06 червня 2018 р. № 814/711/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54031
до відповідачів:Міністерства юстиції України, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001 Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)», вул. Київська, 300, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, Одеська область, 65017
про:визнання протиправною бездіяльності щодо непогодження преміювання позивачу; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (надалі - Міністерство або відповідач 1) щодо непогодження преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлене листом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (надалі - Управління) від 27.12.2017 № 3.2/10551/Ярм;
зобов'язати Міністерство погодити преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлене листом Управління від 27.12.2017 № 3.2/10551/Ярм;
зобов'язати Державну установу «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» (надалі - Установа або відповідач 2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлену листом Управління від 27.12.2017 № 3.2/10551/Ярм.
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів позивач вказав Управління.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що протиправна бездіяльність відповідача 1 призвела до того, що ОСОБА_1 не отримав премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року, і ця обставина безпосереднім чином впливатиме на розмір пенсії позивача.
У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 61-64) Міністерство зазначило, що премія не є складовою грошового забезпечення, тому її надання є правом, а не обов'язком; в період з 01.10.2017 по 30.11.2017 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні та перебував у відпустці у зв'язку з хворобою, тому підстави для преміювання відсутні; Управління не дотрималося вимог Порядку погодження надання матеріальних допомог, встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів і преміювання керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підпорядкованих міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства від 08.06.2017 № 1835/5 (надалі - Порядок); у зв'язку із закінченням бюджетного періоду підстави для погодження Міністерством премії відсутні.
Установа відзив на позовну заяву не подала.
Управління у поясненнях (арк. спр. 90-94), з посиланням на затверджену наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222 Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі - Інструкція 222), вказало, що премія не має постійного характеру, її розмір визначається в залежності від особистого вкладу працівника в загальний результат служби та в межах визначеного фонду преміювання. Крім того, як зазначила третя особа, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом закінчився бюджетний період (2017 рік), тому Міністерство позбавлено можливості нарахувати та виплатити премію за жовтень-грудень 2017 року.
Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 73-74) та відповідь на пояснення третьої особи (арк. спр. 97).
Відповідач 1 подав заперечення на відповідь на відзив (арк. спр. 81-84).
Дослідивши письмові докази, суд
10.10.2017 в.о. Державного секретаря Міністерства видала наказ № 3997/к «Про звільнення ОСОБА_1.» (арк. спр. 7). Відповідно до наказу, полковник внутрішньої служби начальник державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» ОСОБА_1 мав бути звільнений 12.10.2017 через хворобу, відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» та пункту другого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
22.11.2017 наказом № 4611/к (арк. спр. 8) наказ № 3997/к був доповнений пунктом 2 такого змісту: «У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв'язку з перебуванням на листу непрацездатності датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку».
Позивач був звільнений 01.12.2017 (арк. спр. 9).
Наказом № 3997/к Установа була зобов'язана здійснити «… всі необхідні розрахунки …».
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку, преміювання керівників бюджетних установ здійснюється за погодженням з Державним секретарем Міністерства на підставі подань міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства та у межах фонду оплати праці із зазначенням розміру преміювання і розрахунку економії фонду оплати праці; пропозиції щодо преміювання керівників бюджетних установ надаються відповідними міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства до 7 числа місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється преміювання; премія виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, заробітної плати у поточному місяці за результатами фінансово-господарської діяльності бюджетної установи за минулий місяць. У грудні преміювання керівників бюджетних установ здійснюється за результатами фінансово-господарської діяльності за листопад та грудень (арк. спр. 12-14).
19.12.2017 листом № 72/3-2784 Установа звернулася до Управління з проханням направити на погодження пропозиції щодо преміювання позивача за жовтень, листопад, грудень 2017 року у розмірі 400% від основних видів грошового забезпечення (арк. спр. 26, 27).
27.12.2017 Управління звернулося до Міністерства з листом № 3.2/10551/Ярм «Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції» (арк. спр. 67), в якому просило погодити премію ОСОБА_1 «… за жовтень 2017 року - 100%; за листопад 2017 року - 100%; за грудень 2017 року - 100%».
В матеріалах справи відсутні докази надання Міністерством відповіді на цей лист.
Як зазначив відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, він не погодив преміювання позивача в зв'язку з тим, що:
1. Управління несвоєчасно направило пропозиції щодо преміювання за жовтень (строк - до 07.11.2017) та за листопад (строк - до 07.12.2017).
2. Управління направило електронною поштою лише незасвідчену копію листа від 27.12.2017 № 3.3/10551/Ярм.
3. Лист Управління надійшов до Міністерства після звільнення ОСОБА_1
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Доводи відповідача 1 та третьої особи про те, що позивач не міг розраховувати на отримання премії в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці для лікування у відповідні періоди, суд відхилив. По-перше, ці твердження не відповідають нормам Інструкції 222, по-друге, в цій справі розглядається спір, що виник в зв'язку з реалізацією позивачем права на отримання премії, а не в зв'язку з невизнання відповідачами цього права.
Порядком не встановлено, в якій формі до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку подаються пропозиції щодо преміювання керівників бюджетних установ, тому суд визнав безпідставними доводи Міністерства про неналежне оформлення подання та порушення порядку його направлення до відповідача 1.
Факт несвоєчасного подання Управлінням пропозицій щодо преміювання позивача підтверджений матеріалами справи. Ця обставина, на думку суду, свідчить про недотримання третьою особою Порядку, в результаті чого ОСОБА_1 не отримав премію своєчасно (разом з виплатою грошового забезпечення за відповідний місяць), проте не є законним приводом для відмови позивачу в отриманні премії.
Порядком не визначено, в який строк та в якій формі Державний секретар Міністерства погоджує подання міжрегіональних управлінь. В даному випадку, виходячи з наявних доказів, Державний секретар не погодив подання та не відмовив у його погодженні, тобто допустив протиправну бездіяльність.
Виходячи з тексту Порядку (відсутність в ньому умов, за яких подання міжрегіональних управлінь відхиляються чи задовольняються частково; невизначеність процедури повідомлення осіб, що направили подання, про погодження пропозицій), приймаючи до уваги те, що Інструкцією 222 не передбачено, що преміювання здійснюється за погодженням з Державним секретарем Міністерства, суд дійшов висновку про те, що функція Державного секретаря в даному випадку є формальністю, невиконання якої не може вплинути на обсяг прав позивача.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, за настання яких позивач був позбавлений премії (повністю або частково, пункт 8.4 Інструкції) або не міг отримувати премію (пункт 8.5 Інструкції 222).
Суд визнав неспроможними аргументи відповідача 1 та третьої особи про те, що закінчення бюджетного періоду є перешкодою для отримання позивачем належного грошового забезпечення (складовою якого, відповідно до пункту 1 чинної у 2017 році постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», є премія).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач 2 зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року.
В той же час, суд дійшов висновку про те, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача 1 погодити подання третьої особи не є ефективним захистом прав позивача, оскільки це сприятиме подальшої невизначеності насамперед у питанні оформлення позивачем пенсії. До того ж, одночасне задоволення цієї вимоги та вимоги до відповідача 2 є неможливим (нарахування та виплата відповідачем 2 премії позивачу будуть поставлені у залежність від погодження Державним секретарем Міністерства подання третьої особи).
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54031, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622), Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» (вул. Київська, 300, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 08564050) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) щодо непогодження подання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформленого листом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27.12.2017 № 3,2/10551/Ярм «Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції».
3. Зобов'язати Державну установу «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» (вул. Київська, 300, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 08564050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222, та на підставі листа Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27.12.2017 № 3.2/10551/Ярм «Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції», премію за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року.
4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна