Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №808/1235/16
провадження №К/9901/12115/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 808/1235/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року (суддя Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (колегія суддів: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А., Дадим Ю.М.),
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання наказом призначити службове розслідування за її скаргою від 2 березня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080210000444 від 19 травня 2014 року слідчий Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУ НП ОСОБА_2, на думку позивачки, не вчиняє необхідних процесуальних дій з метою повного і всебічного з'ясування обставин у вказаному провадженні з тим, щоб якомога швидше його завершити і притягнути винних осіб до відповідальності за невиконання судового рішення. Позивачка вважає, що слідчий недбало ставиться до своїх посадових обов'язків і повинен бути звільнений зі служби в поліції. У зв'язку з цим позивач подала керівництву ГУ НП скаргу з вимогою з'ясувати викладені в ній обставини щодо невиконання посадових обов'язків і неналежної поведінки слідчого Тимощенка О.О. і вжити відповідних заходів, якими, на її думку, мало б бути звільнення його з посади. Оскільки відповідач не відреагував належним чином на її звернення, а його відповіді щодо стану розслідування у кримінальному провадженні, як вважає позивач, не відповідають дійсності, вона звернулася до суду.
8 серпня 2016 року, після відкриття провадження у справі за вказаним позовом, до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява (доповнення) ОСОБА_1 до начальника ГУ НП, першого заступника начальника ГУ НП начальника слідчого управління ОСОБА_3, треті особи: Голова Національної поліції України ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними висновку від 31 березня 2016 року № Г-23416103-2016, бездіяльності відповідачів щодо звільнення ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зобов'язання видати письмовий наказ про звільнення.
Ухвалою від 9 серпня 2016 року Запорізький окружний адміністративний суд відмовив у прийнятті заяви про зміну позовних вимог, а постановою від 9 серпня 2016 року цей суд відмовив у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1
Ухвалою від 20 жовтня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд залишив постанову суду першої інстанції без змін.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення і прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, зокрема, про те, що суддя, під головуванням якої розглянуто справу у суді першої інстанції, безпідставно відмовила у задоволенні її заяви про відвід та про зміну позовних вимог, упереджено підійшла до розгляду цієї справи, порушила норми процесуального права при розгляді цієї справи, що в сукупності свідчить про помилковість прийнятого рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції, на переконання позивачки, не надав належної оцінки усім цим обставинам, зокрема безпідставній відмові у збільшенні позовних вимог, тому його рішення теж не відповідає критеріям законності і обґрунтованості.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС), встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ НП із письмовим зверненням (скаргою) від 2 березня 2016 року щодо неналежного розслідування слідчим Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУ НП ОСОБА_2 кримінального провадження № 12014080210000444, у якому вона (ОСОБА_1А.) має статус потерпілої.
У зазначеній заяві позивач просила вжити заходи реагування до слідчого Тимощенка О.О., його керівника; відсторонити слідчого Тимощенка О.О. від розслідування, доручити справу іншому слідчому та дати письмові вказівки у кримінальному провадженні №12014080210000444 на проведення слідчих процесуальних дій, у тому числі допиту потерпілого, визначення шкоди та пред'явлення підозри злочинцю із зазначенням строків виконання; звільнити слідчого Тимощенка О.О. з міліції за хамське ставлення до своїх службових обов'язків і замінити керівника досудового слідства.
3 березня 2016 року ГУ НП зареєструвало скаргу ОСОБА_1, а наступного дня, 4 березня 2016 року, вказану скаргу передано до слідчого відділу ГУ НП.
10 березня 2016 року наказом т.в.о. начальника ГУ НП № 426 призначено службове розслідування за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1, проведення якого доручено старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого управління поліції ОСОБА_6
31 березня 2016 року складено та затверджено висновок за результатами службового розслідування щодо фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1
За змістом цього висновку, за результатами розслідування кримінального провадження №120140080210000444 внесеного 14 березня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів, які надійшли стосовно ОСОБА_8 з державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення), слідчий Тимощенком О.О. 19 травня 2014 року прийняв постанову щодо його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
5 листопада 2015 року прокуратура Вільнянського району скасувала постанову про закриття кримінального провадження.
