Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/1151/17 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 47 Доповідач Талько О. Б.
29 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючої Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/1151/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру в Житомирському районі Житомирської області, ОСОБА_3, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - ОСОБА_4, про захист права власності, за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року, постановлене під головуванням судді Дубовік О.М.,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 11 серпня 2000 року придбала у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, площею 0,4017 га, яка знаходиться за вказаною адресою та призначена для обслуговування будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства.
В подальшому вона належним чином оформила право власності на вказану земельну ділянку та на її ім'я були видані державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,1736 га, а також на земельну ділянку, площею 0,2281 га.
18 листопада 2009 року вона обміняла належний їй житловий будинок АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Окрім того, згідно з договором дарування останні набули право власності на належну їй земельну ділянку, площею 0,0936 га, яка знаходиться в с. Іванівка.
Також ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті спадщину прийняв його син ОСОБА_2, який 29 травня 2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,1400 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Однак при замовленні технічної документації щодо землеустрою ОСОБА_2 не погодив з нею суміжну межу між вказаними земельними ділянками.
Окрім того, на належній ОСОБА_2 земельній ділянці розташований житловий будинок та господарські споруди, власниками якого на даний час є сім'я ОСОБА_7
В подальшому ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4, який, в свою чергу, здійснив відчуження даного нерухомого майна на користь ОСОБА_3
Оскільки зазначені дії свідчать про порушення її права власності на земельну ділянку, придбану за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсними і скасувати записи та рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, а також право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,14 га.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове,- про задоволення її позову.
Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що визнання в судовому порядку недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, загальною площею 0,4017 га, не позбавляє її права власності на дане нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладений між нею та ОСОБА_5, є чинним.
При зверненні до суду з даним позовом, вона, використовуючи аналогію права та закону, просила захистити свої права у спосіб, обраний ОСОБА_2 у справі за його позовом до неї про визнання недійсними державних актів.
Поза увагою суду залишилась й та обставина, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка не виділялась в натурі, рішення про затвердження технічної документації не приймалось.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу.
На думку представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, апеляційна скарга є безпідставною.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За правилами ч.2 ст.152, ч.1 ст.153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
В судовому засіданні встановлено, що 11 липня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, а також земельної ділянки, площею 0,4017 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради та призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу 7 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_1 - на земельну ділянку, площею 0,1736 га, призначену для ведення особистого селянського господарства; серії НОМЕР_2,- на земельну ділянку, площею 0,2281 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
18 листопада 2009 року ОСОБА_1 здійснила обмін житлового будинку АДРЕСА_1, на належну ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 квартиру у м. Житомирі.
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_2 та 23 травня 2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,1400 га, розташовану в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області, призначену для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 21 травня 2015 року вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_3
В судовому засіданні встановлено, що набута ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельна ділянка, загальною площею 0,4017 га, є суміжною із земельною ділянкою, площею 0,1400 га, яка увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_5
12 червня 2017 року ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4, який 6 листопада 2017 року здійснив відчуження цієї земельної ділянки на користь ОСОБА_3 Вказані обставини підтверджуються нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу.
Матеріали справи також свідчать, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2015 року визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1736 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, а також на земельну ділянку, площею 0,2281 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вказане рішення в частині визнання недійсними державних актів залишене без змін рішенням Апеляційного суду Житомирської області від31 березня 2016 року.
При цьому, судами встановлено, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, площею 0,5417 га, з яких 0,4017 га відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2000 року. Розмір земельної ділянки, що залишилась у власності ОСОБА_5, становив 0,1400 га. Дана земельна ділянка в подальшому й була успадкована ОСОБА_2
Судами також встановлено, що межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки, а також межі земельної ділянки, яка набута у власність в порядку спадкування ОСОБА_2, не встановлені в натурі. Таким чином, земельна ділянка, розміром 0,5417 га, стала об'єктом їх спільної часткової власності.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Таким чином, суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведений факт порушення її права власності.
В даному випадку між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, які не були встановлені у передбаченому законом порядку. Проте зазначена обставина не свідчить про наявність підстав для задоволення позову й скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом.
Керуючись ст. ст. 259, 268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 4 червня 2018 року.
Головуюча Судді: