Справа № 371/366/18 Суддя першої інстанції: Поліщук А.С.
12 червня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 квітня 2018 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Відповідач, Чернігівська митниця) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №0096/10200/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500,00 грн.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 25.04.2018 року позовну заяву повернуто Позивачу у зв'язку з тим, що останнім не було в установлений судом п'ятиденний строк виконані вимоги ухвали від 10.04.2018 року про залишення позовної заяви без руху з підстав: невиконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 160 КАС України в частині необхідності зазначення особи, в якої знаходяться оригінали документів, копії яких додано до заяви; надання до позовної заяви копій документів, незасвідчених належних чином згідно правил ст. 94 КАС України.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі міститься вимога про присудження з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
При цьому зазначає, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху Позивачем 21.04.2018 року було направлено заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що оригінали документів знаходяться у Відповідача. До згаданої заяви, як стверджує Апелянт, було додано два екземпляри уточненої позовної заяви із доданими до неї належним чином завіреними копіями документів. Крім того, наголошує, що направлені на виконання вимог ухвали документи були отримані судом 24.04.2018 року, а тому постановлена 25.04.2018 року ухвала про повернення позовної заяви свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року справу за правилами ч. 2 ст. 312 та п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 12.06.2018 року.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали від 25.04.2018 року суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було усунуто в установлений строк визначені в ухвалі від 10.04.2018 року про залишення позовної заяви без руху недоліки, а саме - не виконано вимог п. 8 ч. 3 ст. 160 КАС України в частині необхідності зазначення особи, в якої знаходяться оригінали документів, копії яких додано до заяви; надано до позовної заяви копії документів, незасвідчених належних чином згідно правил ст. 94 КАС України.
Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 10.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення визначених у судовому рішенні недоліків - п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було отримано Позивачем 18.04.2018 року (а.с. 11). Відтак останнім днем для усунення визначених в указаній ухвалі недоліків було 23.04.2018 року.
Матеріали справи свідчать, що на адресу Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 21.04.2018 року направлено заяву на виконання вимог ухвали (а.с. 28-29, 121), в якій зазначено, що оригінали складених процесуальних документів та листів перебувають у Відповідача і можуть бути пред'явлені для огляду у судовому засіданні; оригінали направлених Позивачу листів Відповідача перебувають у ОСОБА_1 та можуть бути надані для огляду у судовому засіданні. Крім того, до вказаної заяви додано два примірники уточненої позовної заяви із доданими до неї документами - оригіналом листа Позивача до Чернігівської митниці та завіреними ОСОБА_1 копіями оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил та конверту (а.с. 31-120).
Відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Тобто, у розумінні положень процесуального закону подання до відділу поштового зв'язку документів чи матеріалів у межах встановлених строків для усунення недоліків позовної заяви свідчить про те, що такий строк не вважається пропущеним, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що передбачений ч. 5 ст. 169 КАС України обов'язок судді вирішити питання про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків не повинен обмежувати право особи на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів і матеріалів до відділення поштового зв'язку навіть в останній день закінчення такого строку.
Як було встановлено раніше, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції 25.04.2018 року, тобто вже на третій день після закінчення строку на усунення недоліків, заява щодо усунення яких надійшла від Позивача у той же день.
При цьому, зміст вказаної заяви та доданих до неї документів дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 були виконані вимоги ухвали від 10.04.2018 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: зазначено особу - Чернігівську митницю, в якої наявні оригінали наданих Позивачем копій документів (а.с. 28-29); засвідчено копії наявних у ОСОБА_1 документів шляхом скріплення останніх підписом Позивача із зазначенням його прізвища та ініціалів і напису «З оригіналом згідно» (а.с. 37-42, 82-87).
Натомість, передчасне прийняття ухвали від 25.04.2018 року про повернення позовної заяви унеможливило перевірку судом першої інстанції даних обставин.
Наведене, на переконання судової колегії свідчить про обґрунтованість твердження Апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Разом з тим, що стосується вимоги Апелянта про присудження з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що розподіл судових витрат, в тому числі і за подання апеляційної скарги, здійснює той суд, який ухвалив остаточне рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, право суду апеляційної інстанції на зміну розподілу судових витрат виникає у випадку зміни судового рішення або ухвалення нового.
Водночас, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25.04.2018 року про повернення позовної заяви рішення по суті спору Київським апеляційним адміністративним судом не приймається, що унеможливлює вирішення ним питання про розподіл судових витрат за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що поверненню позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України обов'язково повинна передувати перевірка усунення позивачем протягом встановленого строку недоліків позовної заяви, судова колегія приходить до висновку про помилковість постановленої Миронівським районним судом Київської області ухвали від 25.04.2018 року про повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 квітня 2018 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 квітня 2018 року - скасувати.
Справу направити до Миронівського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Повний текст постанови складено « 12» червня 2018 року.