05.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10676/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів : Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі: Логвіненко І.Г.
Представники сторін:
від позивача: Максименко С.М., довіреність № 7/10-98 від 17.01.2018 р., ;
представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явлися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року у справі № 904/10676/17
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.К.", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання договору укладеним
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).
Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до ТОВ "М.А.К." із позовом про визнання укладеним між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ТОВ "М.А.К." договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі ( внесків ) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 в певній редакції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року ( суддя Васильєв О.Ю.) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Дніпровська міська рада, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши укладеним договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра між Дніпровською міською радою та ТОВ « М.А.К.» в редакції позивача.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що вказана в декларації кошторисна вартість, виходячи з якої суд розрахував величину пайової участі відповідача, потребує підтвердження, враховуючи встановлені на законодавчому рівні вимоги до визначення кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Оскільки відповідач не надав належним чином оформлену копію звіту експертної організації в частині дотримання відповідачем вимог кошторисної частини проекту, то суд першої інстанції повинен був визначити загальну кошторисну вартість будівництва на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці потужності відповідно до п. 2.1-2.4 Порядку.
Крім того, апелянт посилається на те, що судом не було враховано фактичне визнання відповідачем свого обов»язку сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра саме в розмірі, визначеному позивачем - 8 812 грн., оскільки відповідачем було перераховано 4800 грн.
Вищезазначене на думку апелянта є підставою для скасування рішення по даній справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2018 року прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі головуючого судді та доповідача: Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Дармін М.О. Розгляд справи призначено на 5 червня 2018 року.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «М.А.К.» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду залишити без змін, зазначаючи, що він ніколи не визнавав і не визнає в повному обсязі позовні вимоги щодо визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра в розмірі 8112грн.
Просив справу № 904/10676/17 призначену до розгляду 05 червня 2018 року розглянути за відсутності його представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро в судове засідання не з»явився про час та місце розгляду справи був повідомлений в належний спосіб ( поштове повідомлення а.с.163), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, своїх заперечень або заяв по суті апеляційної скарги не надав, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наданих доказів, без його участі.
Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає третю особу належним чином повідомлену про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04.03.13р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ДП142130590287, а саме: "Будівництво торгового павільйону по вул. Прапорній,3-к м. Дніпропетровськ" , подану замовником - ТОВ "М.А.К." В розділі 10 Декларації наведена інформація про початок будівництва - 03.01.2001 р. та про його закінчення - 15.01.2001 р.
В розділі 15 Декларації замовником наведена кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 11250,00 грн. На лицьовому аркуші цієї Декларації міститься відмітка про отримання її копії Центром дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради 11.03.13 р. ( вх. № 201008-001917-008-2013 ) ( а.с.29-34 )
Звертаючись до ТОВ "М.А.К." (відповідач) із позовом про "визнання укладеним між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки , фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ТОВ "М.А.К." договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра на умовах , передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі ( внесків ) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська , затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 в певній редакції", позивач - Дніпровська міська рада, посилався на ухилення відповідача від укладення вищезазначеного договору з позивачем за наявності прямої вказівки Закону на таке укладання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає виключно у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а на час звернення з цим позовом до суду відповідач ( замовник ) вже виконав свої зобов'язання ( встановлені ст.40 цього Закону ) та перерахував на користь місцевого бюджету грошові кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури в розмірі, більшому, ніж передбачено Законом на 3675,00 грн. (4 800,00 грн. - (11 250,00 грн. х 10% = 1 125,00 грн. ) = 3 675,00 грн. ), тому права та охоронювані законом інтереси Дніпровської міської ради ( позивача ) не були порушені відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.
Так, за приписами ч. 2 зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).
В силу вимог ч. 5 цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 8 та 9 ст. 40 Закону).
В силу положень ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
На виконання цих вимог рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 №5/14 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська.
За приписами п. 2.6 Порядку договір на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між Дніпропетровською міською радою в особі Департаменту та замовником будівництва, який скріплюється печатками двох сторін. Договір укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання.
В силу вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Таким чином, приписами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Правовий аналіз частин 8 та 9 у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.
Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням обов'язку, який прямо передбачений Законом.
Проте, аналіз положень зазначеного Закону свідчить про те, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає виключно у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 6 статті 40 Закону встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.
За умовами п. 2.5 Порядку граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об'єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру.
Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту.
У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до п. 2.1 - 2.4 цього Порядку.
Як вбачається з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ДП142130590287 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 11 250,00 грн.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури не може перевищувати 1 125,00 грн.
В той же час, відповідач сплатив на користь позивача за вказаними у листі останнього реквізитами 4 800,00 грн. в якості пайової участі на розвиток інфраструктури м. Дніпро, що визнано сторонами, тобто, фактично виконав свої зобов'язання, передбачені Законом в частині перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи Дніпровської міської ради про те, що розмір внеску пайової участі відповідача необхідно розраховувати на основі нормативів одиниць створеної потужності, відповідно до п.2.1.-2.4. вказаного Порядку, тобто, у сумі 8 112,00 грн. ( 338,0 х 24 х1, де 338,0 - норматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об'єкта, 24 - потужність об'єкта, для якого визначається величина пайової участі, 1 - зональний коефіціент, відповідно до "Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" з огляду на те, що така сума перевищує 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, відображеної в декларації про готовність об'єкта до експлуатації - 11 250,00 грн., адже недостовірність відомостей зазначених в кошторисній документації та в декларації, не було доведено позивачем під час розгляду справи за допомогою належних та допустимих доказів.
( Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 05.09.17р.у справі № 904/10665/16 ) .
Крім того, відповідно до статті 31 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції на час реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
З Декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що НКП ТОВ «СТЕКТОНИК ЛТД» 01.07.2009 року наданий звіт про відповідність виконаного будівництва нормам та правилам, які використовуються в будівництві у кіоску по вул. Прапорній,3-к у м. Дніпропетровську ( а.с. 31)
Частиною 3 статті 31 Закону передбачено, що не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I-III категорій складності.
Об'єкт відповідача відноситься згідно з Декларації, до 2 категорії, тобто, не підлягає обов'язковій експертизі.
Крім того, частина 4 Закону зазначає, що експертиза проектів будівництва інших об'єктів, ніж передбачені у цій частині, або окремих розділів проектної документації може проводитися також за рішенням замовника.
Тобто, Закон не вимагає обов'язкової експертизи окремих розділів проектної документації, у тому числі - кошторисної частини проекту, інакше, як за рішенням замовника.
Встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається ( ч. 5 статті 31 Закону « Про регулювання містобудівної діяльності»).
Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами ( ч. 6 статті 31 Закону « Про регулювання містобудівної діяльності»).
Таким чином, з огляду на наявність загальної кошторисної вартості будівництва, зазначеній в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка згідно звіту ( п.9 Декларації) відповідає державним будівельним нормам, стандартам і правилам, доводи апелянта про те, що величина пайової участі повинна визначатись на основі нормативів одиниці створеної потужності, є хибними.
З огляду на зазначене, оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що право позивача - Дніпровської міської ради та його охоронюваний законом інтерес ( встановлені ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" ) не порушені відповідачем, підстави для відмови у позові у зв'язку зі спливом позовної давності відсутні, тому правильно відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Доводи позивача про те, що сплативши пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра в розмірі 4800 грн., відповідач фактично визнав вимоги позивача, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідач заперечував проти позову, тому сплата ним коштів у більшому розмірі, ніж зазначено у Законі, не свідчить про визнання ним обґрунтованості заявлених вимог.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до статті 275 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року у справі № 904/10676/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.06.2018року
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя М.О.Дармін