Ухвала
Іменем України
1 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 775/40/2016
Провадження № 51-6476 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року,
встановив:
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволені його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2002 року щодо нього, залишено без задоволення, а вказане рішення місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав, як убачається з його касаційної скарги, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування зазначає, що місцевим судом не була надана належна оцінка доводам заявника та порушено право на захист останнього, оскільки не було судом надано можливості висловитися під час судового засідання.
В той же час, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 щодо допущених місцевим судом порушень, залишивши вимоги заявника без задоволення, а рішення цього суду без змін. Вважає, ухвалу апеляційного суду недостатньо обґрунтованою та вмотивованою, постановленою без додержання ст. 419 КПК.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Як убачається з наданої копії ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року, заяву засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2002 року щодо нього залишено без задоволення, оскільки суду не надано жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.
При цьому місцевий суд у своєму рішенні обґрунтовано вказав, що доводи у заяві засудженого були предметом оцінки під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.
Довід касаційної скарги захисника про порушення права засудженого ОСОБА_5 на захист, оскільки тому не було надано місцевим судом можливості висловитися в судовому засіданні, не може бути прийнятним, оскільки, як убачається з наданої копії ухвали місцевого суду, засуджений ОСОБА_5 давав пояснення під час розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, мотивуючи своє рішення тим, що у заяві засуджений ОСОБА_5 фактично оскаржує вирок суду, посилаючись на те, що під час досудового слідства працівниками правоохоронних органів до нього застосовувались незаконні методи дізнання, зокрема фізичне та психічне насилля, в результаті чого останній дав неправдиві свідчення та таким чином завадив об'єктивному розгляду справи у суді. При цьому судом зазначено, що твердження засудженого про те, що йому не були відомі прізвища працівників правоохоронних органів, які здійснювали на нього психологічний та фізичний тиск, не може бути розцінена як нововиявлена обставина, оскільки ця обставина перевірялася судом при ухваленні вироку та при його перегляді.
Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви залишення без задоволення апеляційної скарги, є обґрунтованими.
Вважати ці висновки неправильними чи сумнівними підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Окрім цього, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, оскільки невірно зазначено в його рішенні процесуальний статус ОСОБА_5 , а саме як обвинуваченого, а не засудженого.
Однак захисником не наведено, з огляду на положення ст. 412 КПК, яким чином ця вказівка суду апеляційної інстанції у своєму рішенні, тягне за собою обов'язкове його скасування, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у поданій скарзі не наведено обставин чи інших доводів, які би свідчили, що у даному провадженні, було допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, що перешкодило чи могло перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Cуд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3