10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 569/17597/17
іменем України
"05" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "13" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 УПП в м.Рівному старший лейтенант поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Харечко С.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
В листопаді 2017р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії АР№685954 від 06.11.2017р., яку виніс інспектор роти №4 УПП в м. Рівному старший лейтенант поліції ОСОБА_3 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36КУпАП у вигляді штрафу 425 гривень.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.03.2018р., з врахуванням ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16.03.2018р. про виправлення описки (а.с.42) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до інспектора роти №4 УПП в м. Рівному старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям рішення здійснено Інспектором роти №4 УПП в м.Рівному старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 без врахування його пояснень, без надання права надати пояснення свідку, за відсутності доказів, а відтак винесена постанова серії АР №685954 про накладення адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги встановила наступні обставини.
Постановою серії АР № 685954 від 06.09.2017р. винесену інспектором роти №4 УПП м. Рівне старшим лейтенантом ОСОБА_3, позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу 425 гривень. З постанови убачається, що 06.11.2017р. о 15 годині 41 хвилини на вул.Грушевського в м.Рівне позивач під час руху транспортним засобом користувався засобом зв'язку мобільного телефону, тримаючи його у руці, що водію заборонено, та не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п 2.9 (д), п. 2.4 (а) ПДР України.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст.53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Частиною 3 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
У відповідності до п.2.1 "ґ" Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно із п.2.4 "а" Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Так, пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилався суд першої інстанції, передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
- відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
- органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред'явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст21 Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред'явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналізуючи норми Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Правил дорожнього руху, які визначають повноваження посадових осіб поліції та обов'язки водіїв транспортних засобів, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначені пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстави контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. На думку колегії суддів п.21.2 ст.21 Закону, як закону, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов'язкового страхування у такому випадку, як складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Стаття 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Виходячи з встановлених судом обставин у справі, викладені в оскарженій постанові правопорушення адміністративного характеру, як вчинені позивачем, знайшли своє підтвердження. Так, доводи позивача щодо причини ненадання ним інспектору документів, не свідчать про законність його дій та протиправність дій відповідача. Навпаки, зазначені пояснення свідчать про протиправність дій самого позивача. Тому, оскільки факт вчинення правопорушення не було спростовано позивачем як під час розгляду справи судом першої інстанції так і при її перегляді в апеляційному порядку, підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови відповідача - відсутні.
Доводи позивача про порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови без складення протоколу суперечать закону, що встановлює такий порядок.
Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Пунктом 4. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зазначено, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Таким чином, перевіривши матеріали справи та висновки суду першої інстанції колегія судді приходить до висновку, що посадовою особою-відповідачем, дотримано встановлений законом порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності; справу про адміністративне правопорушення розглянуто відповідно до положень ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в межах санкції.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
З огляду на зазначене, за правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ст.ст.273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції у справах про адміністративне правопорушення оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "13" березня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "05" червня 2018 р.