Іменем України
25 травня 2018 року
Київ
справа №803/2875/15
касаційне провадження №К/9901/26190/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на окрему ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді: Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.) у справі №803/2875/15 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця,
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18.09.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2016 скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 та відмовив у задоволенні позову.
Крім того, Львівський апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 04.07.2016 зобов'язав Головне управління ДФС у Волинській області повідомити про наведене в мотивувальній частині ухвали для належного реагування та недопущення порушення процесуального законодавства в майбутньому.
Підставою для прийняття зазначеного судового акта послугувало, за доводами суду апеляційної інстанції, подання позивачем до суду першої інстанції неправдивої інформації в довідці від 07.08.2015 № 10673/10/03-18-17-02 щодо неподання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 04.08.2015 податкової звітності з моменту реєстрації.
Не погоджуючись із названим судовим рішенням, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати окрему ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що Львівським апеляційним адміністративним судом при постановленні оскаржуваної ухвали не досліджено в повній мірі наявні в матеріалах справи докази та не враховано, що станом на 04.08.2015 податкову звітності за 2012 - 2015 роки відповідачем не подано, а тому в органу доходів і зборів були наявні правові підстави для звернення з позовом до суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на момент постановлення оскарженої ухвали) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
У справі, що розглядається, винесення окремої ухвали суд мотивував поданням позивачем неправдивої інформації в довідці від 07.08.2015 № 10673/10/03-18-17-02, без урахування того, що інформація подавалась органом доходів і зборів станом на 04.08.2015, та не зважаючи на те, що самостійно усунув відповідні виявлені, на його переконання, процесуальні недоліки поданих Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області доказів у справі шляхом прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановлення ж оспорюваної окремої ухвали не сприяло будь-якому припиненню правопорушення та/або відновленню порушеного права.
Таким чином, прийняття окремої ухвали в цій справі не відповідає вимогам статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на момент постановлення оскарженої ухвали).
Відповідно до частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.
Окрему ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі № 803/2875/15 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк