Головуючий суддя 1 інстанції - Фастовець В.М.
Суддя - доповідач - Горбенко К.П.
Україна
Іменем України
01 грудня 2009 року справа № 2а-2922/09/1214
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбенко К.П.
суддів: Лях О.П., Юрченко В.П.
при секретарі : Барбаш Л.О.
за участю :
позивача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 21 серпня 2009 року у справі № 2а-2922/09/1214 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до проведення перерахунку і подальшої сплати допомоги по догляду за дитиною, стягнення заборгованості з допомоги, -
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 21 серпня 2009 року у справі № 2а-2922/09 у задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання до проведення перерахунку і подальшої сплати допомоги по догляду за дитиною, стягнення заборгованості з допомоги за період з 01 січня 2008 року по 30 квітня 2009 року відмовлено за безпідставністю; у задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання до проведення перерахунку допомоги по догляду за дитиною і стягнення заборгованості з допомоги за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
Позивач вважаючи, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Позивач в апеляційній скарзі просила справу розглянути без її участі.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач має на утриманні дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, та 07.05.2009р. звернулась до відповідача з письмовою заявою про виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років.
Відповідно до довідки відповідача позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в наступних розмірах: з 22.10.2007р. по 31.12.2007р. - 252,43 грн. щомісячно, з 01.01.2008р. по 01.05.2009р. - 130 грн. щомісячно.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Оскільки внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, то дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, 2009 році є правомірними.
Одже відповідача необхідно зобов?язати зробити позивачеві перерахунок лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а за інші періоди відмовити у задоволенні вимог.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області відносно відмови сплачувати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення віку в розмірі, не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., обґрунтовані.
Але колегія суддів не погоджується з висновком суду про пропуск позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки у період публікування у офіційних виданнях рішень Конституційного Суду України у позивача не було можливості самостійно ознайомитись з цією інформацією, оскільки у неї був статус матері з малолітньою дитиною, одже вона не могла вільно розпоряджуватись своїм часом, юридичної освіти не має, а тому не має можливості слідкувати за змінами у законодавстві України, а у громадських місцях вона не могла ознайомитись з рішеннями Конституційного суду України.
Таким чином, висновки суду про неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду не відповідають дійсності.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу у частині відмови позивачеві у частині позову про стягнення заборгованості за соціальною допомогою по догляду за дитиною віком до трьох років за період з 01 січня 2008 року по 30 квітня 2009 року, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 21 серпня 2009 року у справі № 2а-2922/09 - задовольнити частково.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 21 серпня 2009 року у справі № 2а-2922/09 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до адміністративного суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до проведення перерахунку і подальшої сплати допомоги по догляду за дитиною, стягнення заборгованості з допомоги - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області щодо відмови у сплаті недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради Луганської області за рахунок коштів Державного бюджету України зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті 01.12.2009р. Повний текст постанови виготовлено 05.12.2009р.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий
Судді