11 листопада 2015 року в порядку статті 40 Кримінального процесуального кодексу України оперативному підрозділу Вільнянського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надано доручення на проведення слідчих дій щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_8, проведення його опитування, встановлення та допиту свідків і очевидців кримінального правопорушення.
16 березня 2016 року прокурор Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в порядку статті 36 Кримінального процесуального кодексу України надав відповідні вказівки у кримінальному провадженні.
21 березня 2016 року в порядку статті 40 Кримінального процесуального кодексу України оперативному підрозділу Вільнянського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надали доручення на проведення слідчих дій щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_8, проведення його опитування щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, проведення допиту державного виконавця Грецької К.В., долучення до матеріалів провадження правовстановлюючого документа, встановлення фактичного користувача земельної ділянки.
У кримінальному провадженні №120140080210000444 призначено іншого слідчого - слідчого слідчого відділу Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ОСОБА_9, який на дату складення висновку проводить необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
За результатами службового розслідування, прийнято рішення: припинити подальше службове розслідування; про підтвердження фактів, викладених у скарзі в частині неналежного розслідування кримінального провадження та передчасного прийняття рішення щодо його закриття з боку слідчого слідчого відділу Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2; не розглядати питання про покарання (притягнення до дисциплінарної відповідальності) слідчого слідчого відділу Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 за допущені порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з тим, що порушення допущені до 7 листопада 2015 року, тобто під час проходження служби в органах внутрішніх справ; суворо вказати начальнику слідчого відділу Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 за порушення вимог статті 39 Кримінального процесуального кодексу України щодо здійснення контролю за діями підлеглих при дотриманні норм кримінального процесуального законодавства України; взяття під особистий контроль ОСОБА_5 подальший стан розслідування у кримінальному провадженні №120140080210000444 слідчим Москаленком М.О.
Суди встановили, що листом від 31 березня 2016 року №Г-234/6/03-2016 слідче управління ГУ НП надало позивачці відповідь про результати розгляду скарги, який вона отримала 6 квітня 2016 року.
З урахуванням того, що за скаргою позивачки проведено службове розслідування, з'ясовано обставини щодо стану розслідування кримінального провадження №120140080210000444 і вжито відповідних заходів з метою усунення виявлених недоліків в роботі і запобіганню таких порушень надалі, про результати скарги повідомлено заявницю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно аргументів позивачки про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що заява про зміну позовних вимог по суті є іншим позовом, який не може розглядатися в цьому судовому провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і при прийнятті постанови виходить з такого.
Відповідно до часини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення Міністерством внутрішніх справ України затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція).
Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.
За змістом підпункту 2.5 Інструкції, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в письмових зверненнях громадян України.
Відповідно до підпункту 2.6 Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Пунктом 8.1 Інструкції передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Суди встановили, що за скаргою позивачки від 2 березня 2016 року та на підставі наказу т.в.о. начальника ГУ НП №426 від 10 березня 2016 року проведено службове розслідування, за результатами якого склали висновок.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідно до положень частини першої статті 3, частини третьої статті 8, частини четвертої статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України накладення дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями керівника, який у кожному випадку вирішує питання щодо наявності підстав для його застосування.
Тому те, що наслідками службового розслідування на слідчого Тимощенка О.О. не наклали дисциплінарного стягнення, зокрема у виді звільнення, як того просила позивач, не є свідченням бездіяльності відповідача.
За встановлених в цій справі обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги позивачки від 2 березня 2016 року є правильним.
Стосовно доводів позивачки про неправомірну відмову судів у прийнятті її заяви про збільшення позовних вимог, то з огляду на її зміст колегія суддів погоджується з висновком судів, що у такий спосіб (подаючи заяву про зміну позовних вимог) позивач фактично подає інший позов, оскільки змінені позовні вимоги обґрунтовано іншими підставами, що за правилами адміністративного судочинства не допускається.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, оскільки суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржених рішень, підстави для їх скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків судів і обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець