15 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/188/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
за участю секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Олександр-гарант",
представник - Медончак М.М. (довіреність від 10.04.2018),
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Трускавецькурорт",
представник - Гаврилова О.Ю. (довіреність №22 від 04.09.2017)
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.02.2018
у складі суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Матущак О.І., Якімець Г.Г.
та на рішення Господарського суду Львівської області
від 23.02.2017
у складі судді Гутьєвої В.В.
за позовом Приватного підприємства "Олександр-гарант"
про стягнення 219 179, 10 грн.
1. 26.02.2018 поштовим відправленням Приватне акціонерне товариство "Трускавецькурорт" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №126 від 23.02.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №914/188/17 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/188/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.
3. Ухвалою від 22.03.2018 Верховний Суд ухвалив відкрити касаційне провадження у справі №914/188/17 Господарського суду Львівської області за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 та призначив її розгляд на 15.05.2018 о 10 год. 45 хв.
4. Позивачем 17.04.2018 подано відзив на касаційну скаргу відповідача.
5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017.
Короткий зміст позовних вимог
6. Позов заявлено Приватним підприємством "Олександр-гарант" (далі - позивач, ПП "Олександр-гарант") до Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт" (далі - відповідач, ПрАТ "Трускавецькурорт") про стягнення 219 179, 10 грн. заборгованості за надані охоронні послуги. Позовна заява мотивована таким:
- 31.12.2013 між ПП "Олександр-гарант" та ПрАТ "Трускавецькурорт" укладено договір №119 про надання охоронних послуг, відповідно до якого, позивач здійснює фізичну охорону будівель, окремих приміщень у будівлях та споруд відповідача, територій, а також матеріальних цінностей та грошових коштів, що в них знаходяться, охорону громадянського порядку та пропускний режим в межах об'єкта чи території, а відповідач своєчасно здійснює оплату послуг позивача на умовах і порядку, встановлених цим договором;
- відповідно до погодженого сторонами розрахунку, вартість послуг охорони становила: за січень 2016 року - 55 784, 50 грн., за лютий 2016 року - 64 740, 70 грн., за березень 2016 року - 111 386, 10 грн., за квітень 2016 року - 107 793 грн., за травень 2016 року - 111 386,10 грн., за червень 2016 року - 107 793 грн., за липень 2016 року - 111 386, 10 грн., за серпень 2016 року - 111 386, 10 грн., за вересень 2016 року - 107 793 грн., за жовтень 2016 року - 111 386, 10 грн., за листопад 2016 року - 107 793 грн., за грудень 2016 року - 111 386, 10 грн. Загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг відповідно до розрахунків становить 1 220 013, 80 грн.;
- листом за вих. №264 від 21.12.2016 позивач повідомляв відповідача зокрема про те, що договір №119 припиняє свою дію, пости охорони будуть зняті;
- на адресу відповідача 22.12.2016 (отримано відповідачем 28.12.2016 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) позивачем надіслано рахунки разом з актами виконаних робіт, а саме рахунок-фактуру №СФ-0269 від 30.11.2016 на суму 107 793 грн., акт про виконання робіт №ОУ-00269 від 30.11.2016 на суму 107 793 грн., рахунок-фактуру №СФ-0280 від 31.12.2016 на суму 111 386, 10 грн., акт про виконання робіт №ОУ-00280 від 31.12.2016 на суму 111 386,10 грн.;
- позивачем до клопотання за вх. №5754 від 13.02.2017 долучено копію акта виконаних робіт №ОУ-00280 від 31.12.2016 на суму 111 386, 10 грн., який підписано уповноваженими представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб;
- акт виконаних робіт №ОУ-00269 від 30.11.2016 на суму 107 793 грн. відповідачем не повернено та не оскаржено, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо ненадання послуг за листопад 2016 року чи мотивованої відмови від підписання акта про надані послуги, відтак, послуги надані позивачем і прийняті відповідачем відповідно до умов договору.
7. Позивач просив стягнути з відповідача 219 179, 10 грн. заборгованості за надані послуги охорони у листопаді 2016 року та грудні 2016 року. Також, позивач просив стягнути з відповідача 3 287, 70 грн. судового збору та витрати на правову допомогу згідно з доданими квитанціями.
Короткий зміст рішення першої інстанції
8. Суд першої інстанції рішенням від 23.02.2017 позов задовольнив частково, стягнув з ПрАТ "Трускавецькурорт" на користь ПП "Олександр-гарант" 219 179, 10 грн. основного боргу та 3 287, 70 грн. судового збору, а в частині стягнення витрат на правову допомогу відмов. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору №119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013;
- позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується актом про виконання робіт №ОУ-00269 від 30.11.2016 на суму 107 793 грн. та актом про виконання робіт №ОУ-00280 від 31.12.2016 на суму 111 386, 10 грн., копії яких долучено до матеріалів справи;
- внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором №119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовною заявою становила 219 179, 10 грн., і в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг;
- заява ПрАТ "Трускавецькурорт" про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання перед ПП "Олександр-гарант" за вих. №53 від 30.01.2017 є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України;
- у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу згідно з доданими квитанціями суд відмовив, оскільки до матеріалів справи позивачем не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують витрати щодо надання правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. Суд апеляційної інстанції постановою від 06.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №914/188/17 залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення з огляду на таке:
- судом досліджено, що зазначені акти виконаних робіт та рахунки-фактури були надіслані відповідачу відповідно до пункту 5.3 договору №119 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 22.12.2016 та отримано відповідачем 28.12.2016;
- протягом строку, встановленого пунктом 5.3 договору №119, будь-яких мотивованих відмов від їх підписання на адресу позивача не надходило, а, отже, дані акти відповідачем прийняті, послуги вважаються наданими належним чином, відповідно підлягають оплаті згідно з умовами договору;
- доказів оплати наданих послуг на суму 219 179, 10 грн. відповідачем суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні;
- щодо твердження відповідача, про те, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання відповідача з оплати охоронних послуг за договором №119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 на суму 219 179, 10 грн. є припиненим, а зобов'язання позивача з відшкодування збитків, завданих відповідачу внаслідок крадіжки кабелю, зменшеним на таку ж суму, суд дійшов висновку про неможливість такого зустрічного зарахування, оскільки сума збитків є спірною, позивач її заперечує;
- наявність кримінального провадження щодо охоронців ПП "Олександр гарант" (позивача), в якому потерпілим від кримінального правопорушення є відповідач - ПрАТ "Трускавецькурорт", та відсутність вироку зазначеній у кримінальній справі свідчить про недоведення відповідачем безспірності його зустрічних вимог. Відтак, заява ПрАТ "Трускавецькурорт" про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання перед ПП "Олександр-гарант" за вих. №53 від 30.01.2017 є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України.
Доводи скаржника (відповідача у справі)
10. Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди неправильно застосували приписи статей 22, 204, 509, 601 ЦК України, статей 173, 174, 203, 207 ГК України, положень Закону України "Про охоронну діяльність", зокрема, суди були зобов'язані дослідити та надати правову оцінку наявності зустрічних зобов'язань на загальну суму 735 194 грн.;
- сторони не заявляли про недійсність правочину зустрічного зарахування, тому, в силу статті 204 ЦК України, він є дійсним, а відмова судів в даному випадку є безпідставною;
- суди безпідставно відмовили у призначенні товарознавчої експертизи.
Доводи інших учасників справи
11. Позивач з доводами касаційної скарги не погодився, вважає її необґрунтованою та безпідставною, оскільки предмет спору у даній справі жодним чином не охоплює кола питань завданих збитків та підстав для стягнення збитків, крадіжка сталась на іншому об'єкті, ніж вказує відповідач, жодних товарно-матеріальних цінностей відповідачем позивачу не передавалось, статті 15 та 185 Кримінального кодексу України не є підставою для притягнення до відповідальності юридичної особи та подальшого відшкодування збитків, лист №53 від 30.01.2017, в якому йдеться про зарахування однорідних зустрічних вимог, був направлений після подання позову до відповідача, в актах виконаних робіт (які були досліджені судами попередніх інстанцій) зазначено, що відповідач жодних претензій до позивача не має, а послуги йому надані належної якості.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
12. Господарський процесуальний кодекс в редакції, чинній з 15.12.2017
Пункт 2 частини 1 статті 231 - господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
13. Господарський кодекс України
Частина 3 статті 203 - господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
14. Цивільний кодекс України
Частини 1, 2 статті 601 - зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
15. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
16. Виходячи з положень статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, для зарахування однорідних зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони. В той же час, хоч для припинення зобов'язання достатньо волевиявлення однієї із сторін, інша сторона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, передбачених законом. При цьому, оскільки в даному випадку захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена статтею 601 ЦК України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягає встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом). Отже, з огляду на наявність зустрічного позову відповідача, обставини щодо господарських взаємовідносин сторін за такими вимогами підлягали дослідженню в даній справі і суди дійшли правильного висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог згідно із статтею 601 ЦК України як таких, що є спірними та неоднорідними.
17. З цих же підстав, Суд не вбачає порушень у відмові відповідачу у проведенні товарознавчої експертизи, оскільки така експертиза не має відношення до предмета позову і могла бути призначена та в подальшому проведена судом лише за наявності зустрічного позову, предметом дослідження якого було б з'ясування обставин завдання збитків та їх розміру. При цьому, Суд погоджується з доводами скаржника про те, що позивач повинен нести відповідальність у випадку заподіяння збитків відповідачу, однак, обставини заподіяння таких збитків та їх розмір має встановлюватись в позовному провадженні господарським судом або згідно з вироком в кримінальній справі, оскільки позивач заперечує заподіяння таких збитків відповідачу.
18. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про зобов'язання судів дослідити та надати правову оцінку наявності зустрічних зобов'язань на загальну суму 735 194 грн., оскільки у даній справі заявлено лише вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг, зустрічна позовна заява відповідачем до позивача не заявлялась, тому оцінка даних обставин є поза межами предмета позовних вимог.
19. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.
20. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами покладеного на них обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування прийнятих у справі рішень.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Доводи скаржника, зазначені в пункті 10 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими як такі, що спростовуються висновками пунктів 16-20 її мотивувальної частини.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №914/188/17.
В. Судові витрати
23. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги відповідача, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, Суд покладає на відповідача його судові витрати за апеляційний та касаційний перегляд справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №914/188/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк