справа № 813/110/18
04 червня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними наказів та поновлення на роботі,
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) 05.01.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі -ГУНП у Львівській області, відповідач). Позивач, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2018, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.10.2017 № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.11.2017 № 939 о/с «По особовому складу»;
- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції патрульної поліції Миколаївського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 28.11.2017;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28.11.2017 по день поновлення на службі.
Позовні вимоги обґрунтовує таким чином (а.с. 56-59, 183-185): відповідно до наказу начальника ГУНП у Львівській області 27.11.2017 № 939 о/с, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для звільнення став наказ ГУНП від 30.10.2017 № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУПН у Львівській області», обгрунтований тим, що ОСОБА_3 не виконав статтю 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушив вимоги пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, листа Голови Національної поліції України від 03.08.2017 № 8911/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» та наказу ГУПН у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Позивач зазначає, що стаття 75 Закону України «Про Національну поліцію України» передбачає, що стажування, від якого він відмовився з об'єктивних причин, є складовою післядипломної освіти поліцейських. Посилається на Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1625 від 24.12.2015, відповідно до пункту 5 розділу ІХ якого стажування проводиться за місцем служби (роботи) або в інших органах і підрозділах поліції, науково-дослідних установах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління поліції, НЗ НП, на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном, на займаних посадах або на посадах, на які працівників поліції передбачається згодом призначити. Позивач стверджує, що він не є тією особою, яка відповідно до закону повинна проходити стажування, вважає, що відповідачем безпідставно було вжито до нього заходи дисциплінарного впливу, оскільки направлення на стажування було протиправним.
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 84-87), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі. Представник відповідача вважає, що видаючи оскаржуваний дисциплінарний наказ відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб чітко визначений Дисциплінарним статутом. Зазначає, що суть порушення службової дисципліни ОСОБА_3 зводиться до невиконання письмового наказу старшого прямого начальника, а саме- наказу ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області», який є чинним та позивачем не оскаржується. Вважає, що на виконання статті 4 Дисциплінарного статуту у позивача наявний обов'язок беззаперечно, точно та у визначений строк виконувати накази старшого прямого начальника. Представник відповідача наполягає на тому, що службове розслідування відносно позивача проведено на законних підставах, відповідно до вимог Статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС №230 від 12.03.2013, повно та об'єктивно, у строк визначений чинним законодавством, що підтверджує письмовий доказ у формі висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП у Львівській області 05.10.2017. Вважає, що направлення на стажування позивача в Донецьку та Луганську область здійснювалось на законних підставах. Вказує, що відповідно до розділ IX Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції стажування проходять, в тому числі працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву. В підтвердження цього надала план - графік, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 04.08.2017 відповідно до якого позивач зарахований до кадрового резерву із визначенням строку проходження ним стажування у третьому кварталі 2017 року.
Представник позивача подала відповідь на відзив (а.с. 183-184), в якому навела свої пояснення щодо відзиву та мотиви їх відхилення. Зокрема, представник позивача наголосила на тому, що згідно із пунктом 2 розділу IX згаданого Положення проорганізацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, стажування проходять працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву - для просування по службі. На переконання представника позивача, саме лише зарахування до кадрового резерву не може бути підставою для проходження стажування, оскільки воно повинно здійснюватись тоді, коли є можливість просування по службі. Вказує, що позивач намірів просування по службі не виявляв. Представник також звернула увагу суду, що згідно з наданим відповідачем планом-графіком стажування, такий затверджений у серпні 2017 року та передбачав стажування позивача у III кварталі 2017 року (це липень, серпень, вересень), водночас згідно з наказом № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУ НП у Львівській області в Донецьку та Луганську області» працівників направляли у період з 07.09.2017 до 04.01.2018.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_3 з 13.08.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ. 07.11.2015 прийнятий інспектором в Миколаївський відділ поліції ГУНП у Львівській області за переведенням в порядку переатестування. З 07.03.2017 перебував на посаді старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції патрульної поліції Миколаївського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області. Ці обставини підтверджуються послужним списком ОСОБА_3 (а.с. 14-15).
03.08.2017 голова Національної поліції України ОСОБА_4 скерував начальникам територіальних (міжрегіональних) органів Національної поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві лист № 8911/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» (а.с. 40).
04.08.2017 начальник ГУНП у Львівській області затвердив план-графік щодо кількості працівників поліції ГУНП у Львівській області, які зараховані до кадрового резерву та строків проходження ними стажування у 2017 році (а.с. 89-99), згідно якого ОСОБА_3 зазначений у розділі «ІІІ квартал».
