ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"12" червня 2018 р. №809/987/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гундяк В.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до командира військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу за № 6-РС від 15.03.2018 року та поновлення на публічній службі, -
08.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до командира військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу за № 6-РС від 15.03.2018 року та поновлення на публічній службі.
Приписами пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Виключний перелік підстав для повернення позовної заяви зазначено у частині 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як слідує із прохальної частини адміністративного позову, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати командира в/ч НОМЕР_1 викласти наказ за №6-РС від 15 березня 2018 року, в іншій редакції, зазначивши в ньому, що наказ тво командувача 14 авіаційного корпусу генерал-майора ОСОБА_3 за № 031-пм від 16.09.2002 року про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, підлягає скасуванню, як такий, що виданий незаконно та необгрунтовано, а ОСОБА_2 підлягає поновленню на публічній службі та посаді, яку займав до звільнення, або поновлення на рівнозначній посаді.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу за № 031-пм від 16.09.2002 року, яким ОСОБА_2 звільнено з військової служби у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, оскільки у відповідності до ухвали Верховного Суду України від 14.05.2003 року вирок військового суду Івано-Франківського гарнізону від 05.07.2002 року в частині засудження та визнання ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 423 КК України скасовано та закрито справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК в редакції закону 1960 року за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, тобто з реабілітуючи обставин а відтак позивач підлягав поновленню на публічній службі та подальшому звільненню з військової служби на загальних підставах.
Одночасно у позовній заяві від 08.06.2018 року, ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів та поновити пропущений ним процесуальний строк зазначивши, що позивачем з поважних причин пропущено строк на звернення щодо оскарження наказу командира в/ч НОМЕР_1 №6-РС від 15 березня 2018 року, оскільки ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року повернуто позовну заяву ОСОБА_2 з підстав пропущення строку на звернення до суду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 вищевказана ухвала залишена в силі.
З'ясувавши обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, дослідивши всі наявні докази, які містяться в матеріалах адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Однак згідно практики ЄСПЛ таке право не є абсолютним і підлягає визначеним національним законом обмеженням.
Так Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків звернення до суду має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є місячний строк.
Суд зазначає, що перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту коли ОСОБА_2 дізнався про ухвалене Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року, яке в свою чергу є підставою для внесення змін або ж скасування наказу про звільнення.
Враховуючи те, що позов в інтересах ОСОБА_2 подано ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08.06.2018 року, що підтверджується вхідним штампом, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд не приймає до уваги доводи, наведені представником позивача у позовній заяві від 08.06.2018 року стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 наказу від 15.03.2018 року за № 6-РС, який отриманий ОСОБА_2 24.03.2018 року, жодним чином не може свідчити про виникнення підстав для оскарження наказу за № 031-пм від 16.09.2002 року, оскільки моментом виникнення спірних правовідносин є прийняття Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року стосовно ОСОБА_2 . Одночасно, ОСОБА_1 не наведено жодної обставини, яка б вказувала на неможливість позивача звернутись із вимогою про внесення змін до наказу за № 031-пм від 16.09.2002 року, на підставі обставин, встановлених ухвалою Верховного Суду України від 14.05.2003 року, та вирішення питання про поновлення на військовій службі, протягом тривалого часу (більше 14 років).
Враховуючи наведене та те, що з часу ухвалення Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року до дати звернення представника позивача з позовом пройшло близько 15 років, суд прийшов до переконання, що за цей час у ОСОБА_2 була реальна можливість звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують реальну неможливість чи значну складність в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом в установлені законом строки.
Одночасно суд не вважає поважною причину, вказану в позовній заяві, оскільки попереднє повернення позовної заяви в зв'язку з пропуском строку звернення до суду не може свідчити про поважність причин пропуску визначеного законом строку.
З огляду на вказане, виходячи з положень статті 122 КАС України, суд вважає, що позов поданий представником позивача із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Оскільки, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені представником позивача підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), що діє в інтересах ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про скасування наказу за № 6-РС від 15.03.2018 року та поновлення на публічній службі - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з 12.06.2018 року, як дня складення повного судового рішення.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.