31 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2685/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.
при секретарі: Колбасовій О.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2"
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 року
по справі №916/2685/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" (вул.В.Терешкової,21,Одеса,Одеська область,65078)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (вул.В.Арнаутська,15,Одеса,Одеська область,65125)
про визнання права власності,
суддя суду першої інстанції: Никифорчук М.І.
дата ухвалення рішення: 07.03.2018 р.
повний текст рішення складений: 12.03.2018 р.
В судовому засіданні 31.05.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В вересні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме:
- нежилу будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21 загальною площею 4916,7 кв.м.;
- нежилу будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 92 Б, загальною площею 181,2 кв.м.;
- нежилі будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33 загальною площею 2140,1 кв.м.
Позов мотивовано тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ТОВ "Мрія-2" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства «НЕФОН». У зв'язку з тим, що орендовані приміщення були передані орендарю в аварійному стані, які потребують капітального ремонту, що зумовило зупинення експлуатації вищевказаних будівель, позивачем були проведені поліпшення орендованого майна.
Відповідно до аудиторських висновків позивачем здійснено поліпшення орендованого майна за власний рахунок, документально підтверджені витрати на здійснення поліпшень орендованих нежитлових приміщень на загальну суму 2 168 762, 43 грн. Проте, у відповідь на неодноразові звернення позивача до орендодавця щодо відшкодування вартості здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна або зарахування їх вартості в рахунок орендованої плати пропорційне вартості його витрат на поліпшення майна, Фонд державного майна відмовив.
Посилаючись на ст.ст. 16, 316, 328, 331, 332, 357, 386, 788 ЦК України та на умови укладеного між сторонами договору, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 03.10.2016р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 916/2685/16.
У відзиві на позовну заяву Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області просило суд відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначило, що проведені позивачем роботи є ремонтними, а не такими, що призвели до створення нової речі. Крім того, умовами договору оренди не передбачено перехід до орендаря права власності на орендований ЦМК в разі здійснення ним поліпшення орендованого майна, а відповідно до п. 10.7 договору оренди сторонами визначено лише порядок компенсації орендарю орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті здійснених орендарем невідокремлювальних поліпшень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016р. у справі № 916/2685/16 призначено судову будівельну-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
На вирішення експертів поставлені наступні питання:
1) Яка фактична вартість поліпшень, здійснених ТОВ „Мрія-2" під час оренди цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства „НЕФОН"?
2) Яка фактична вартість майна ЦМК ДПП „НЕФОН", у тому числі державного майна дитячого закладу оздоровлення „Казковий"?
3) Чи можливо виділити в натурі частку цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства „НЕФОН":
- нежила будівля, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Терешкової, 21, загальною площею 4916,7 кв.м;
- нежила будівля, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна,92Б, загальною площею 181,2 кв.м.;
- нежилі будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді,33 загальною площею 2140,1 кв.м.
У зв'язку з поверненням справи № 916/2685/16 з експертної установи для розгляду клопотання експерта, приймаючи до уваги перебування судді Волкова Р.В. з 07.02.2017р. на тривалому лікарняному, за розпорядження керівника апарату суду № 482 від 26.04.2017р., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2685/16.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2017р., справу № 916/2685/16 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 квітня 2017р. суддя Никифорчук М.І. прийняв справу № 916/2685/16 до свого провадження.
11.12.2017р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/2685/16 з експертної установи разом з висновком експерта №273/16 від 04.12.2017р.
Ухвалою суду від 13.12.2017р. провадження у справі № 916/2685/16 поновлено з 15.01.2018р. та призначено справу до розгляду на "15" січня 2018 р. о 15:20.
Ухвалою суду від 15.01.2018р. справу № 916/2685/16 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В письмових поясненнях по справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначило, що перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту у межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує, а тому унеможливлюється висновок про створення орендарем нової речі.
07 лютого 2018 року у судовому засіданні представником позивача надано клопотання (вх. №2-846/18) про призначення судової експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити наступні питання:
- яка вартість поліпшень з виконання (перелік та об'єм робіт), здійснених ТОВ «МРІЯ-2» від вартості нежитлової будівлі (адміністративно - побутовий корпус), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21?
- яка вартість поліпшень з виконання (перелік та об'єм робіт), здійснених. ТОВ «МРІЯ-2» від вартості нежитлової будівлі (адміністративно - побутовий корпус), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 92-6?
- яка вартість поліпшень з виконання (перелік та об'єм робіт), здійснених ТОВ «МРІЯ-2» від вартості нежитлової будівлі (адміністративно - побутовий корпус), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33?
- яка вартість поліпшень цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства «Нефон» , здійснених ТОВ «МРІЯ-2» від вартості цього майна, отриманого на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 09.06.2004 року?
