Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа № 279/308/17
Провадження № 1-кп/279/70/18
12.06.2018 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12016060060000634 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка Чорнобильського району Київської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: 02.04.2016 року Коростенським міськрайонним судом за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 26.07.2016 року Коростенським міськрайонним судом за ст.185 ч.2 , 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України, -
ОСОБА_4 в ніч на 25.04.2016 року шляхом пошкодження вікна проник до приміщення комплексу ДП «Грозинське», розташованого по вулиці Новаківська, 61 в с.Новаки Коростенського району Житомирської області, де шляхом демонтажу таємно викрав майно на загальну суму 18113 гривень 50 копійок, а саме: електродвигун, потужністю 11 кВТ, вартістю 8287, 50 гривень, столярний станок, вартістю 9826 гривень.
Повторно, в період з 01.09.2016 року по 15.09.2016 року ОСОБА_4 шляхом зриву навісного замка проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 1200 гривень, а саме:металеву пічну плиту, вартістю 500 гривень, металеві дверцята до печі, вартістю 300 гривень, металевий колеснік від печі, вартістю 400 гривень.
Повторно, в ніч на 29.10.2016 року ОСОБА_4 проник на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , де з криниці таємно викрав водяний насос «Водолей», якій належав ОСОБА_6 , спричинивши останньому матеріальної шкоди на суму 1500 гривень.
Повторно, в період з 07.11.2016 року по 12.11.2016 року ОСОБА_4 шляхом пошкодження вікна проник до приміщення дачного будинку, розташованого на ділянці АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 1300 гривень, а саме:металеву пічну плиту, вартістю 450 гривень, пральну машину «Сибір», вартістю 250 гривень, ручну ножівку по деревині, вартістю 100 гривень, розкладушку, вартістю 350 гривень, 3 алюмінієві каструлі, ємністю 2, 5 л., загальною вартістю 150 гривень.
Діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими
повторно, поєднаними з проникненням у приміщення, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
При судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав та показав, що зазначених в обвинувальному акті крадіжок не вчиняв. Вказав, що за його участі проводились слідчі експерименти, однак він показував на місця та предмети на які його спрямував слідчий. Понятих при проведенні вказаної слідчої дії не було. Заяви про видачу майна писав, однак робив це під диктовку. Вчиненні ним дії при проведенні досудового розслідування пояснює станом похмілля. На підтвердження своєї непричетності до вчинених злочинів зазначити своє місце перебування під час інкримінованих злочинів не зміг.
Письмовими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінуємих злочинів, які були досліджені безпосередньо судом в судовому засіданні є: витяги з ЄРДР зі змісту яких слідує, що відомості про вчинення злочинів було внесено на підставі заяв ОСОБА_8 26.04.2016 року, ОСОБА_6 30.10.2016 року, ОСОБА_7 13.11.2016 року, ОСОБА_5 17.11.2016 року з правовою кваліфікацією дій за ч.3 ст.185 КК України; рапорт чергового Коростенського ВП, який зареєстровано за №2814 від 25.04.2016 року в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події про надходження повідомлення про викрадення електродвигуна з приміщення ДП «Грозинське»; довідки про вартість викраденого майна; протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 25.04.2016 року; протокол огляду від 25.04.2016 року яким зафіксовано територію ДП «Грозинське» в с.Зубівщина Коростенського району, шлях проникнення до приміщення та відсутність майна; протокол огляду від 25.04.2016 року яким зафіксовано місце виявлення візка ; відношення директора ДП «Грозинське» про притягнення причетних до крадіжки осіб до відповідальності; акт документально-бухгалтерської ревізії; рапорт чергового Коростенського ВП зареєстрований за №7906 від 29.10.2016 року про надходження повідомлення про викрадення з криниці глибинного насосу'Водолій»; протокол прийняття заяви від ОСОБА_6 від 29.10.2016 року про час, місце, вид та вартість викраденого майна; протокол огляду від 29.10.2016 року яким зафіксовано місце викрадення насосу, з фототаблицею до нього; протокол прийняття заяви від ОСОБА_7 , зареєстрованого в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №8271 від 12.11.2016 року про час, місце, вид та вартість викраденого майна; протокол огляду від 12.11.2016 року яким зафіксовано місце вчинення злочину зі схемою до нього; протокол прийняття заяви від 16.11.2016 року від ОСОБА_5 про час, місце викрадення майна; протокол огляду місця події від 16.11.2016 року яким зафіксовано домоволодіння АДРЕСА_2 , шлях проникнення до будинку; заяви ОСОБА_4 про дозвіл на огляд його домоволодіння та протокол огляду від 17.11.2016 року яким зафіксовано видачу ОСОБА_4 двигуна, частини водяного насосу, пічної плити, металевої колби з-під пральної машини, з фототаблицею до нього; постанови про об'єднання матеріалів в одне провадження; протокол слідчих експериментів від 20.01.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , яким зафіксовано відтворення обвинуваченим місць вчинення крадіжок, шлях проникнення до приміщень, вид викраденого майна.
Отримані та досліджені судом вищевказані докази є допустимими та належними.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.92 КПК України обов"язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілих, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає. Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Вказані особи та сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових)дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Вирок суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
При розгляді кримінального провадження ні прокурор, ні потерпілий ОСОБА_6 не подали підтверджуючі документи, які б свідчили про те, що вартість водяного насосу марки "Водолей" становить 4000 гривень.
В кримінальному провадженні прокурором було подано довідку про вартість вказаного майна, зміст якої містить розбіжності щодо вартості насосу "Водолей", зазначеної у обвинувальному акті.
Доказування заподіяної кримінальним правопорушенням характеру ( виду) та розміру майнової шкоди передбачає насамперед доказування самої події кримінального правопорушення, вчинення його обвинуваченим, його вини та причинного зв'язку між кримінальним діянням і його наслідками - заподіяною шкодою. Тож доказування обвинувачення, пред'явленого обвинуваченому, нерозривно пов'язане з доказуванням розміру заподіяної шкоди. Обов'язок доказування майнової шкоди покладається на слідчого та прокурора.
Враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не подав доказів на підтвердження визначеної ним вартості водяного насосу "Водолей", тому на підставі поданих прокурором доказів, а саме довідки ФОП ОСОБА_9 , яка визначає вартість зазначеного майна на час його викрадення, суд змінив суму завданих збитків, яка зазначена в обвинувальному акті.
Таке рішення суд базував на засадах презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, свободи від самовикриття, обов"язку сторони обвинувачення довести обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема щодо розміру заподіяної шкоди, який охоплюється об'єктивною стороною вчиненого кримінального правопорушення та визначає ступінь його суспільної небезпеки.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_4 працездатного віку, за місцем проживання характеризується як особа, що зловживає алкоголем, веде антигромаський спосіб життя, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Зазначена в обвинувальному акті як обтяжуюча обставина рецидив злочинів не може бути вмінена обвинуваченому, оскільки ОСОБА_4 засуджений за ст.185 КК України, що в даному випадку утворює повторність злочинів.
Вчинений злочин, згідно ч.4 ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів .
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, вид та вартість викраденого майна, а також відсутнсть обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, а також те, що один злочин вчинено до ухвалення відносно ОСОБА_4 вироку Коростенського міськрайонного суду від 26.07.2016 року, а решта злочинів після ухвалення вказаного вироку, ОСОБА_4 може бути обрано покарання лише пов'язане з ізоляцією від суспільства за правилами ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду від 26.07.2016 року у виді 1 року позбавлення волі, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому, не зважаючи на те, що один із злочинів вчинено до ухвалення вироку суду від 26.07.2016 року, правила ст.70 ч.4 КК України не застосуються, оскільки два злочини мають однакову кваліфікацію і це призведе до подвійного призначення покарання за однією нормою закону, що буде порушенням прав особи.
В кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно- процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Підстави, умови, обсяг і спосіб відшкодування шкоди визначається згідно з нормами цивільного законодавства, які регулюють відповідальність за заподіяну майнову шкоду.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправмірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Стаття 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або ушкодженням здоров"я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Вартість викраденого майна підтверджується наявною в кримінальному провадженні довідкою, що є підставою для часткового задоволення поданого позову в частині матеріальної шкоди.
Одночасно, враховуючи те, що моральними стражданнями супроводжується будь-яке протиправне діяння, тому суд не ставить під сумнів факт перенесення моральних страждань потерпілим ОСОБА_6 , з врахуванням втрат немайнового характеру, які останній зазнав внаслідок викрадення свого майна. При цьому, суд враховує матеріальне становище обвинуваченого та оцінює розмір моральної шкоди в сумі 500 гривень, що буде розумним для відшкодування заподіяну виду шкоди.
Після відшкодування шкоди ОСОБА_4 речовий доказ, а саме : частина водяного насосу підлягає поверненню останньому.
Процесуальні витрати відсутні. Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Остаточне покарання за сукупністю вироків призначити за правилами ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.07.2016 року у виді 4 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання вироку Коростенського міськрайонного суду від 26.07.2016 року.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1500 гривень заподіяної матеріальної шкоди та 500 гривень заподіяної моральної шкоди.
Речові докази: електродвигун, потужністю 11кВТ, який переданий на зберігання ОСОБА_10 передати за належністю;
-металевий колісник від печі, переданий на зберігання ОСОБА_8 повернути за належністю;
-металеву ємність від пральної машини, розламану пічну плиту, електричний двигун потужністю 11 кВТ, які зберігаються в камері речових доказів Коростенського ВП повернути за належністю.
-частину водяного насосу, яка зберігається в камері речових доказів Коростенського ВП післявідшкодування шкоди за цивільним позовом ОСОБА_4 передати останньому.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Суддя: