Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1038/18
06.06.2018 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання - Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Виноградівського району про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Королівської селищної ради Виноградівського району про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги заявленого позову мотивовано тим, що 15.10.2002 року помер батько позивача - ОСОБА_2.
На випадок своєї смерті, батьком позивача, заповідального розпорядження залишено не було.
Після його смерті відкрилася спадщина, що складається в тому числі із спадкового житлового будинку, який розташований в смт.Королево по вул. Винниченка (кол. вул. Леніна) 25, Виноградівського району, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.1998 року.
Спадкоємцями до спадкового майна, що залишилося після смерті батька позивача стали син померлого- позивач ОСОБА_1, а також його дружина- рідна мати позивача ОСОБА_3.
Спадщина що відкрилася після смерті батька позивача, за змістом ст.549 ЦК УРСР (в ред..1963 року), ними була прийнята.
В подальшому, 01.12.2016 року, мати позивача ОСОБА_3 померла.
На випадок своєї смерті, матір»ю позивача, заповідального розпорядження залишено не було.
В порядку ч.1 ст.1241, ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину після смерті матері прийнято.
При звернені позивача до Виноградівської державної нотаріальної контори для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом позивачу було відмовлено по причині втрати оригіналу правовстновлюючого документа на спадкове майно, у зв»язку з чим позивач не зміг представити нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Позивач ОСОБА_1, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлений своєчасно, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Відповідач - представник Королівської селищної ради ради, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлений своєчасно, в підготовче судове засідання також не з'явився, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що не заперечує проти задоволення заявленого позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При здійсненні правосуддя (ст.5 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2002 року помер батько позивача - ОСОБА_2.
На випадок своєї смерті, батьком позивача, заповідального розпорядження залишено не було.
Після його смерті відкрилася спадщина, що складається в тому числі із спадкового житлового будинку, який розташований в смт.Королево по вул. Винниченка (кол. вул. Леніна) 25, Виноградівського району, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.1998 року.
Спадкоємцями до спадкового майна, що залишилося після смерті батька позивача стали син померлого - позивач ОСОБА_1, а також його дружина - рідна мати позивача ОСОБА_3.
Спадщина, що відкрилася після смерті батька позивача, за змістом ст.549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), ними була прийнята.
В подальшому, 01.12.2016 року, мати позивача ОСОБА_3 померла.
На випадок своєї смерті, матір'ю позивача, заповідального розпорядження залишено не було.
В порядку ч.1 ст.1241, ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину після смерті матері прийнято.
При звернені позивача до Виноградівської державної нотаріальної контори для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом позивачу було відмовлено по причині втрати оригіналу правовстновлюючого документа на спадкове майно, у зв»язку з чим позивач не зміг представити нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Позивачем подано оголошення в газету «Новини Виноградівщини» від 30.12.2017 року, про втрату вище вказаного правовстановлюючого документу на спадкове майно.
У відповідності до ч.1 ст.182 ЦК України- право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 331 цього Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.
Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктом 4. 15. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі - Порядок) передбачено, що, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 4.18. глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Тому, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, державним нотаріусом позивачу було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Згідно ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку, передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Керуючись ст.ст. 2,4, 5, 12, 13, 78,81-82, 89,200, 206,259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.16, 392 ЦК України, ст. 124 Конституції України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем смт.Королево, вул. Пушкіна 24, Виноградівського району (ІПН НОМЕР_1), право власності в цілому на житловий будинок, який розташований в смт. Королево по вул. Винниченка, 25, Виноградівського району, загальною корисною площею 104,1 кв. метрів, в тому числі 63,5 кв. метрів житлової площі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийОСОБА_4