Справа № 822/1745/18
іменем України
06 червня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області розглянути заяву від 16.08.2017 року згідно вимог чинного законодавства та надати відповідь.
На підставі вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 16.05.2018 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає що провадження у справі слід закрити, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України).
З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Згідно ст.2 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відтак, положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.
З матеріалів справи встановлено, що в секторі документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, 16.08.2017 за вх. № 1/Я-1459 зареєстрована заява позивача, зі змісту якої вбачається, що він скаржиться на дії слідчого відділу Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_4, який 13.07.2017 здійснював слідчі дії щодо оголошення підозри на території домоволодіння дружини позивача.
Також, із письмових пояснень наданих слідчим відділу Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_4 вбачається, що ним проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016241270000057, в ході якого ним 13.07.2017 року вживались заходи щодо вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено, зокрема, ст. 303 КПК України.
Тому компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг/заяв щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності органом досудового розслідування у кримінальній справі, є суд, який спеціалізується на розгляді справ у порядку кримінального процесуального судочинства.
За наведених обставин справи, вимог закону позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, та роз'яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку кримінального судочинства.
Керуючись статтями 2, 72-77, 238, 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи має здійснюватися місцевим загальним судом за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя П.М. Майстер