ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2018 року № 826/7428/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0003224029 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 202 806,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить нормам чинного законодавства та порушує права та інтереси позивача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву щодо заявлених позовних вимог у встановлений судом строк не надав.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДФС у Київській області проведена фактична перевірка ресторану, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, б/н та належить ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 25.11.2016.
Перевіркою, зокрема, встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів (торгової виручки) на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) на загальну суму 40 561,37 грн. (згідно з фіскальними звітними чеками РРО з №2 по 363, які зберігаються в КОРО №3000175128 за період з 27.11.2015 по 16.11.2016).
При цьому, в графі №2 книги обліку доходів і витрат, яка зареєстрована 17.11.2015 у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за №3470 готівкові кошти згідно з вказаними фіскальними чеками відображено не в день їх надходження, а загальною сумою один раз на місяць.
На підставі вказаних висновків в цій частині та відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0003224029, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 202 806,85 грн. за неоприбуткування готівкових коштів в КОРО.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017 та рішенням ДФС України від 26.04.2017 вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктами 6, 9 статті 3 вказаного Закону визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 П (далі - Положення № 637).
Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
В силу пункту 2.6 вищезазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Окрім того, згідно пункту 7.8 цього Положення визначено, що під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.
Системний аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 Закону №265/95-ВР та пункту 2.6 Положення № 637 до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України від 13 березня 2014 року у справі № 21-5а14, від 14 червня 2016 року у справі №0870/11140/12 та в ухвалі від 30 квітня 2015 року у справі № 21-911а15.
Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: 1) фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги); 2) відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність. Тобто, визначальним для правильного оприбуткування готівки є друк Z-звіту та внесення відповідного запису в КОРО в будь-який момент протягом дня, в якому одержані/видані готівкові кошти, але не пізніше 24 години.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано відповідачем, що при проведенні перевірки встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів (торгової виручки) на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а саме згідно з фіскальними звітними чеками РРО з №2 по №363, які зберігаються в КОРО №3000175128 за період з 27.11.2015 по 16.11.2016 в ресторані за адресою: АДРЕСА_1, б/н проведено розрахункові операції на загальну суму 40 561,37 грн.
При цьому, в графі №2 книги обліку доходів і витрат, яка зареєстрована 17.11.2015 у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за №3470 готівкові кошти згідно з вказаними фіскальними чеками відображено не в день їх надходження, а загальною сумою один раз на місяць.
Як пояснив позивач у позову, він здійснював оприбуткування готівки шляхом щоденного обліку готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій у відповідності з приписами чинного законодавства. В акті перевірки не зафіксовані факти порушення ним порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, а тому відсутні підстави для застосування до нього штрафної санкції, передбаченої абзацом 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
При цьому, суд не приймає до уваги вказані твердження позивача, оскільки наведеними вище нормами чинного законодавства, а саме Положенням № 637 передбачено чіткий алгоритм дій для здійснення оприбуткування готівкових коштів (фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО). Тобто, саме по собі роздрукування Z - звіту РРО не може підтверджувати здійснення обліку готівкових коштів, лише виконання вказаних дій в сукупності свідчить про належне їх оприбуткування. Тому такі твердження є безпідставними, так як вказаний порядок дій позивачем дотримано не було, про що зазначено в акті.
До того ж, позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів в підтвердження оприбуткування ним готівкових коштів згідно з фіскальними звітними чеками з №2 по №363 за період з 27.11.2015 по 16.11.2016 у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а саме фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у вказаних фіскальних звітних чеках та відображення на їх підставі готівки у КОРО своєчасно у день їх надходження.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Виходячи з вище викладеного позивач порушив норми пункту 2.6 Положення № 637, а тому відповідачем правомірно накладено штрафні санкції на позивача в п'ятикратному розмірі за неоприбуткування (не своєчасне оприбуткування) готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій в сумі 202 806,85 грн.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, позивачем не надано суду доказів або фактів які б підтвердили його невинуватість в неоприбуткувані (не своєчасному оприбуткувані) готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій.
За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур