Cправа №750/5034/18
Провадження №1-кс/750/1858/18
30 травня 2018 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю власника майна - ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016270010006342 від 05.07.2016 року, -
Власник майна ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.10.2016 року на належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи клопотання тим, що на даний час в застосуванні такого заходу відпала потреба, арешт на вказаний будинок було накладено саме у зв'язку із проведенням досудового розслідування за ст. 190 КК України, але на даний час провадження в цій частині закрито, підстави для арешту відсутні, а наявність існуючого арешту належного йому будинку фактично позбавляє його права володіння та розпорядження ним, тоді як зняття арешту не зашкодить інтересам досудового розслідування щодо всебічного, повного з'ясування всіх обставин по даному кримінальному провадженню.
Власник майна ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з наведених підстав.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 також подане клопотання підтримав та просив задовольнити. Також вказав, що ОСОБА_3 придбав будинок у законному порядку і є добросовісним набувачем, що підтверджується також і рядом судових рішень. Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, прокурор зазначав, що будинок, власником якого є ОСОБА_3 , має значення речового доказу у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. На даний час провадження в цій частині закрито, тому жодні обґрунтовані підстави для подальшого арешту відсутні, а існуючий арешт обмежує право власності, що призводить до порушень прав, свобод та інтересів власника, тоді як скасування арешту жодним чином не зашкодить слідству. Також, вказав, що арешт майна накладався саме в рамках кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, і відомості, зазначені прокурором у клопотанні, не свідчать про те, що будинок зберіг на собі якісь докази саме цього злочину, які можуть бути знищені, якщо даний будинок буде переданий у розпорядження власника, що свідчить про те, що у подальшому утриманні будинку під арештом потреби немає.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні з клопотанням погодилась. Пояснила, що дійсно арешт на будинок був накладений у кримінальному провадженні, розпочатому за ч.1 ст. 190 КК України, з метою збереження речового доказу. 03.03.2018 року на підставі ч.1 ст. 284 КПК України провадження за ч.4 ст. 190 КК України було закрито. Жодних доказів та доводів на підтвердження того, що скасування арешту перешкодить проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, у неї не має, погодилась з тим, що на даний час в застосуванні такого заходу, як арешт, відпала потреба.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як вбачається з наданих матеріалів, слідчим Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області на даний час проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016270010006342, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 388 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.10.2016 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270010006342 від 05.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, був накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_3 .
Як слідує з наданого прокурором витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270010006342, провадження за ч.4 ст. 190 КК України закрито 03.03.2018 року на підставі ч.1 ст. 284 КПК України, що також було підтверджено прокурором в судовому засіданні.
Як слідує з пояснень представника власника майна в судовому засіданні, потреба у даному арешті на сьогоднішній день відпала, ОСОБА_3 є власником майна та його добросовісним набувачем, що також підтверджено низкою рішень судів.
Так, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку №1276 від 17.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 , власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2017 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням задоволено, ОСОБА_3 усунуті перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування будинком з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9 , ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним - відмовлено.
Таким чином, в матеріалах провадження відсутні будь-які дані щодо незаконного володіння даним будинком ОСОБА_3 .
Як пояснив прокурор в судовому засіданні, в рамках вищевказаного кримінального провадження, розпочатого за ч.1 ст. 190 КК України, з метою збереження речового доказу, 28.10.2016 року було накладено арешт на вказаний будинок. Проте, у подальшому, а саме 03.03.2018 року провадження в цій частині було закрито і в судовому засіданні прокурор погодився з доводами представника власника майна стосовно того, що на даний час потреба у такому арешті відпала.
Зі змісту ст. 41 Конституції України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ч.11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Отже, судом встановлено, що на будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , на законних правових підставах, а саме на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.10.2016 року, було накладено арешт. Однак, з досліджених документів та з пояснень учасників кримінального провадження, а саме прокурора, який в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, крім того, доказів на підтвердження існування на даний час обставин, передбачених ч.11 ст. 170 КПК України, в судовому засіданні також надано не було, слідчий суддя, враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, доцільність подальшого застосування арешту в межах даного кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене вище, в подальшому застосуванні такого заходу, як накладення арешту на вказане майно, відпала потреба, в зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016270010006342 від 05.07.2016 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.10.2016 року, з житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м, житловою площею 121,6 кв.м, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 335776774101, власником якого є ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1