ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2018Справа № 910/3425/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт"
до Київської міської ради
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"
третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію
про визнання незаконними та скасування рішень
Представники учасників процесу:
від позивача: Пугайко І.І.
від відповідача: Костюк О.М.
від третьої особи 1: Гуменюк О.О.
від третьої особи 2: Омелян В.О.
Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві";
- визнати незаконною та скасувати позицію № 265 таблиці № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача № 139/1116 та № 284/5096 є незаконними та порушують право власності позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі №910/3425/18 на 24.04.2018.
24.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/3425/18 до розгляду справи 910/18283/17 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
В судове засідання 24.04.2018 з'явились представники сторін.
Представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі та заявив усне клопотання щодо залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Також, представник відповідача заявив усне клопотання про продовження процесуального строку для можливості подати відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі №910/3425/18 до розгляду справи №910/18283/17 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; відмовлено в усному клопотанні відповідача щодо залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; відмовлено в усному клопотанні відповідача щодо продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3425/18 до судового розгляду по суті на 17.05.2018.
11.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі, в поясненнях позивач зазначає, що змінив найменування з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" та просив врахувати зміну найменування.
15.05.2018 через відділ діловодства суду від Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про залучення її до участі справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.05.2018 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" надійшло клопотання про залучення його до участі справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності та пояснення по справі.
У поданих поясненнях відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що листом від 12.12.2010 № 01-29-454 Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» в особі Голови правління не заперечувало щодо передачі будівлі по вул. Турівській, 12 в комунальну власність територіальної громади міста Києва. Голова правління є компетентним представником цього товариства. Також відповідач зазначає, що державний реєстратор, приймаючи рішення про реєстрацію прав за Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" підтвердила неіснуючі факти, а саме - право власності, яке на момент прийняття вказаного рішення було відсутнє у Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", оскільки власником майна була територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
В судове засідання 17.05.2018 з'явились представники сторін.
Представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.
В судовому засіданні 17.05.2018 була постановлена протокольна ухвала, якою: прийнято до розгляду наданні позивачем пояснення щодо зміни найменування; прийнятті до розгляду пояснення відповідача, клопотання про застосування строків позовної давності та клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні 17.05.2018 вирішувалось питання щодо залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 відкладено засідання по суті у справі №910/3425/18 на 24.05.18, залучено до участі у справі третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", залучено до участі у справі третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код 37333608).
21.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази направлення залученим третім особам копії позовної заяви з додатками.
22.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
22.05.2018 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, у якому позивач, не змінюючи предмету, підстави, суть позовних вимог вважає за необхідне викласти п. 4 прохальної частини в наступній редакції: «Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».
У судове засідання 24.05.2018 з'явились представники учасників процесу.
Представник третьої особи 2 надав пояснення щодо позову, у яких заперечив проти позову.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про уточнення позовних вимог, просив суд прийняти вказане клопотання до розгляду.
Представник відповідача не заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Судом встановлено, що у вказаному клопотанні позивач лише конкретизує позовну вимогу, викладену у п. 4 позовної заяви, викладає її більш деталізовано, не змінюючи при цьому суті заявленої вимоги. Тобто, вказана заява не є заявою про зміну предмету, а є лише уточненням (конкретизацією) вже заявленої вимоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду клопотання позивача про уточнення п. 4 прохальної частини позовної заяви та розгляд вимоги в редакції клопотання.
У судовому засіданні 24.05.2018 розпочато розгляд справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, представники відповідача та третіх осіб проти задоволення позову заперечили.
В судовому засіданні 24.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до п.1.1.Статуту Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт", затвердженого рішенням Загальних Зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", протокол б/н від 18.04.2018, Приватне акціонерне товариство "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", яке було засновано Фондом державного майна України шляхом перетворення Державного Київського річкового порту Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» у відкрите акціонерне товариство відповідно до законів України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про приватизацію майна державних підприємств", Указу президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993р. та наказів Фонду державного майна України від 10.11.1992 №477 та від 03.12.1992 №537. Товариство з моменту його державної реєстрації є правонаступником Державного Київського річкового порту Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» з переходом до нього усіх майнових прав і обов'язків та Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт".
Відповідно до наказів Фонду державного майна України № 447 від 10.11.1992 та № 537 від 03.12.1992, створено акціонерне товариство "Київський річковий порт" шляхом перетворення державного підприємства в відкрите акціонерне товариство.
Згідно з п. 1.2 Статуту Акціонерного товариства "Київський річковий порт", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.01.1992 № 25, товариство з моменту його реєстрації є правонаступником державного підприємства Київський річковий порт з переходом до нього усіх майнових прав і зобов'язань останнього.
Як вбачається з листа Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», будинок по вул. Турівська, 12 (гуртожиток) згідно з п. 2 наказу Фонду державного майна України від 11.07.1996 № 788 було передано до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт».
11.06.1997 Головним управлінням житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації видано Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» свідоцтво про право власності серії ЖБ № 010000532 на гуртожиток в цілому, площею 3574,600 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Турівська, 12. Вказане свідоцтво про право власності видане на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 27.05.1997 № 207-В.
На зворотній стороні Свідоцтва про право власності від 11.06.1997 міститься відмітка Бюро технічної інвентаризації м. Києва Київської міської ради народних депутатів від 18.06.1997 року про те, що домоволодіння №12 по вул. Турівська м. Києва зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" на підставі Свідоцтва про право власності від 11.06.1997 та записано в реєстровій книзі під №2168-П. Домоволодіння №12 по вул. Турівська в цілому складається з гуртожитку площею 3574,6 м.кв.
Як вбачається з матеріалі справи, Київським міським бюро технічної інвентаризації на запит державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загвоздіної А.М. надано інформаційну довідку № 2466, у якій повідомлено, що згідно з даними БТІ, гуртожиток площею 3574,6 кв.м. за адресою вул. Турівська, 12 на праві власності зареєстрований за Відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт».
10.08.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загвоздіною А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством Київський річковий порт» на гуртожиток, загальною площею 3573,2 кв.м по вулиці Турівській, 12 у м. Києві.
Листом №01-29-454 від 12.12.2000, направленим на адресу Київського міського голови, за підписом голови правління ВАТ "Київський річковий порт" ОСОБА_8 повідомлено про те, що керівництво ВАТ "Київський річковий порт" не заперечує проти передачі будівлі по вул. Турівська, 12 у м. Києві в комунальну власність при позитивному вирішенні питання про звільнення порту від сплати податку на землю на 2001 і 2002 роки.
Рішенням Київської міської ради від 21.12.2000 №139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на вул. Турівська, 12", керуючись ст. 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи пропозицію Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" безоплатно передати у власність територіальної громади міста Києва гуртожиток на вулиці Турівській 12 (лист від 12.12.2000 № 01-29-454), Київська міська рада вирішила надати згоду на безоплатне прийняття гуртожитку на вул. Турівська, 12 до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу його до комунальної власності територіальної громади Подільського району.
Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096, затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення.
Згідно позиції № 265 таблиці № 7 додатка № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096, будинок по вул. Турівська, 12 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві та від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині зарахування будівлі по вул. Турівська, 12 у м. Києві до комунальної власності територіальної громади міста Києва є незаконними та підлягають скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/18283/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, визнано недійсною з моменту укладення односторонню угоду від 12.12.2000 про передачу будівлі по вул.Турівській, 12 у м.Києві до комунальної власності, оформлену листом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454.
З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що оскільки односторонній правочин позивача про передачу будівлі по вул. Турівській, 12 у м. Києві до комунальної власності, є недійсним та не створює правових наслідків, то рішення відповідача від 21.12.2000 № 139/1116, яким оформлено згоду на прийняття будівлі у комунальну власність є незаконним, оскільки воно прийнято на підставі недійсного правочину. Крім того, позивач зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна будівля перебувала у заставі. Рішення відповідача від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині включення спірної будівлі до комунальної водності також є незаконним, оскільки відповідач не мав права зараховувати спірну будівлю до об'єктів права комунальної власності.
Позивач стверджує, що оскаржувані рішення відповідача порушують зареєстроване у встановленому законом порядку право власності позивача на будівлю гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві, а тому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві" та визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Як встановлено судом вище, рішенням Київської міської ради від 21.12.2000 №139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на вул. Турівська, 12", керуючись ст. 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи пропозицію Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" безоплатно передати у власність територіальної громади міста Києва гуртожиток на вулиці Турівській 12 (лист від 12.12.2000 № 01-29-454), Київська міська рада вирішила надати згоду на безоплатне прийняття гуртожитку на вул. Турівська, 12 до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу його до комунальної власності територіальної громади Подільського району.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, встановлених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне акціонерне товариство "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", яке було засновано Фондом державного майна України шляхом перетворення Державного Київського річкового порту Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» у відкрите акціонерне товариство.
Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (ст. 2) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктами передачі є, в тому числі, цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити, зокрема, від органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Частиною 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
З наданих сторонами доказів вбачається, що спірне майно було передано до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт» згідно з п. 2 наказу Фонду державного майна України від 11.07.1996 № 788 (лист ВАТ "Київський річковий порт" від 19.01.2001 № 11-29/12).
11.06.1997 Головним управлінням житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації видано Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» свідоцтво про право власності серії ЖБ № 010000532 на гуртожиток в цілому, площею 3574,600 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Турівська, 12. Вказане свідоцтво про право власності видане на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 27.05.1997 № 207-В.
Отже, оскільки спірне нерухоме майно було передано до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», до моменту прийняття відповідачем спірного рішення від 21.12.2000 № 139/1116 власником майна по вул. Турівська, 12 був позивач, а тому, за висновком суду позивач, за власним бажанням, як власник майна, мав право передати спірне нерухоме майно до комунальної власності територіальної громади.
Таким чином, з урахуванням того, що спірне майно увійшло до статутного фонду створеного ВАТ «Київський річковий порт» та останнє було власником спірного майна, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», так як майно на момент прийняття спірного рішення не перебувало у державній або комунальній власності.
Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з наданих сторонами доказів, приймаючи спірне рішення від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві", відповідач керувався ст. 60 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пропозицією Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" безоплатно передати у власність територіальної громади міста Києва гуртожиток на вулиці Турівській 12, викладену у листі від 12.12.2000 № 01-29-454.
Тобто, волевиявлення відповідача, викладене у листі від 12.12.2000 № 01-29-454 стало підставою для прийняття Київською міською радою спірного рішення від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Статтею 25 Закону України "Про власність" передбачено, що об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Згідно статті 30 Закону України "Про власність" право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
Для припинення права власності на майно шляхом добровільної відмови має бути воля власника на її вилучення, реалізована через уповноважені органи.
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/18283/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, визнано недійсною з моменту укладення односторонню угоду від 12.12.2000 про передачу будівлі по вул.Турівській, 12 у м.Києві до комунальної власності, оформлену листом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Отже, факти встановлені рішенням суду у справі № 910/18283/17, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
Так, зазначеним вище рішенням суду у справі № 910/18283/17 встановлено, що спірний правочин, оформлений листом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454, який передбачає зміну власника нерухомого майна, вчинено Головою Правління ВАТ "Київський річковий порт" ОСОБА_8 за відсутності необхідного обсягу правоздатності, оскільки проведення будь-яких операцій із нерухомим майном товариства, які ведуть до зміни власника вказаного майна відноситься до повноважень спостережної ради товариства, в той час як питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства; доказів того, що спостережна рада ВАТ "Київський річковий порт" приймала рішення про передачу будівлі до комунальної власності матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд визнав недійсною з моменту укладення односторонню угоду від 12.12.2000 про передачу будівлі по вул. Турівській, 12 у м. Києві до комунальної власності, оформлену листом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454.
В той же час, згідно статті 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. При цьому недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, оскільки односторонню угоду, від 12.12.2000 про передачу будівлі по вул. Турівській, 12 у м. Києві до комунальної власності, оформлену листом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454 визнано недійсною в судовому порядку, остання не породжує жодних правових наслідків.
Однак, враховуючи вказаний лист відповідача від 12.12.2000 №01-29-454 Київською міською радою було прийнято спірне рішення від 21.12.2000 №139/1116 про прийняття до комунальної власності будівлі по вул. Турівській, 12 у м. Києві.
Оскільки односторонній правочин позивача про передачу будівлі по вул. Турівській, 12 до комунальної власності, оформлений листом від 12.12.2000 №01-29-454 є недійсним та не створює жодних правових наслідків, то суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві" є незаконним та підлягає скасуванню, так як прийняте на підставі недійсного правочину.
Враховуючи викладене вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що спірне рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 порушує права власності позивача на будівлю гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення, нерухоме майно перебувало в іпотеці ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», однак доказів того, що іпотекодержатель надав згоду на передачу гуртожитку по вул. Турівській, 12 до комунальної власності матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, оскільки рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві" прийняте на підставі недійсного правочину та порушує право власності позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві.
Також, з урахуванням прийнятих судом уточнень, позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунального майна міста та районів» (із змінами та доповненнями) було проведено розмежування комунального майна між 10-ма новоутвореними районами міста Києва.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» припинені з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації районні в місті Києві ради.
Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва та згідно з пунктом 6 цього рішення визнано, що додатки 2-12 до рішення Київради від 27.12.2001 №208/1642 визнані такими, що втратили чинність.
Будинок на вул. Турівській, 12 згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» у складі іншого майна, що належало до комунальної власності територіальної громади Подільського району, зарахований до комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до позиції 265 таблиці № 7 у Додатку № 7 до вказаного рішення.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки судом визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києва, то підстави для включення спірного нерухомого майна по вул. Турівській, 12 у м. Києва до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва відсутні.
Таким чином, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що Голова правління відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" є компетентним представником цього товариства.
Однак, суд зазначає, що рішення рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/18283/17 встановлено відсутність у голови правління повноважень на безоплатну передачу спірного майна до комунальної власності.
Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що держаний реєстратор не мала права 10.08.2016 вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності за публічним акціонерним товариством «Київський річковий порт», оскільки у нього таке право не виникало.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження або скасування дій державного реєстратора. Більше того, правомірність вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності не є предметом спору у даній справі та не входить до предмету доказування в контексті заявлених вимог.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві" було опубліковане в газеті «Хрещатик» № 32 (1862) від 27.03.2011, а тому позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, який сплинув ще 27.03.2007, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Такий правовий висновок наведено й у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі № 5011-32/13806-2012 та від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" при зверненні до суду з даним позовом не пропущено строк позовної давності, оскільки підставою для звернення до суду з даним позовом стало рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/18283/17, яке набрало законної сили 12.03.2018. Саме у вказаному рішенні встановлено недійсність односторонньої угоди від 12.12.2000р. про передачу будівлі по вул.Турівській, 12 у м. Києві до комунальної власності, на підставі яких відповідачем прийняті спірні рішення.
Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права з моменту набрання рішенням у справі № 910/18283/17 законної сили, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 «Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві».
Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».
Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 2288314) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код 03150071) 3524,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018.
Суддя С.О. Турчин