18.08.2017 начальник ГУНП у Львівській області на виконання листа від 03.08.2017 № 8911/01/12-2017 прийняв наказ № 27/4 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області», згідно з яким ОСОБА_3 з 21 серпня до 21 грудня 2017 року скеровано для проходження стажування до ГУНП у Донецькій області (а.с. 37-39). Про прийняття цього наказу позивача повідомлено телеграмою. 31.08.3017 ОСОБА_3 на ім'я начальника ГУНП у Львівській області подав рапорт та доповів, що 21.08.2017 ознайомився з телеграмою ГУНП у Львівській області від 20.08.2017 № 2812/03/13/25-2017, відмовляється від проходження стажування та виконання обов'язків за посадами Головних управліннях НП в Донецькій та Луганській областях у зв'язку із сімейними обставинами - одруженням (а.с. 227). За невиконання наказу ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності не притягався, оскільки такий не було належним чином доведено до нього (під розписку, у строки, достатні для виконання).
05.09.2017 начальник ГУНП у Львівській області на виконання листа від 03.08.2017 № 8911/01/12-2017 видав № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області», на підставі якого ОСОБА_3 у період з 07 вересня 2017 до 04 січня 2018 направлено для проходження стажування до ГУНП у Донецькій області. Цим наказом зобов'язано ОСОБА_3 прибути 07.09.2017 о 08:00 до ГУНП у Львівській області для відправки на стажування в Донецьку область. ОСОБА_3 ознайомився з цим наказом 06.09.2018. (а.с. 132-133).
ОСОБА_3 у визначений наказом строк прибув до ГУНП у Львівській області для відправки на стажування в Донецьку область, однак відмовився від проходження стажування в ГУНП у Донецькій області, про що 07.09.2017 старший інспектор з ОД ВПН УКЗ ГУНП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_5 подав начальнику ГУНП у Львівській області рапорт (а.с. 109-110).
ОСОБА_3 не звертався до начальника ГУНП у Львівській області (який видав наказ № 2880 від 05.09.2017) чи до старшого прямого начальника з рапортом в порядку статті 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України про незаконність наказу про скерування на стажування та невиконання цього наказу з мотивів незаконності такого.
08.09.2017 начальник ГУНП у Львівській області за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками органів та підрозділів ГУНП у Львівській області прийняв наказ № 2930 «Про призначення службового розслідування» (а.с. 111).
Під час службового розслідування опитаний старший інспектор ювенальної превенції сектору превенції Миколаївського відділення поліції Стрийського ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 надав пояснення, в якому зазначив, що 06.09.2017 був ознайомлений з наказом ГУНП про відрядження у Донецьку область. Проходити стажування відмовився у зв'язку з сімейними обставинами (а.с. 103).
За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівників органів та підрозділів ГУНП у Львівській області, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 05.10.2017 (а.с 100-106). У висновку вказано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, підтвердились; комісія уважала б за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, вимог п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та наказу ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську області», на старшого інспектора ювенальної превенції сектору превенції Миколаївського відділення поліції Стрийського ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
30.10.2017 начальник ГУНП у Львівській області видав наказ № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області», відповідно до пункту 6 котрого на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби (а.с. 107-108).
27.11.2017 наказом начальника ГУНП у Львівській області № 939 о/с, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Як підставу видання цього наказу зазначено наказ ГУНП від 30.10.2017 № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУПН у Львівській області» (а.с. 10).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Згідно з статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень і є одним із різновидів публічної служби. Отже, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункти 1, 2, 6 частини першої).
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 поліцейський під час виконання службових обов'язків, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Статтею 19 Закону № 580-VIII визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 -VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами, далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.
Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.
Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.
Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: - дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; - захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; - дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; - у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; - стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; - постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; - сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; - з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; - берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень.
На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень.
Згідно з частинами першою та другою цієї статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (частина п'ята).
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (частина шоста).
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (частина восьма).
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята).
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п'ятнадцята).
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).
Пункт 1.2. Інструкції № 230 визначає службове розслідування як комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Стаття 77 Закону № 580-VIII визначає підстави звільнення зі служби в поліції. Згідно з частиною першою цієї статті поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється в т.ч. у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6).
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини два, три статті 77).
Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 580-VIII професійне навчання поліцейських складається з:
1) первинної професійної підготовки;
2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;
3) післядипломної освіти;
4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Стаття 75 Закону № 580-VIII визначає, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з:
1) спеціалізації;
2) перепідготовки;
3) підвищення кваліфікації;
4) стажування.
Післядипломна освіта поліцейських може здійснюватися безпосередньо в підрозділах поліції або в навчальних закладах, у тому числі на договірних умовах (частина друга).
Поліцейські зобов'язані проходити підвищення кваліфікації за відповідним напрямом службової діяльності:
1) не рідше одного разу на три роки;
2) перед призначенням на керівну посаду, у тому числі вищу керівну посаду, ніж займана (частина третя).
Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів (частина сьома).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 № 1625 затверджено Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції (далі - Положення № 1625). Це Положення визначає організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України (далі - поліція), що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів (далі - працівники поліції).
Розділ ІІІ Положення № 1625 визначає такі види післядипломної освіти:
- спеціалізація - складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки працівників поліції;
- перепідготовка - професійне навчання, спрямоване на оволодіння працівниками поліції іншою професією;
- підвищення кваліфікації - підвищення рівня готовності працівника поліції до виконання її професійних завдань та обов'язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов'язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;
- стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Порядок проходження стажування регламентовано у розділі ІХ Положення № 1625.
Стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.
Стажування проходять:
- працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі;
- працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;
- інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду (пункт 2).
Стажування проводиться за місцем служби (роботи) або в інших органах і підрозділах поліції, науково-дослідних установах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління поліції, НЗ НП, на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном, на займаних посадах або на посадах, на які працівників поліції передбачається згодом призначити (пункт 5).
Особи, які проходять стажування, зобов'язані:
- своєчасно прибути до місця стажування;
- сумлінно та у відповідні строки виконувати зазначені в плані заходи;
- брати участь у нарадах, які проводяться за місцем стажування;
- вести облік проведеної роботи в щоденнику згідно з планом стажування;
- після закінчення строку стажування підготувати звіт та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування (пункт 10).
При прийнятті рішення суд керується такими міркуваннями та мотивами:
ОСОБА_3, старший лейтенант поліції, був 06.09.2017 ознайомлений під розписку з наказом начальника ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Безпосередній начальник довів наказ старшого прямого начальника ОСОБА_3 вибути у період з 07 вересня 2017 до 04 січня 2018 до ГУНП у Донецькій області для проходження стажування та на його виконання наказав позивачеві прибути 07.09.2017 о 08:00 для виїзду на стажування.
ОСОБА_3 прибув 07.09.2017 о 08:00 до ГУНП в Львівській області, однак відмовився їхати на стажування до ГУНП у Донецькій області. Отже, позивач не виконав наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017. При цьому ОСОБА_3 не звернувся до начальника ГУНП в Львівській області з рапортом про незаконність отриманого наказу та не доповів про його невиконання як незаконного.
Дисциплінарний статут визначає, що накази повинні виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Отже, ОСОБА_3:
- отримав чіткий і зрозумілий наказ старшого прямого начальника;
- не виконав цей наказ;
- не повідомив особу, що видала цей наказ, про незаконність наказу та необхідність підтвердження такого наказу для його виконання.
За таких конкретних обставин суд вважає цілком обґрунтованим та доречним аргумент відповідача про те, що вчинок ОСОБА_3 слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок.
В цьому контексті суд не приймає доводи позивача про те, що наказ № 2880 від 05.09.2017 про скерування на стажування був протиправним, а тому не виконувався. Суд переконаний, що єдиним правомірним способом невиконання поліцейським наказу є подання рапорту (чи інформування в інший доступний спосіб) про незаконність такого наказу особі, що віддала наказ (в цьому випадку - начальнику ГУНП у Львівській області), а у випадку підтвердження цього наказу - письмове інформування старшого прямого начальника. Суд вважає, що інше тлумачення закону порушить основи службової дисципліни в національній поліції, а тому є неприпустимим.
Отже, ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок та повинен понести за це дисциплінарну відповідальність.
Разом з тим, відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Суд звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення від 07.09.2017, в яких причиною відмови виконувати наказ вказав сімейні обставини.
Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_3 не виконав наказ № 27/4 від 18.08.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області», відповідно до якого його з 21 серпня до 21 грудня 2017 було скеровано для проходження стажування до ГУНП у Донецькій області. Питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_3 за невиконання цього наказу не розглядалося, оскільки такий не було доведено до відома поліцейського у належний спосіб та строки. Проте суд не може не врахувати, що ОСОБА_3 як причину невиконання наказу вказував сімейні обставини (плани на одруження, про що подав рапорт від 31.08.2017 на ім'я начальника ГУНП у Львівській області), а не те, що наказ про скерування на стажування є незаконним чи доведеним до його відома у надто стислі строки. В поясненні від 18.09.2017 позивач також вказав, що в майбутньому не готовий їхати проходити стажування в Донецькій та Луганській областях.
Отже, - ані в рапорті, ані в поясненнях позивач не вказав на обставини, які свідчать про незаконність спірного наказу та не навів вагомих об'єктивних причин, які б перешкоджали йому виконати наказ. Відмова виконати письмовий наказ старшого начальника зводиться до того, що виконання наказу суперечить особистим планам підлеглого. На переконання суду, така поведінка досвідченого офіцера поліції, що має стаж служби більше десяти років в правоохоронних органах, є неприпустимою. Тому в цьому контексті суд погоджується з аргументом відповідача про те, що сам по собі факт невиконання поліцейським наказу є серйозним дисциплінарним проступком, який потребує негайного реагування.
