становить 6,1%, для решти найманих працівників - 2,6%.
Судом встановлено, що з 2016 року єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ) нарахований на заробітну плату позивача сплачує її роботодавець, тобто прокуратура Тернопільської області. Заробітна плата ОСОБА_2 у 2017 році становила 408 тис. 188 грн. ЄСВ нараховано та сплачено у розмірі 22%, тобто 89 тис. 801 грн.
В органах прокуратури Тернопільської області позивач працює з 1990 року. Отже, нею упродовж тривалого періоду сплачувався внесок на загальнообов'язкове державне страхування утричі збільшеному розмірі, тобто передбаченим спеціальною нормою. Тому сума пенсії, яку сплачує її відповідач з листопада 2017 року у розмірі 1669,62 грн. на підставі доповненого пункту від 03 жовтня 2017 року 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є обмеженням її соціальних прав, що відповідно до вищевказаних вимог законодавства є недопустимим.
У статті 46 ОСОБА_4 України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з вимогами ст. 64 ОСОБА_4 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України.
Так, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, перерахунок але і виплату пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділі здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст. 19 ОСОБА_4 України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Таким чином, право позивача на виплату пенсії, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, повинно залишатися незмінним.
Слід зауважити, відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 23 лютого 2016 року. Таким чином, при першій виплаті пенсії (23 листопада 2017 року) відповідач мав сплатити їй борг по перерахованій пенсії, проте цього не зробив та в подальшому проводив виплати згідно перерахунку за ст.50-1 Закону.
Пенсія і заробітна плата мають однакову правову природу , тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства. Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України № 2235- III «Про громадянство України» (в редакції Закону № 2663-IV) пенсія і заробітна плата включені до переліку законних джерел існування. З Конвенції і судової практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що пенсія відноситься до власності.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма Закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини відповідача. Отже, відповідач мав виплатити борг з 23.02.2016 по нарахованій пенсії за рішенням суду.
Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини відповідача.
Щодо поновлення строку ОСОБА_2 на звернення до суду з адміністративним позовом, то суд зазначає наступне.
У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 21-1249а16 (ЄДРСР 58275228) зазначив, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку. У цій же постанові Верховний Суд України наголосив, що при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм. Таким чином, Верховний Суд України не виключає можливості, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час, на підставі статті 122 КАС України (в старій редакції ч. 1 ст.99 КАС України) можуть розглядатися поза межами шестимісячного строку.
Така ж позиція висловлена у рішенні Верховного Суду у зразковій справі від 15 лютого 2018 року Пз/9901/18/18 820/6514/17 у пункті 44.
За наведених обставин суд вважає, що положення статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню до заявлених позовних вимог в частині виплати ОСОБА_2 з 23 лютого 2016 року перерахованої пенсії, оскільки приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом прав.
Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., в редакції закону від 12.07.2001 р., в розмірі 80% від суми зарплати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області виплатити ОСОБА_2 заборгованість із нарахованих, згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2016 р. (справа №607/9219/16-а) пенсійних виплат з 23 лютого 2016 р..
Зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області виплачувати ОСОБА_2 призначену пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., в редакції закону від 12.07.2001 р., в розмірі 80% від суми зарплати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.
Рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.