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2018р. відкладено розгляд справи на "12" лютого 2018 р. о 15:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2108р. було повернуто заяву ТОВ «МРІЯ-2» про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. у задоволенні клопотання (вх. №2-846/18) Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" про призначення судової експертизи було відмовлено.
12 лютого 2018 року у судовому засіданні представником позивача надано клопотання (вх. №2-923/18) про призначення судової інженерно-технічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити наступні питання:
- чи можливе відокремлення здійснених орендарем поліпшень орендованого майна без заподіяння йому шкоди?
- чи змінилось, внаслідок здійснених поліпшень, функціональне призначення нерухомого майна?
- чи створено орендарем, внаслідок здійснених поліпшень, нове майно, тобто майно, яке має істотно інші ознаки у порівнянні з попереднім об'єктом найму, на базі орендованого майна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2018р. у задоволенні клопотання (вх. №2-923/18) Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" про призначення судової експертизи відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2108р. підготовче засідання у справі №916/2685/16 закрито. Призначено справу №916/2685/16 до судового розгляду по суті на "07" березня 2018 року о 10:40.
Рішенням господарського суду Одеської області 07.03.2018р. (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку, враховуючи висновок експерта, що позивач здійснив певні поліпшення вказаних приміщень, при цьому, внаслідок здійсненого позивачем поліпшення шляхом реконструкції нежилого приміщення, нової речі створено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно.
Також судом зазначено, що договором оренди, укладеним між сторонами, визначено лише право орендаря на компенсацію йому вартості поліпшень орендованого майна, а не право орендаря претендувати на власність цього майна внаслідок здійсненого поліпшення, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2017р. по справі №916/2685/16 та постановити нове, яким визнати ТОВ „МРІЯ-2" власником майна цілісного майнового комплексу, орендованого згідно з договором оренди від 09.06.2004р. у частині здійснених невід'ємних поліпшень цього майна.
Також скаржник просив з метою повного всебічного та об'єктивного вирішення справи призначити судову інженерно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:
- чи можливе відокремлення здійснених орендарем поліпшень орендованого майна без заподіяння йому шкоди?
- чи змінилось, внаслідок здійснених поліпшень, функціональне призначення нерухомого майна?
Проведення судової інженерно-технічної експертизи доручити ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз». Витрати за проведення судової інженерно-технічної експертизи покласти на позивача.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що рішення господарського суду від 07.03.2018р. по справі №916/2685/16 є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- цивільним законодавством та спеціальним законом (ч.ч. 1,4 ст. 778 ЦК України, абз.4 ч.3 ст. 23, ч.4 ст. 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна») передбачена можливість орендаря отримати у власність державне майно у частині витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням такого майна;
- висновок суду першої інстанції щодо неможливості набуття позивачем права власності на майно орендованого цілісного майнового комплексу в порядку ст. 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» є необґрунтованим;
- відмова суду першої інстанції у залучені до матеріалів справи доказів (Висновку експертного дослідження), які б дали змогу встановити чи насправді орендоване майно, внаслідок здійснених невід'ємних поліпшень, змінене таким чином, зо змінилось його функціональне призначення, а не лише збільшилась ринкова вартість та комерційна привабливість, висновок суду першої інстанції виключно про збільшення вартості орендованого майна є передчасним та необґрунтованим;
- вказівка суду на те, що позивач просив визнати його власником всього орендованого майна, а не власником цього майна в частині здійснених поліпшень є перекручуванням фактичних обставин справи.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 року у справі № 916/2685/16.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. призначено справу №916/2685/16 до розгляду на 03.05.2018р. о 12:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2018р. по справі №916/2686/16 залишити без змін. Регіональне відділення вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню та не відповідає нормам ГПК України. Так, рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, а саме ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
03.05.2018р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р. в зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників позивача та відповідача, а також враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи № 916/2685/16. Засідання суду призначено на 31.05.2018 року о 12:00 год.
31.05.2018р. від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату в зв'язку з необізнаністю товариства про дату засідання, а також відсутністю адвоката, який перебуває у відрядженні в м. Києві.
При здійснення правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі "Апеляційний розгляд", при цьому до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах "Апеляційний розгляд" і "Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження".
Враховуючи те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р. засідання відкладалось саме за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, а також закінченням строку розгляду апеляційної скарги та враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання скаржника.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Товариством
з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" (Орендар) було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «НЕФОН», відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «НЕФОН», юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «НЕФОН», складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004р. №526. Вартість майна, що передається в оренду становить 625 600 грн. Мета використання об'єкту - здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту Орендаря.
Відповідно до п.1.10. Договору, майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим. Майно цілісного майнового комплексу, яке передається в оренду, включає в себе активи, пасиви, інвентар, обладнання та інше майно згідно інвентаризаційних описів, у тому числі нерухоме:
- нежила будівля, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Терешкової, 21, та в цілому складається з нежилої будівлі літ. «А», загальною площею 4916,7 кв.м., належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серія САА №440240) від 19 липня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 16.07.2004р., №546, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» номер запису 3431 в книзі 33неж-160, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.2004р. за №4185993;
- нежила будівля, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна,92Б, та в цілому складається з нежилої будівлі загальною площею 181,2 кв.м., належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серія САА №440239) від 19 липня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 16.07.2004р., №546, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» номер запису 3432 в книзі 33неж-160, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.2004р. за №4186204;
- нежилі будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді,33 та в цілому складаються з нежилих будівель літ. «А», «Г», «Б», «Д», загальною площею 2140,1 кв.м., підсобних будівель літ. «З», вбиральні літ. «И», складу літ. «К», погрібу літ. «Л», дизельної літ. «М», гаражу літ. «Н», сараю літ. «О», навісів літ. «П», «Р», «С», «У», «Ф», «Х», Ц», літнього кінозалу літ. «Т», насосної літ. «Ч», прохідної літ. «Ш», 1-9 огородження, I - мостіння; II - басейну; Ш - спортивної площадки, та належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серія САА №440241) від 19 липня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 16.07.2004р., №546, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» номер запису 3433 в книзі 33неж-160, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.2004р. за №4186399.
Відповідно до п.2.2. Договору передача підприємства оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно з п. 6.3. Договору, Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.
Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір укладено строком на п'ять років, що діє з моменту підписання договору оренди.
Відповідно до п.10.5. Договору сторони погодили, що у разі припинення розірвання Договору оренди, від'ємні поліпшення, здійснені орендарем за рахунок власних коштів є власністю орендаря.
Відповідно до п.10.6 у разі припинення, розірвання Договору оренди, невід'ємні поліпшення, здійснені орендарем за рахунок власних коштів без дозволу орендодавця, які неможливо відокремити від майна підприємства без заподіяння йому шкоди, підлягають компенсації згідно вимог чинного законодавства.
У разі приватизації орендованого майна невід'ємні поліпшення, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від майна підприємства без заподіяння йому шкоди, підлягають компенсації згідно вимог чинного законодавства (п.10.7. Договору).
Договір оренди на новий строк може бути укладений з орендарем, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, та повідомив орендодавця за 30 днів до закінчення його строку. У разі недосягнення домовленості сторін щодо плати та інших умов Договору з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору, переважне право Орендаря на укладання договору на новий строк припиняється. (п.10.9. Договору).
Відповідно до Акту приймання-передачі від 19.07.2004р. орендоване майно було передано Орендарю.
Позивач зазначає, що в зв'язку з тим, що орендовані приміщення були передані йому в аварійному стані, які потребують капітального ремонту, що зумовило зупинення експлуатації вищевказаних будівель, останнім були проведені поліпшення орендованого майна.
Поліпшення майна здійснювалось з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, що підтверджується листом №11-05-02998 від 12.05.2009р., листом №11-05-03569 від 04.07.2012р.
Позивач зазначає, що Аудиторським висновком щодо облікової інформації про здійснення поліпшення орендованого державного майна ТОВ «МРІЯ-2» станом на 30.09.2012р. ПП «Аудиторсько-консалтингової фірми «ЮГТ ПЛЮС» від 30.09.2012р. підтверджено, що орендарем здійснено поліпшення орендованого майна за власний рахунок, документально підтверджені витрати на здійснення поліпшень орендованих нежитлових приміщень на загальну суму 2 168 762,43 грн.
Проте, у відповідь на неодноразові звернення позивача до орендодавця щодо відшкодування вартості здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна або зарахування їх вартості в рахунок орендної плати пропорційне вартості його витрат на поліпшення майна, Фондом було відмовлено. (лист №11-05-02762 від 30.05.2016р.).
Посилаючись на ст. 778 ЦК України та п.4 ст. 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» позивач просив суд визнати право власності на частку цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства «НЕФОН».
Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що договором оренди, укладеним між сторонами, визначено лише право орендаря на компенсацію йому вартості поліпшень орендованого майна, а не право орендаря претендувати на власність цього майна внаслідок здійсненого поліпшення, а тому вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
З урахуванням зазначених норм законодавства, право на звернення до суду за захистом наділена особа у випадку порушення, невизнання або оспорювання саме його прав, свобод або інтересів.
Отже, саме суд має встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи або інтереси особи, і у залежності від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір оренди від 19.07.2004р. (зі змінами та доповненнями) цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства «НЕФО», укладений РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) і ТОВ «МРІЯ-2» (орендар) у відповідності до вимог чинного законодавства з дозволу, органу уповноваженого управляти майном - Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» терміном на 15 років - а саме до 19.07.2018р.
Предметом даного судового розгляду є вимога орендаря до орендодавця про визнання права власності на частку нерухомого майна у зв'язку із здійсненням невід'ємного поліпшення орендованого майна комунальної власності за згодою орендодавця.
Згідно з висновком судової комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №273/16 від 04.12.2017р. вартість всіх поліпшень будівель та споруд дитячого закладу оздоровлення «Казковий», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33 в грошовому вираженні в цінах, які еквівалентні дійсній ринковій вартості в цілому становить 5474676грн.та ввідсотковому вираженні складають 70%.
Крім того слід зазначити, що в результаті виконаних поліпшень призвело до покращення фізичного (технічного) стану будівель та його споживчих якостей, а саме улаштування в будівлях опалення, що дозволило використання будівель протягом усього року.
Ринкова вартість нежитлової будівлі (адміністративно - побутового корпусу) загальною площею 4916,7м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21 складає: 11193672 (одинадцять мільйонів сто дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят дві гривні)
Ринкова вартість будівель та споруд дитячого закладу оздоровлення «Казковий», загальною площею 2140,1м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33 складає: 7868552 (сім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні).
Крім цього, стосовно третього питання, експерт вказує, що В результаті натурного обстеження встановлено, що нежитлова будівля загальною площею 4916,7м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, нежитлова будівля загальною площею 181,2м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 92-б та будівлі і споруди дитячого закладу оздоровлення «Казковий» загальною площею 2140,1м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33, використовуються як окремі об'єкти нерухомості для господарської діяльності та є окремо індивідуально визначеним майном, а отже кожен вищезазначений об'єкт може бути виділений в натурі як окремий об'єкт.
Суд першої інстанції, посилаючись на вищевказаний висновок експерта, виходив з відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на частку нерухомого майна, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами, що в результаті здійснених поліпшень було створено нову річ - нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком суду першої інстанції та вважає, що внаслідок здійсненого позивачем поліпшення, нової речі створено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно.
Стосовно тверджень скаржника, що цивільним законодавством та спеціальним законом (ч.ч. 1,4 ст. 778 ЦК України, абз.4 ч.3 ст. 23, ч.4 ст. 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна») передбачена можливість орендаря отримати у власність державне майно у частині витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням такого майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положення ч.ч.2,3 ст. 778 ЦК України та .4 ст. 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» надають право залишити орендарю за собою тільки поліпшення, які можливо відокремити. Невід'ємні ж поліпшення можливо тільки компенсувати їх вартість орендарю, що підтверджує неможливість визнання права власності.
Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Отже позивач, як орендар вказаних приміщень у даному випадку має права лише на компенсацію йому вартості поліпшень орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Крім того, відповідно до ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Тобто навіть якщо позивачем і була б створена нова річ в результаті поліпшення, то він може бути лише співвласником такого майна в якійсь частині, а не власником.
Як свідчать матеріали, протягом строку розгляду справи позивач не змінював позовні вимоги з визнання права власності на все вказане майно на частку зазначеного майна.
П.2.2 Договору передбачає, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.
Крім цього, пунктом 10.7 Договору передбачено, що у разі приватизації орендованого майна невід'ємні поліпшення, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від майна підприємства без заподіяння йому шкоди, підлягають компенсації згідно чинного законодавства.
Отже, вказаним договором визначено лише право орендаря на компенсацію йому вартості поліпшень орендованого майна, а не право орендаря претендувати на власність цього майна внаслідок здійсненого поліпшення.
Враховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Стосовно клопотання скаржника щодо призначення по справі судової інженерно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Як роз'яснено у п.п. 2, 5,9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2017р. було призначено по справі комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизи, висновок якої наявний в матеріалах справи.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції на стадії підготовчого засідання, позивачем двічі заявлялись клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи, які судом були відхилені з підстав безпідставності та необґрунтованості, оскільки вони не відповідали вимогам ст. 99 ГПК України, так як обставини, отримані в результаті проведення таких експертиз не будуть мати значення для справи.
В суді апеляційної інстанції позивачем повторно заявлено клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи на вирішення якої поставити наступні питання:
- чи можливе відокремлення здійснених орендарем поліпшень орендованого майна без заподіяння йому шкоди?
- чи змінилось, внаслідок здійснених поліпшень, функціональне призначення нерухомого майна?
Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені вищезазначеного клопотання, оскільки позивачем не доведено необхідності призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи з огляду на те, що питання, які просив позивач поставити перед експертом та які вирішуються у інженерно-технічній експертизі не потребують вирішення у даному господарському спорі, оскільки предметом спору є визнання права власності.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що призначення та проведення судової експертизи за відсутності обґрунтованої необхідності має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи та порушує "принцип оперативності" судового процесу.
Інші доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2" колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2018р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.
Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2", оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2"залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2018р. по справі №916/2685/16 залишити без змін.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.06.2018р.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя І.Г. Філінюк