м. Вінниця
11 червня 2018 р. Справа № 802/1214/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниця, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Вінниці про зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) із адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Вінниці (далі - третя особа) про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при придбанні житла за договором купівлі-продажу квартири від 26.10.2017 ним помилково сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем придбано житло вперше. 29.03.2018 позивач звернувся до відповідача щодо повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Однак, відповідачем листом від 10.04.2018 № 1908/11-32-1/07 відмовлено у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки в управлінні Пенсійного фонду в м. Вінниці відсутні відомості щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а ОСОБА_1 не надано документального підтвердження про право на звільнення від сплати збору відповідно до зазначених умов. З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив задовольнити його в повному обсязі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
У строк, встановлений судом, відповідачем направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволені позову, оскільки документального підтвердження правових підстав для звільнення позивача від сплати або повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивачем не надано, а тому відсутні підстави для суми сплаченого збору.
Третьою особою до суду пояснень щодо позовної заяви не надано.
В судове засідання позивач та представники відповідача та третьої особи не з'явились.
Разом з тим, 25.05.2018 через відділ прийому суду представником позивача подано клопотання, в якому просить суд задовольнити позов в повному обсязі та додатково просить розгляд справи без її участі.
11.06.2018 до суду від представників відповідача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, в якому також просили суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, представником третьої особи в клопотання зазначено, що підтримує позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву.
За приписами частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведені вище положення КАС України, з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
При цьому суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі - продажу квартири придбано у власність квартиру під номером 33, що знаходиться у місті Вінниця по проспекту Космонавтів в житловому будинку за номером 17 загальною площею 58,0 кв. м.
Відповідно до квитанції № ПН1235 від 26.10.2017 позивачем сплачено збір 1 % з договору купівлі - продажу квартири у розмірі 6675,00 грн., що не заперечується відповідачем.
29.03.2018 позивач звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про повернення помилково сплаченого збору, зазначаючи, що житло було придбано ним вперше.
Листом від 10.04.2018 за № 1908/11-32-1/07 ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці повідомлено ОСОБА_1, що органах пенсійного фонду відсутні відомості щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а позивачем не надано документального підтвердження про право на звільнення від сплати збору відповідно до зазначених умов, тому відсутні підстави для суми сплаченого збору.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
В силу вимог пункту 15-3 названого Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки, а саме: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або громадяни, які придбавають житло вперше.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 17.04.2018 за № 120983035 за ОСОБА_1 зареєстровано лише право власності на квартиру під номером 33, що знаходиться у місті Вінниця по проспекту Космонавтів в житловому будинку за номером 17 загальною площею 58,0 кв. м.
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду доказів на спростування вищезазначених обставин чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 08.12.2017 року по справі № К/800/40962/17.
При цьому, пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас, суд звертає увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Отже, суд вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо відсутності повноважень в управління щодо визначенням права власності громадян на нерухоме майно, що придбавають таке майно вперше.
При цьому, суд зауважує, що в силу вимог ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме за у разі відмови у поверненні помилково сплаченої суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці закріплено обов'язок щодо доведення факту придбання ОСОБА_1 житла згідно договору купівлі - продажу квартири від 26.10.2017 не вперше, доказів на дотримання чого відповідачем до суду не надано.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст.45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Водночас, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем, з метою дотримання вищезазначених норм права, надано до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці заяву про повернення коштів від 29.03.2018 та копію квитанції № ПН1235 від 26.10.2017 на підтвердження зарахування коштів до відповідного бюджету, зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникло.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано процедуру повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у разі придбання позивачем нерухомого майна вперше, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.
Однак, відповідачем, всупереч вищезазначеним нормам права, не проведено перевірку факту придбання позивачем об'єкту нерухомості вперше та, відповідно, не виконано обов'язок щодо подання до територіальних органів казначейства відповідного подання щодо повернення позивачу помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за наявності законодавчо передбачених підстав.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача буде зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці сформувати та подати до ОСОБА_2 державної казначейської служби України в м. Вінниці подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у сумі 6675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № ПН1235 від 26.10.2017.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених вище.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці сформувати та подати до ОСОБА_2 Державної казначейської служби України в м. Вінниці подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у сумі 6675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № ПН1235 від 26.10.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (21000, Вінницька область, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 17/23, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці (21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905); ОСОБА_2 Державної казначейської служби України в м. Вінниці (21007, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Замостянська, 7, код ЄДРПОУ 38054707).
Суддя Чернюк Алла Юріївна