25 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/6388/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Коннової Світлани Олександрівни
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 (судді: Науменко І.М., Чус О.В., Кузнецов В.О.) і рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 (суддя Петрова В.І.) у справі № 904/6388/16
за позовом Фізичної особи-підприємця Коннової Світлани Олександрівни
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
про відшкодування збитків у сумі 695 898,38 грн і зобов'язання припинити дії, які порушують право,
У серпні 2016 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Коннова С.О. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") про стягнення шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання та порушення відповідачем умов договору від 14.02.2007 № 602806 і Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ) у сумі 695 898,38 грн, що становить двократну вартість недовідпущеної електричної енергії за період із 15.10.2011 по 31.03.2012.
Крім того, ФОП Коннова С.О. просила зобов'язати ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" припинити порушення її прав як споживача на отримання електроенергії та безоплатно відновити електропостачання шляхом підключення до електромережі нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Сіволапа, 44/91 (далі - нежитлове приміщення) упродовж 10 днів із дня набрання чинності рішенням суду.
Позовну заяву обґрунтовано посиланням на положення статей 22, 526, 610 Цивільного кодексу України, статей 216- 219, 224, 225 Господарського кодексу України, на вимоги ПКЕЕ і умови договору від 14.02.2007 № 602806 (зі змінами), а також на безпідставне відключення ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" нежитлового приміщення від електропостачання.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" просило відмовити в її задоволенні у зв'язку із недоведеністю позивачем повного складу правопорушення, за наявності якого можливе стягнення збитків, а саме відсутністю вини, протиправної поведінки, порушення зобов'язання і збитків позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" просило згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовити у задоволенні позову, наголошуючи на пропуску позивачем позовної давності.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи рішення, суди зазначили, що у зв'язку зі складанням акта про порушення від 11.08.2011 Д № 001620 та застосування оперативно-господарської санкції у виді донарахування вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 114 974,94 грн, законність застосування якої установлено судовими рішеннями, підстав для задоволення вимог позивача немає. Дії ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" відповідають умовам договору про постачання електричної енергії та вимогам ПКЕЕ. Судами установлено відсутність елементів правопорушення та правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФОП Коннова С.О. у касаційній скарзі просить стягнути з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" збитки, завдані внаслідок неналежного виконання та порушення умов договору і ПКЕЕ за період із 15.10.2011 до 31.03.2012, зазначаючи, що на момент відключення об'єкта (нежитлового приміщення) від електропостачання будь-яких явних порушень установлено не було, однак суд першої інстанції відповідних доказів не витребував. При цьому, на думку скаржника, відповідач не довів факту споживання електричної енергії з 15.10.2011. Крім того, ФОП Коннова С.О. акцентувала, що згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем ПКЕЕ обмеження та відключення електропостачання не здійснюється і Методика визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562, не застосовується. ФОП Коннова С.О. у касаційній скарзі зазначила, що відповідачем порушено право позивача, оскільки без рішення суду припинено підприємницьку діяльність на об'єкті за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Сіволапа, 44/91, а також обмежено право позивача як суб'єкта господарювання на придбання товару (електричної енергії).
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" просило відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, наголошуючи, що при відключенні нежитлового приміщення ФОП Коннової С.О. від електропостачання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" діяло на підставі договору та ПКЕЕ, а суди правомірно установили, що у зв'язку зі складанням акта про порушення від 11.08.2011 Д № 001620 та застосування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 114 974,94 грн, законність застосування яких установлено судовими рішеннями, немає підстав для задоволення вимог позивача. При цьому ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" акцентує, що касаційна скарга не містить жодного посилання на порушення чи неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
ФОП Коннова С.О. подала заперечення на відзив на касаційну скаргу, зміст якого зводиться до незгоди із доводами ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", твердження про порушення ним договірних зобов'язань і положень ПКЕЕ та наявність підстав для стягнення збитків.
ФОП Конновою С.О. до касаційного суду також подано клопотання про повідомлення дати та часу розгляду справи для надання пояснень по суті спору, яке не підлягає задоволенню з огляду на те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2018 було відкрито касаційне провадження для розгляду касаційної скарги без повідомлення учасників справи у порядку спрощеного провадження на підставі частини 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діє на час касаційного розгляду). Виходячи зі змісту частини 13 статті 8 та статті 120 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, і в такому випадку судове засідання не проводиться. Натомість у цьому випадку сторонами надано вичерпні пояснення щодо спірних правовідносин у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу і запереченнях ФОП Коннової С.О. на відзив ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" на касаційну скаргу, зміст яких є ідентичним.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 14.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (постачальник, після зміни назви - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") і ФОП Конновою С.О. (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 602806, предметом якого визначено продаж електричної енергії споживачеві та оплату ним спожитої електроенергії.
Згідно з пунктом 2 договору з усіх питань не врегульованих цим договором, сторони керуються положеннями чинного законодавства, зокрема Закону України "Про електроенергетику", ПКЕЕ (пункт 2.1 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено право постачальника електричної енергії обмежувати або припиняти електропостачання споживача "без попередження після складання акта про порушення у разі зриву чи пошкодження пломб".
Договір щороку вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.8.1 договору).
Суди попередніх інстанцій установили, що 11.08.2011 представниками ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" на об'єкті за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Сіволапа, 44/91 у присутності споживача - ФОП Коннової С.О. проведено перевірку дотримання ПКЕЕ, за результатами якої установлено, що споживачем порушено вимоги пунктів 3.2, 3.3, 3.31, 6.40 ПКЕЕ. За наслідками перевірки складено акт про порушення від 11.08.2011 Д № 001620, в якому зазначено про невідповідність свинцевих пломб на гвинтах кожуха пломбам Держспоживстандарту і перекошення паспорта електролічильника.
При цьому суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 у справі № 904/4936/14, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "ДТЕК Дніпрообленрго" та стягнуто з ФОП Коннової С.О. вартість недоврахованої електроенергії у сумі 114 974,94 грн, про що видано відповідний наказ (том 1, а.с. 77-79).
Зі змісту судового рішення у справі № 904/4936/14 убачається, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленрго" про стягнення вартості недоврахованої електроенергії суд виходив з обставин установлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 і постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2014 у справі № 10/5005/11323/2012 (том 1, а.с. 66-76).
Так, судами у межах справи № 10/5005/11323/2012 відмовлено у задоволенні позову ФОП Коннової С.О. до ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" про скасування оперативно-господарської санкції щодо визначення вартості недорахованої електричної енергії у сумі 114 974,94 грн з огляду на встановлення правомірності застосування відповідної оперативно-господарської санкції, що підтверджено, у тому числі, і висновком судової трасологічної експертизи.
У зв'язку зі встановленням у справі № 10/5005/11323/2012 правомірності нарахування ФОП Конновій С.О. вартості недорахованої електричної енергії у сумі 114 974,94 грн, суд у справі № 904/4936/14 дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цієї суми, несплаченої ФОП Коновою С.О. у добровільному порядку.
Рішенням господарського суду у справі № 904/4936/14 підтверджено неправомірність дій ФОП Коннової С.О., порушення пункту 6.1 договору та пошкодження пломб, за що передбачено застосування оперативно-господарських санкцій.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом розгляду у цій справі є вимога ФОП Коннової С.О. про стягнення з ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" шкоди у сумі 695 898,38 грн (що становить двократну вартість недовідпущеної електричної енергії) за період із 15.10.2011 по 31.03.2012, завданої внаслідок неналежного виконання та порушення відповідачем умов договору від 14.02.2007 № 602806 щодо безпідставного відключення нежитлового приміщення ФОП Коннової С.О. від електропостачання та обмеження права на придбання електроенергії, із посиланням на положення статей 22, 526, 610 Цивільного кодексу України, статей 216- 219, 224, 225 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (на яку позивач послався у позовній заяві) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 217 цього Кодексу господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Водночас статтями 224, 225 цього Кодексу, які також визначено позивачем як підставу позову, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 цього Кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
За змістом пункту 3.1.2 договору від 14.02.2007 № 602806 постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачеві згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.
Розділом 6 договору визначено порядок обмеження та припинення електропостачання та передбачено, що постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача без попередження після складення акта про порушення у разі, зокрема, зриву чи пошкодження пломб (підпункт 4 пункту 6.1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.3 ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства.
Зі змістом пункту 6.1.4 договору від 14.02.2007 № 602806 у разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються.
Згідно з пунктом 8.6 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані, зокрема, внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованого відповідно до законодавства України.
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП Коннової С.О. про стягнення з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" шкоди у сумі 695 898,38 грн, що становить двократну вартість недовідпущеної електричної енергії за період із 15.10.2011 по 31.03.2012 із підстав неналежного виконання та порушення відповідачем умов договору від 14.02.2007 № 602806 і ПКЕЕ щодо відключення споживача від електропостачання, у зв'язку з установленням судами обставин складання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" акта про порушення від 11.08.2011 Д № 001620 та застосуванням оперативно-господарської санкції у виді донарахування вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 114 974,94 грн, правомірність та законність застосування яких підтверджено судовими рішеннями в інших справах і не спростовано ФОП Конновою С.О.
Згідно з пунктом 7.11 ПКЕЕ підключення електроустановок споживача, які були відключені на виконання вимоги або припису, здійснюється після усунення споживачем порушень, яке підтверджується відповідним документом організації, що висунула вимогу або видала припис.
Підключення електроустановок споживача здійснюється після повного погашення заборгованості, сплати витрат на відключення та повторне підключення згідно із затвердженою НКРЕ калькуляцією та отримання письмового звернення споживача про відновлення електропостачання, протягом 5 робочих днів з дня оплати власником електроустановки вартості послуг із відключення та підключення електроустановок (пункт 6.3 договору).
Електропередавальна організація (основний споживач) підключає електроустановку протягом 5 робочих днів з дня оплати власником електроустановки вартості послуг з відключення та підключення електроустановок споживача (пункт 7.12 ПКЕЕ).
Наведене спростовує наявність підстав для зобов'язання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" припинити порушення прав позивача як споживача на отримання електроенергії та безоплатно відновити електропостачання шляхом підключення до електромережі нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Сіволапа, 44/91 упродовж 10 днів із дня набрання чинності рішення суду, про що ФОП Коннова С.О. зазначила у позовній заяві.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтями 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено право, зокрема підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб на звернення до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції, чинній на час звернення до суду) встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення до суду та розгляду справи судами), доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33, 34 цього Кодексу (у відповідній редакції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (частина 1 статті 36, стаття 37 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час розгляду справи судами).
Проте як установлено судами під час розгляду справи позивачем не доведено порушення його права за захистом якого він звернувся до суду. При цьому саме відсутність порушеного права має наслідком відмову у задоволенні позову в разі подання заяви про пропуск позовної давності.
Ураховуючи викладене, а також установлення судами попередніх інстанцій, що ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" діяло відповідно до умов укладеного договору про постачання електричної енергії та ПКЕЕ, збитків у цьому випадку немає, вину та протиправність дій ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" не доведено та не установлено, а заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії взагалі є штрафною санкцією, передбаченою статтею 24 Закону України "Про електроенергетику" та пунктом 6.46 ПКЕЕ, колегія суддів погоджується із висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі.
Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не спростовують висновків судів і фактично зводяться до переоцінки обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу (у відповідній редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коннової Світлани Олександрівни залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 у справі № 904/6388/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Дроботова
Судді К.М. Пільков
Ю.Я. Чумак