ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2018 року № 826/7892/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Качура І.А., суддів В.І. Келеберди, Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у наданні статусу УБД та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Національного банку України Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ДФС), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Державній фіскальній службі України, про яке зазначено у листі від 07.06.2017 №7349/п/99-99-04-0401-14, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані мною документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі наказів ДФС України був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконанні завдань, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У зв'язку з цим, звернувся із заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України.
Проте, позивачу відмовлено в отриманні такого статусу у зв'язку з тим, що законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, до яких позивач не належить.
Позивач вказує, що зазначена підстава відмови чинним законодавством не передбачена, а тому рішення відповідача про відмову йому в наданні такого статусу є протиправним. У зв'язку з цим, просить скасувати таке рішення в частині відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву та прийняти рішення про надання йому такого статусу.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
В судове засідання відповідач, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи не з'явився. Через канцелярію суду подано письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У письмових запереченнях на адміністративний позов - ДФС України вказує на правомірність прийнятого відповідачем рішення та безпідставність адміністративного позову оскільки, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 закріплено, що статус учасника бойових дій може бути наданий, зокрема, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України.
З урахуванням положень частини 3 статті 194 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справ документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у Головному управлінні ДФС у м. Києві - начальником п'ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.
Відповідно до Наказів ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 29.05.2015 № 1539-j, від 26.06.2015 № 1905-o, від 28.07.2015 №2268-о, від 13.04.2016 № 1365-0 та від 17.11.2016 № 3706-o, Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року №638-ІV та з метою реалізації тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22.01.2015 року № 27ог та від 12.06.2015 року № 415ог ОСОБА_1 відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.
На підставі наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 23.11.2015 № 327, від 11.08.2016 № 224дск., від 01.02.2017 № 32дск, наказів Керівника?Антитерористичного центру при СБУ від 23.07.2015 № 0160, від 03.09.2015 №0170, від 13.06.2016 № 030, від 17.01.2017 № 03 вважався таким, що прибув та залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях на період з 01.06.2015 по 08.08.2015 та з 14.04.2016 по 21.11.2016.
Крім того, підтверджує безпосередню участь позивача в проведенні антитерористичної операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей - довідка про безпосередню участь особи і в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.03.2017 року №550/99-99-21-10-01-18д видана уповноваженою особою - керівником підрозділу Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, М.Слов'янськ) Державної фіскальної служби України.
16 травня 2017 року на підставі абз.2 п.2 розділу 2 «Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України», затвердженого Наказом Мінфіну 14.11.2016 року №957 та зареєстрованого в Мінюсті 30.11.2016 року №1553/29683, позивачем було направлено на адресу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України документи, що відповідно до абз.1 п.4 «Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» (із змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року №413 є підставою для надання статусу учасника бойових дій та підтверджували безпосередню участь позивача в антитерористичній операції (АТО).
Листом від 07.06.2017 року №7349/п/99-99-04-04-01-14 відповідач повідомив позивача про те, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв'язку з чим було повернуто позивачу направлені до Комісії заяву та матеріали.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним та такими, що було прийнято з порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993.
Відповідно до статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно з абзацом другим, - Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання вказаних вимог Закону, постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур,особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
У відповідності до абзацу 1 пункту 4 Порядку, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Належними і допустимими доказами по справі встановлено, що позивач з 01 червня 2015 року по 8 серпня 2015 року та з квітня 2016 року по 21 листопада 2016 року був залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення - до підрозділу оперативної групи ДФС України оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій і Луганській областях, а тому він є таким, що належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення анти-терористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до цього, позивач підлягав визнанню учасником бойових дій на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993.
Крім того, в матеріалах справи міститься Довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №183/04-0715 від 17.06.2017 року, як підстава для надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Доказів незаконності і скасування цієї довідки відповідачем суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Порядок розгляду матеріалів та надання статусу учасника бойових дій у Державній фіскальній службі встановлений Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016, що зареєстрований в Мін'юсті 30.11.2016 за №1553/29683.
Відповідно до п.1 вказаного Положення, Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014.
Згідно підпункту 7 Положення, Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Зазначені підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
В ході розгляду справи встановлено, що рішенням відповідача - Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, яке оформлене листом №7349/п/99-99-04-04-01-14 від 07.06.2017 року позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з наступним формулюванням: «надання статусу учасника бойових дій іншим працівниками ДФС крім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства не вбачається за можливе».
Як свідчать долучені відповідачем до матеріалів справи документи, проводилось два засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України 25.04.2017 та 28.03.2017 у повноважному складі і хід його проведення зафіксовано протоколом №5 та №3. При цьому, Комісія розглядала документи усіх працівників ДФС, що надійшли на вказану дату, без прийняття рішення по кожному окремому працівнику, з огляду на те, що підстава для відмови спільна. За змістом протоколу, підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій працівникам слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС слугувало те, що надання такого статусу іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО без внесення змін до чинного законодавства не вбачається можливим. Фактично саме так обґрунтування містилося у листі - відповіді Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем було направлено документи необхідні для отримання статусу учасника бойових дій - 16.05.2017, в той час як, надані відповідачем протоколи №3 та №5 жодним чином не відносяться до позивача, оскільки засідання проводились до подачі позивачем всього пакету документів.
Інших же доводів, а саме чи брав участь позивач безпосередню в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Комісією не досліджувалося.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, оформлене листом №7349/п/99-99-04-04-01-14 від 07.06.2017 року, не відповідає критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту.
Відтак, суд при прийнятті рішення дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та про зобов'язання повторно розглянути надані ним документи відповідають вимогам процесуального закону та є такими, що направлені на відновлення його порушених прав та законних інтересів і підлягають до задоволення.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення № 957 Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (ДФС), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Також, згідно п.2 розділу ІІ Положення №957 Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав; приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.
Враховуючи, що судом в ході розгляду справи було встановлено протиправність рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, відтак зазначені позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства і не є втручанням у дискреційні повноваження Комісії, а навпаки є виваженим та націленим на ефективне відновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що в рішенні від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що такі витрати розподілу не підлягають, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 262 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_1) задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Державній фіскальній службі України, про яке зазначено у листі від 07.06.2017 №7349/п/99-99-04-0401-14, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Суддя І.А. Качур
Судді В.В. Амельохін
В.І. Келеберда