Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №823/1436/16
провадження №К/9901/11944/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1436/16
за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду, прийняту 17 жовтня 2016 року у складі головуючого судді - Каліновської А.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив:
визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 липня 2016 року з примусового виконання постанови Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ №47591856 виданої 26 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в сумі 295 107 гривень 55 копійок (провадження №51663277).
Позов мотивований тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26 жовтня 2015 року №ВП 47591856 є незаконною та суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки винесена з порушенням строків, передбачених частиною шостою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
А саме, виконавче провадження було відкрито пізніше наступного робочого дня після винесення відповідачем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 01 червня 2016 №ВП 47591856, в якому була винесена постанова про стягнення виконавчого збору.
Крім того, позивач зазначив, що 17 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Недоступом Д.М. центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вже виносилась постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 295 107 гривень 55 копійок (ВП №42878707).
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року, в позові відмовив.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 31 січня 2018 року прийнята до провадження.
У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в її редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляд справи судами попередніх інстанцій, яка повністю кореспондується зі статтею 287 КАС України в його чинній редакції) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2015 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №47591856 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2013 року №2/711/927/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 2 591 075 гривень 50 копійок та у зв'язку із невиконанням боржником у наданий державним виконавцем строк виконавчого документу - 26 жовтня 2015 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Медвідь О.А. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 295 107 гривень 55 копійок.
Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Назаренком Є.І. від 01 червня 2016 року ВП №47591856 повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв'язку із надходженням від представника стягувача заяви про повернення виконавчого документу без виконання згідно п. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
14 липня 2016 головний державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Назаренко Є.І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ №47591856 від 26 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 295 107 гривень 55 копійок.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV, тут і надалі в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).
Статтею 8 Закону №606-XIV передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п. 1 частини другої статті 11 Закону №606-XIV).
Згідно із положень статті 17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Статтею 19 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Частиною першою статті 22 Закону №606-XIV визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що 17 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Недоступом Д.М. центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вже виносилась постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 295 107 гривень 55 копійок (ВП №42878707), виходячи з насутпного.
Частиною третьою статті 28 Закону №606-XIV встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У матеріалах адміністративної справи відсутні докази щодо стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору під час попереднього примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2013 року №2/711/927/13 в межах виконавчого провадження №42878707.
Посилання позивача на ту обставину, що оскаржувана постанова винесена з порушенням визначеного частиною шостою статті 28 Закону №606-XIV строку для відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору також є безпідставним, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору пред'явлена до виконання в межах річного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а порушення строку, визначеного частиною шостою статті 28 Закону №606-XIV, не звільняє боржника від обов'язку сплати виконавчого збору та не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанову від 14 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження №51663277 за постановою про стягнення виконавчого збору №47591856 від 26 жовтня 2015 року прийнято державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець