05.06.2018 року Справа № 904/9488/17
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018р. у справі №904/9488/17 (суддя Кеся Н.Б., повне рішення складено 12.03.2018р.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, м.Нікополь
про стягнення 3 019 549грн.03 коп.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018р. у справі №904/9488/17 позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задоволено, з Управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь позивача стягнуто 3019549грн.03 коп. основного боргу за пільгове перевезення пасажирів у 2015 році;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що причиною спору по даній справі є відсутність державного фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у приміському сполученні залізничним транспортом позивача, з того, що за поданим позовом вирішується питання про стягнення збитків в розумінні Закону України "Про залізничний транспорт" і заборгованість виникла по компенсаційних виплатах, порядок здійснення яких встановлений сторонами в укладеному договорі, з того, що відповідач не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повній мірі і відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 зобов"язаний відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільговиків з січня по грудень 2015 року в сумі 4593449грн.03коп., а також з часткового здійснення відповідачем компенсаційних витрат, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість в сумі 3019549грн.03коп.;
- не погодившись з рішенням суду, Управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;
- у поданій скарзі йдеться про те, що суд при винесенні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки описова та мотивувальна частини рішення зазначають про стягнення збитків, а резолютивна - про стягнення основного боргу, про те, що за договором №469 від 30.01.2015р. про надання пільгового проїзду державним підприємством "Придніпровська залізниця" окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд фінансові зобов"язання виконані повністю, що підтверджується актами звіряння від 02.07., 05.08., 04.09., 06.10., 30.11.2015р., 27.07.2016р. та 25.04.2017р., про те, що станом на 31.12.2015р. інших бюджетних зобов"язань управлінням не зареєстровано, про те, що оскільки договір на відшкодування наданих пільг населенню на суму 3019549грн.03коп. не укладався, відсутні підстави по їх відшкодуванню, про те, що за відсутності між сторонами укладеного договору відповідач не вправі розпоряджатися бюджетними коштами, про те, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов"язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, інші зобов"язання взяті учасниками бюджетного процесу не являються бюджетними зобов"язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, про те, що право на відшкодування збитків, які просить стягнути позивач, виникає при наявності складу цивільного правопорушення, але матеріали справи не містять доказів протиправності дій та вини відповідача, доказів порушення господарського зобов"язання перед позивачем в межах укладеного договору, про те, що у даному випадку, позивачем належними доказами наявність збитків не доведена, про те, що у зв"язку з відсутністю станціонної звітності, на підставі якої залізниці складають облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів, неможливо ідентифікувати пільговиків, які скористалися послугами залізниці, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. №354 "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безоплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах, при цьому стосовно якої саме категорії пенсіонерів складалися облікові форми позивачем в останніх не зазначено, про те, що згідно з Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014р. "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" вилучені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорій 3, 4 та учасників Великої Вітчизняної війни, про те, що неможливо перевірити вказані форми щодо конкретних пільговиків, які мають право на пільговий проїзд, про те, що відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт" залізницям відшкодовуються збитки за рахунок державного або місцевого бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, у даному випадку, введення пільг встановлено законами України, тому відповідні суми відшкодовуються за рахунок державного бюджету, а також про те, що господарський суд виніс рішення, посилаючись на припущення, а не ґрунтуючись на засадах верховенства права;
- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтовану відмову Управління від виконання зобов"язання з компенсації залізниці збитків за перевезення пільгової категорії громадян у приміському сполученні у зв"язку з недостатністю коштів, на те, що здійснення компенсації регулюється не тільки договором, а в першу чергу чинним законодавством, на те, що сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматично за кожним пільговим квитком та формується в місячну звітність, на підставі якої залізниця оформлює облікові форми, які містять інформацію про фактичну кількість пільгових проїзних квитків та недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків, на те, що законодавством передбачено механізм надання головним розпорядником бюджетних коштів у разі виникнення додаткових зобов"язань, зокрема, й щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, на те, що позивачу відомо про вилучення 3, 4 категорій пільговиків, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому такі пільговики не вносилися ним до облікових форм, на те, що при реалізації свого обов"язку з надання пільгового проїзду відповідним категоріям громадян залізниця користується діючим законодавством, на безпідставне посилання відповідача на постанову №117 від 29.01.2003р. щодо неможливості перевірити персоніфікацію пільговика, який скористався послугами залізниці у зв"язку з тим, що вказана постанова стосується реєстру, який не відноситься до взаємовідносин позивача та відповідача з приводу пільгових перевезень;
- у доповненнях до відзиву позивач посилається на те, що перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті міститься у додатку 2 до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, оформлення проїзних квитків здійснюється на підставі документів, встановлених вказаним додатком, на те, що зі станціонної звітності, складеної позивачем вбачається, що послуги з пільгового проїзду надавалися саме тим категоріям, яким чинним законодавством встановлені відповідні пільги, зокрема, пенсіонерам за віком, учасникам ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1 та 2 категорій, учасникам Великої Вітчизняної війни та особам до них прирівняним, на те, що договором на перевезення передбачені спірні виплати на підставі облікових форм перевізника, на те, що порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009р. не передбачено зазначення у облікових формах ідентифікуючих даних щодо осіб, які скористалися пільгами, на те, що за такими самими обліковими формами відповідачем у 2015 році здійснювалося відшкодування витрат за пільговий проїзд на суми, які визначені договором від 30.01.2015р. №ПР/ДН-2-15180/НЮдч, що підтверджує визнання ним даних внесених до цих форм як таких, що відповідають дійсності та нормам чинного законодавства.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2015р. державним підприємством (далі-ДП) "Придніпровська залізниця" (перевізником) та Управлінням праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (платником) укладено договір про надання пільгового проїзду ДП"Придніпровська залізниця" окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд №469ПР/ДН-2-15180/НЮ.
Відповідно до п.1.1 договору предметом останнього є відносини сторін щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством України, пільгового проїзду у залізничному транспорті за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам компенсаційних виплат, передбачених законодавством України про Державний бюджет України на відповідний рік або з урахуванням ст.49 Бюджетного кодексу України та чинних постанов Кабінету Міністрів України.
П.1.2 договору передбачено, що перевізник за власний рахунок здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги у залізничному транспорті, а платник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Згідно з п. 2.1.2 договору у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 щомісяця залізниця не пізніше ніж 15 числа місяця, наступного за звітним подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми.
П.2.2.1 договору встановлено право перевізника на компенсаційні виплати за наданий пільговий проїзд окремим категоріям громадян.
Відповідно до п.п.2.3.1 договору платник зобов'язався передбачити у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) ціна договору, в будь-якому разі, складає фактичні збитки перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги або визначається в межах кошторисних призначень платника. Відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України №1359 платник на протязі 5 банківських днів з моменту надходження коштів, передбачених на компенсаційні виплати на власний рахунок, перераховує кошти на рахунок перевізника на підставі отриманих від нього облікових форм в межах щомісячних кошторисних призначень та актів звіряння.
В п.7.1 договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє в частині надання пільгового проїзду окремим категоріям з 01.01 до 31.12.2015р., а в частині проведення компенсаційних виплат ? до їх повного погашення.
Сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п.1 якої запланована сума на компенсаційні виплати за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, залізничним транспортом у приміському сполученні, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 рік складає 1383500грн..
В додатковій угоді від 27.02.2015р. п.п.2.3.1 договору викладено в наступній редакції: "2.3.1. Передбачити у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян або згідно плану-розпису обласного бюджету на 2015 рік в частині міжбюджетних трансфертів, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради". 2. Збільшити заплановану суму на компенсаційні виплати за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, залізничним транспортом у приміському сполученні, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 1 042 500грн..3. Сума договору на 2015 рік складає 1 231 000грн.".
Додатковою угодою №3 сторонами узгоджено збільшення суми договору на 2015 рік на 342900грн., запланована сума на компенсаційні виплати за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, залізничним транспортом у приміському сполученні, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015рік складає 1573900грн..
Додатковою угодою №6 від 26.07.2016р. розділ 3 доповнено п.3.5 наступного змісту : "п.3.5 Кредиторська заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2016 р. складає 342900грн." .
На виконання умов договору позивачем складено облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів.
Вказані форми складені за період з січня по грудень 2015 року по кожному місяцю окремо.
У формах наведено перелік категорій пільговиків, до якого належать пенсіонери, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, учасники Великої Вітчизняної війни, інваліди, Герої Радянського союзу, соціалістичної праці, діти війни, народні депутати, діти з багатодітних сімей.
Форми містять відомості про кількість оформлених пільгових проїзних квитків та суму недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість.
Загальна сума недоотриманих коштів складає 4593449грн.03коп..
Відповідачем фактично сплачено 1573900грн..
Отже, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача по компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги дорівнює 3019549грн.03коп..
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно з пп."б" п.4 ч.1 ст.89, ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державні програми соціального захисту проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", а механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. №1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" .
В п.п.3, 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Згідно з п.5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами фактичних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам міських рад.
Відповідно до п.8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів після отримання на рахунок суми субвенції здійснюють у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
В п.п.3 - 5, 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1359 встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Згідно з п.п.9 - 11 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом; залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі; при цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2015 року відповідає п.10 Порядку, а тому дані облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: перевезення позивачем протягом січня - грудня 2015 року пільгових категорій громадян приміським залізничним транспортом, вартість якого складає 4593449грн.03коп., часткову компенсацію Управлінням таких перевезень, підтвердження належними та допустимими доказами недоотримання залізницею коштів за перевезення пільгових категорій населення в сумі 3019549грн.03коп., господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Посилання скаржника на відсутність бюджетних асигнувань є безпідставними тому, що право позивача на отримання компенсації вартості послуг з перевезення пільгових категорій громадян підлягає реалізації і захисту, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, послуг з перевезення таким категоріям громадян.
Ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Доводи скаржника про відсутність у Управління зобов"язань фінансового характеру перед залізницею у зв"язку з виконанням умов договору від 30.01.2015р. з посиланням на акти звіряння розрахунків та платіжні доручення, а також про відсутність між сторонами договору про компенсацію таких витрат на суму 3019549грн.03коп. колегією суддів не приймаються до уваги з тих підстав, що у вказаних актах та дорученнях йдеться про розрахунки між сторонами виключно в межах бюджетних асигнувань, в той час як фактичні витрати позивача, які пов'язані з пільговим проїздом окремих громадян, визначаються в облікових формах залізниці, що формуються на підставі автоматизованої станційної звітності, при цьому зобов'язання сторін, у даному випадку, виникають безпосередньо із закону та інших нормативно-правових актів і не залежать від договору, бажання сторін або стану бюджетного фінансування.
Посилання скаржника на відсутність в облікових формах ідентифікуючих даних щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 29.01.2003р. №117 спростовуються п.п.10, 11 цього Положення відповідно до якого дозволяється проведення розрахунків за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян.
Доводи скаржника стосовно виключення згідно з Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014р. "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" компенсацій та пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорій 3, 4 та учасників Великої Вітчизняної війни не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем інформація про пільговиків, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до зазначеної категорії до облікових форм не вносилася, у даному випадку, пільги надавалися учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 та 2 категорій, а учасникам Великої Вітчизняної війни пільги надавалися на підставі чинної Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12. березня 1993 року.
Стосовно такої категорії як пенсіонери за віком слід зазначити, що пільги по перевезеннях надавалися відповідній категорії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у 2015 році відповідачем здійснювалося відшкодування витрат за пільговий проїзд в сумі 1573900грн. за обліковими формами саме з таким переліком категорій пільговиків, даний факт відповідачем документально не спростовано і докази наявності зауважень або заперечень з приводу надання пільг цим категоріям громадян відповідачем не представлені.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що у позивача відсутні підстави для відшкодування збитків, у зв"язку з відсутністю цивільного правопорушення з боку Управління, тому, що у даному випадку, таке відшкодування застосовується з підстав, передбачених ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт", тобто фактично йдеться про заборгованість з компенсаційних виплат, порядок здійснення яких встановлено в укладеному сторонами договорі та наведених вище нормативно-правових актах.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018р. у справі №904/9488/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;
- повна постанова складена 08.06.2018р.
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Подобєд
Суддя Л.П.Широбокова