про відмову у видачі судового наказу
04 червня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/403/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г., розглянувши заяву №193 від 24.05.2018
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс», просп. Перемоги, 127, м. Чернігів, 14013
про видачу судового наказу
про стягнення з боржника: Фізичної особи-підприємця Глєбової Тетяни Валеріївни, АДРЕСА_1
боргу у сумі 13426грн.74коп.,
30 травня 2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Глєбової Тетяни Валеріївни боргу у розмірі 13426грн.74коп.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає про наявність у боржника заборгованості за договором оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015 у заявленій до стягнення сумі.
Вивчивши зміст заяви про видачу судового наказу, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке:
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.5 ч.2 якої у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу заявник просить стягнути з боржника заборгованість за договором оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015 за березень 2015 року та березень 2018 року. При цьому до складу заборгованості ним включено: плату за користування об'єктом оренди, витрати на теплову енергію, опалення, електроенергію, утримання будинків та споруд.
За умовами договору орендна плата є фіксованим платежем та щомісячно сплачується орендодавцем у погоджений сторонами строк.
Разом з тим, відповідно до п.5.5., 5.6. договору оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015 орендна плата не включає експлуатаційні витрати на водопостачання, електропостачання, теплопостачання та опалення. Експлуатаційні витрати на водопостачання, електропостачання, теплопостачання та опалення сплачуються по виставленим рахункам до 30 числа наступного місяця за звітним.
Тобто розмір витрат на водопостачання, електропостачання, теплопостачання та опалення в договорі не обумовлений, а виникнення у орендаря обов'язку їх сплати пов'язаний з виставленням орендодавцем рахунку, в якому і визначається розмір та сума, що підлягають до сплати орендарем.
В свою чергу заявник у тексті заяви посилається як на доказ обставини виникнення боргу зі сплати вищевказаних платежів, на яких ґрунтуються його вимога про стягнення боргу на акт від 03.03.2018 приймання-здачі об'єкту оренди за договором оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015, складений при поверненні майна, в якому мали б бути зафіксовані фактичні витрати орендаря за користування послугами, які він повинен компенсувати орендодавцю.
Аналіз акту приймання-здачі об'єкту оренди за договором оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015 свідчить, що в ньому відсутні відомості про фактичні витрати орендаря за користування послугами, які він повинен компенсувати орендодавцю. В даному акті відображено лише перелік майна, яке передається, в тому числі і засоби обліку гарячої, холодної води та електроенергії, та показники на них. Суми, які підлягали сплаті орендарем в рахунок відшкодування передбачених договором оренди витрат, в акті відсутні.
Сума ж, яка зазначена у рахунку-фактурі №ГР-0000009 від 21.03.2018, доданому до заяви про видачу судового наказу, та на який відсутнє посилання у тексті цієї заяви, не співпадає з сумою боргу, заявленою до стягнення. Як вбачається з цього рахунку-фактури, суми витрат на комунальні послуги, які зазначені у даному рахунку-фактурі, заявлені до компенсації лише за березень 2018 року. Крім того, як вказано в рахунку-фактурі, розмір заборгованості за оренду приміщення та компенсація комунальних послуг визначена згідно з актом звірки від 26.02.2018, який до заяви про видачу судового наказу не доданий.
Відповідно до п.3, 4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Заявником не зроблено посилання та не додано до заяви про видачу судового наказу документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги про стягнення боргу за договором оренди, не надано передбачених договором документів, які підтверджують право вимоги на сплату комунальних витрат (рахунків), а додані до заяви документи та на які заявник посилається в заяві, не підтверджують заявлений до стягнення розмір боргу.
Крім того, як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу та доданого до неї розрахунку, заявник стверджує про обов'язок боржника сплатити йому також витрати на утримання будинків та споруд.
Однак аналіз договору оренди приміщення №21/03/15 від 21.03.2015 свідчить про відсутність відповідної умови в договорі. Окремого договору, відповідно до якого боржник зобов'язався компенсувати заявнику витрати на утримання будинків та споруд до заяви не додано, як і відсутнє посилання заявника на такий договір в тексті заяви про видачу судового наказу.
Проте, за змістом ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Відповідно до п.1, 3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, а також із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Отже, всі вищевказані порушення щодо змісту заяви та обсягу наданих до неї доказів, а також відсутність договору, за яким може бути виданий судовий наказ в частині стягнення боргу за утримання будинків та споруд, є підставою для відмови у видачі судом судового наказу.
Також, як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, період виникнення частини боргу, яку просить стягнути заявник з боржника припадає на березень 2015 року. Заяву про видачу судового наказу надіслано заявником поштою 25.05.2018. Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
За змістом норм глави 19 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення боргу застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Таким чином, на момент звернення до суду з даною заявою за вимогами про стягнення з боржника заборгованості за березень 2015 року позовна давність спливла, що є підставою для застосування судом п.5 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України в цій частині.
Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
До заяви про видачу судового наказу заявником додано платіжне доручення №503 (#143279498526) від 18.04.2018 про сплату судового збору у сумі 176грн.20коп.
Однак це ж платіжне доручення (з таким же номером, датою та сумою) додавалось заявником - ПрАТ «Страхова компанія «Грандвіс» до іншої заяви про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Глєбової Тетяни Валеріївни грошової заборгованості в сумі 12321грн.23коп., яка розглядалась в межах справи №927/302/18.
Даний факт підтверджується довідкою б/н від 30.05.2018, підписаною начальником відділу документального забезпечення (канцелярії) суду.
Ухвалою від 02.05.2018 у справі №927/302/18 господарським судом відмовлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Грандвіс» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Глєбової Тетяни Валеріївни боргу в сумі 12321грн.23коп.
Відповідно до ст.151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
За змістом вищенаведених норм господарського процесу у разі відмови у видачі судового наказу сума сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу судового збору заявнику не повертається, а зарахування цієї суми сплаченого судового збору до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, може бути здійснена лише у випадку подання стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Відтак суд не приймає додане заявником платіжне доручення №503 (#143279498526) від 18.04.2018 про сплату судового збору у сумі 176грн.20коп., як доказ сплати в установленому розмірі та порядку судового збору за заявою №193 від 24.05.2018 про видачу судового наказу.
Отже суд приходить до висновку, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, що свідчить, про подання заяви з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України дана обставина є також підставою для відмови у видачі судового наказу.
Керуючись ст.148, 150, 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Грандвіс» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Глєбової Тетяни Валеріївни боргу у сумі 13426грн.74коп.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підписана 04 червня 2018 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т. Г. Оленич