Оцінюючи аргумент представника позивача про те, що ОСОБА_3 не відноситься до кола осіб, які могли бути скеровані на стажування суд керується такими міркуваннями:
наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області» видано на виконання вказівки голови Національної поліції України № 8411/01/12-2017 від 03.08.2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» та на підставі норм розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.15.2015 № 1625.
У пункті 2 цього листа зазначено, у разі виявлення бажання поліцейськими органів та підрозділів Національної поліції (середнього та вищого складу поліції), які раніше проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, але не проходили атестування або які були звільнені зі служби в поліції через службову невідповідність та в подальшому були поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, а також поліцейськими колишніми працівниками міліції, які службу в поліції не проходили та були прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, продовжити подальше проходження служби на інших посадах у відділеннях та відділах поліції апаратів ГУНП або міжнародних територіальних органів Національної поліції, забезпечити відповідно до вимог розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 № 1625 їх направлення для проходження стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП у Донецькій та Луганській областях. Отже, голова Національної поліції України визначив, що поліцейські, що раніше проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, але не проходили атестування або які були звільнені зі служби в поліції через службову невідповідність та в подальшому були поновлені в судовому порядку, для продовження проходження служби на інших посадах у відділеннях та відділах поліції апаратів ГУНП повинні пройти стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП у Донецькій та Луганській областях. Згідно з пунктом 2 розділу IX Положення № 1625 стажування проходять: - працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; - працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; - інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.
Наказом ГУНП у Львівській області № 313 о/с від 25.10.2016 ОСОБА_3 було звільнено зі служби а поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), що підтверджується записами в трудовій книжці та послужному списку ОСОБА_3 (а.с. 16, 44). Постановою Львівського окружного адміністративного суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64827332) № 813/3845/16 від 13.02.2017: - скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.09.2016 року щодо визнання ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; - скасовано наказ про звільнення та поновлено ОСОБА_3 на службі в поліції.
В плані-графіку від 04.08.2017 (а.с.89-99) ОСОБА_3 зазначений як такий, що зарахований до кадрового резерву.
Оцінюючи ці обставини в сукупності суд вважає, що ОСОБА_3 відноситься до категорії осіб, які могли скеровуватися для проходження стажування. Відтак, суд не встановив очевидних ознак протиправності наказу ГУНП в Львівській області № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Суд також звертає увагу на те, що позивач не оскаржив у встановлені законом строки цей наказ до вищестоящого начальника чи суду.
Щодо аргументів представника позивача на розбіжності в датах стажування, визначених згідно наказу № 2880 від 05.09.2017 та плану-графіку від 04.08.2017, то такі не заслуговують на увагу, оскільки позивач не посилався на цю обставину як на причину невиконання наказу.
Оцінюючи особу ОСОБА_3, суд врахував інформацію, наведену в службовій характеристиці від 20.11.2017 (а.с. 228) та в поданні про звільнення від 29.11.2017, поданому начальником Стрийського ВП ГУНП у Львівській області (а.с. 229-230). За час проходження служби ОСОБА_3 зарекомендував себе як посередній працівник. Накази, інструкції та нормативні акти, що регламентують роботу поліції знає, але не завжди дотримується їх у службовій діяльності. У спілкуванні не завжди ввічливий. На критику реагує не завжди правильно, із зауважень не завжди робить належні висновки. Згідно з інформацією, яка міститься послужному списку ОСОБА_3 в розділі 15 «Дисциплінарні стягнення», позивач за час проходження служби притягувався до дисциплінарної відповідальності п'ять разів, в тому числі і за неналежне виконання службових обов'язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції відповідач врахував суть діяння, обставини його скоєння та характеристику позивача за попередній період служби. Оцінюючи посилання позивача на протиправність звільнення як найсуворішого заходу впливу, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки ні у висновку службового розслідування не зазначено обставин, ні матеріали справи не містять доказів, які б пом'якшували відповідальність поліцейського за вчинене порушення службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтю 78 цього Кодексу. При цьому в силу частини другої статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд проаналізував та оцінив доводи сторін та дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи до поліцейського крайній захід дисциплінарного впливу, врахував всі необхідні обставини, що мають значення для прийняття такого рішення. Суд вважає, що застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є обґрунтованим та пропорційним, а оскаржувані накази прийняті у межах наданих начальнику ГУ НП у Львівській області повноважень та у спосіб, визначений законом.
Отже, вимоги позивача є безпідставними та таким, що не підлягають до задоволення.
Оскільки суд приймає рішення про відмову у задоволені позову, понесені позивачем судові витрати слід покласти на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, щодо яких слід приймати рішення про їх розподіл.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2018.
Суддя Москаль Р.М.