2/754/4713/18
Справа № 754/6033/18
Іменем України
01 червня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зотько Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Малинки А.Ю.,
позивача ОСОБА_2.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 11.05.2018 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 102000 дол.США та відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Одночасно з подачею позову до суду позивачем також було заявлено вимогу, а в подальшому на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подано відповідну заяву про забезпечення позову, відповідно до вимог якої останній просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне майно:
-нежитлове приміщення в літ. «В» загальною площею 730,8 кв.м. АДРЕСА_3 що належить на праві приватної власності відповідачу - ОСОБА_3;
-об'єкт незавершеного будівництва (будинок) АДРЕСА_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 - померлому чоловікові відповідача;
-1/3 частину двокімнатної квартири загальноюплощежю 53,7 кв.м. АДРЕСА_5, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 - померлому чоловікові відповідача.
Подану заяву ОСОБА_2 мотивує тим, що визнання боргу, що є предметом даного спору, в подальшому може призвести до надання позивачу права вимоги на вказані об'єкти нерухомості, які фактично належать відповідачці, та з метою недопущення відчуження вказаного майна на користь третіх осіб, та з метою забезпечення виконання судового рішення, позивач вважав за необхідне забезпечити позов у даному провадженні шляхом накладення арешту на вищевказане майно.
В порядку ч.3 ст.153 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав подану ним заяву та просив суд про її задоволення, пояснивши, що померлий ОСОБА_4 діючий в інтересах подружжя (відповідача) позичив у нього в борг грошові кошти в загальній сумі 102000 дол.США, на здійснення добудови і ремонту об'єктів нерухомості. Однак, в подальшому подружжя у встановлені строки позичені кошти не повернули, у зв'язку із чим він був змушений звертатись до суду із позовними вимогами.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про те, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Разом з цим, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
З матеріалів поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог, які пред'являються позивачем, є вимоги про стягнення заборгованості, що виникла із договору позики, який оформлено розпискою.
Відповідно до наданої копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.04.2018 за №121480682, відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, в літ. «В» загальною площею 730,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.
Разом з тим, власником майна на яке також просить позивач накласти арешт, а саме - об'єкт незавершеного будівництва (будинок) АДРЕСА_4, а також 1/3 частина двокімнатної квартири загальноюплощежю 53,7 кв.м. АДРЕСА_5, відповідно до наданих Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2018 за №121481329 та №121480932, власником зазначений - ОСОБА_4.
Разом з цим, відповідно до змісту позовних вимог поданої ОСОБА_2 позовної заяви, вимоги до правонаступників ОСОБА_4 не ставляться, доказів на підтвердження того факту, що відповідач прийняла спадщину після смерті останнього суду не надано.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.
З огляду на вказані вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2, а саме в частині накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно - нежитлове приміщення в літ. «В» загальною площею 730,8 кв.м. №6 по вул.Межигірського Спаса в м.Вишгород Київської області.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 149-153, 352-354 ЦПК України, суддя, -
Заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення в літ. «В» загальною площею 730,8 (кв.м) №6 по вул.Межигірського Спаса в місті Вишгород Київської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: 02222 АДРЕСА_1).
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню і її оскарження не зупиняє її виконання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.157 ЦПК України копію ухвали направити заявнику та особі, яку стосуються заходи забезпечення позову, а також уповноваженим органам для виконання.
Дані стягувача: ОСОБА_1 (проживає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1).
Дані боржника: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: 02222 АДРЕСА_1).
Ухвала суду є виконавчим документом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м.Києва.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Повний текст ухвали суду складено 04.06.2018.
Суддя: