31 травня 2018 року
місто Дніпро
єдиний унікальний номер судової справи 201/674/18
номер провадження 2/201/1078/2018
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,
секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
у судовому засіданні брали участь:
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2, та
Позивач 24 січня 2018 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 21 червня 2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 392. Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вказує на те, що з 2017 року спільне життя з відповідачем поступово погіршувалося, і в кінцевому результаті у листопаді 2017 року сторони припинили вести спільне господарство та фактично припинили шлюбні відносини, проживають окремо. Причиною розпаду сім'ї стали різні погляди на сімейне життя та відсутність взаєморозуміння. Тому позивач просить шлюб розірвати, а також покласти на відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн. та 6000 грн. витрат на правничу допомогу (а.с.2-4).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року указана цивільна справа передана судді Ходаківському М.П. (а.с.1)
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.21).
До суду 01 лютого 2018 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.22).
Ухвалою судді від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с.23-24).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу, однак заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач з 21 червня 2014 року перебувають у шлюбі, який було зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 392 (а.с.9). Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).
Спільне життя у сторін не склалося, почуття любові між ними втрачене, сімейно-шлюбні стосунки згідно з доводами, наведеними позивачем, припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 25 СК України визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 2 ст. 112 СК України унормовано, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналізуючи правовідносини, що існують між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем висловлено чітке рішення про бажання розірвання шлюбу та неможливості подальшого спільного проживання у поданих до суду документах при пред'явленні позову та розгляді справи і це підтверджено відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що шлюб не може бути поновлено, а його подальше формальне існування суперечило б правам та інтересам сторін, в тому числі праву на вступ до іншого шлюбу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., то суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 3 указаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що інтереси позивача у даній справі представляла адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво № 2958 від 10 серпня 2015 року) на підставі договору № 16-01/01 про надання правничої допомоги від 16 січня 2018 року та ордеру серії ДП № 49/000037 від 23 січня 2018 року (а.с.14-15, 17, 19).
Як доказ понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано дублікат квитанції № 0.0.940191325.1 від 16 січня 2018 року про сплату передоплати гонорару за правову допомогу згідно договору № 16-01/01 від 16 січня 2018 року у розмірі 6000,00 грн. (а.с. 18)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 16-01/01 від 16 січня 2018 року адвокатом ОСОБА_6 надані клієнту ОСОБА_1 такі послуги: на адресу ОСОБА_2 направлено копію свідоцтва про народження ОСОБА_7, копії акта приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28 лютого 2018 року до договору про надання правничої допомоги, копію звіту про виконані роботи, на що витрачено 1 годину; подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, на що витрачено 1 годину; участь адвоката у судовому засіданні 12 квітня 2018 року, згідно із журналом судового засідання витрачено 5 хвилин; на адресу ОСОБА_2 направлено копію акта приймання-передачі виконаних робіт № 2, копію звіту про виконані роботи від 14 травня 2018 року, копію розрахунку суми судових витрат, копію додаткової угоди, на що витрачено 1 годину (а.с.45).
Також згідно із журналом судового засідання від 31 травня 2018 року адвокат ОСОБА_3 витратила 32 хвилини.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. є не співмірні із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому вказані витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного суд, -
ОСОБА_8 Вікторівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 21 червня 2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 392, розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 (місто Дніпро, вул. Радісна, 85-а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. 50-річчя Перемоги, 4-б) сплачений нею судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 червня 2018 року.
Суддя М.П. Ходаківський