Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/6774/17 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Категорія 54 Доповідач Коломієць О.С.
29 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/6774/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2018 року, яке ухвалено суддею Зосименко О.М. в м.Житомирі
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 10.11.2014 року за №2879 «Про порушення функціональних обов'язків охоронником дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2П.», яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та прийнято рішення про підготовку подання щодо звільнення.
В обґрунтування вимог позивач пояснив, що при притягненні до дисциплінарної відповідальності роботодавцем був порушений встановлений законом порядок, оскільки з оскаржуваним наказом його не ознайомлювали, письмові пояснення не відбиралися. Одночасно позивачем подано заяву про поновлення строку для звернення до суду з позовом, встановлений ст. 233 КЗпП України, в обґрунтування якої вказав, що 01.03.2015 року позивача призвали на військову службу та 25.03.2016 року був звільнений в запас та перебував на лікуванні до 19.06.2016 року, в подальшому проходив реабілітацію до 13.07.2016 р. Після чого звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та отримав інформацію про оскаржуваний наказ.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд провів одностороннє дослідження доказів по справі та проігнорував принцип змагальності сторін. Суд не звернув уваги, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності роботодавцем був порушений встановлений законом порядок, а тому безспірним було і є визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу. Крім того, скарги осіб з приводу неналежного виконання функціональних обов'язків, на підставі яких були проведені службові розслідування та за наслідками яких, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в подальшому були даними особами відкликані та не ними не визнавались. Також суд не врахував, що позивач з об'єктивних, непереборних та незалежних від нього причин був позбавлений можливості одразу після звільнення з лав ЗСУ звернутись до суду з даним позовом, а тому вважає, що у суду були всі підстави для поновлення строку звернення до суду та задоволення позову.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову через пропуск строку звернення до суду без поважних причин. Також вважає, що наказ про застосування до позивача заходів дисциплінарного характеру є законним та обґрунтованим, оскільки останній неналежним чином виконував покладені на нього трудові обов'язки.
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за вирішенням трудового спору без поважних причин.
Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01 листопада 2012 року був прийнятий на посаду охоронника 1-го розряду окремого загону цивільної охорони «Варта» Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (правонаступником якого є Управління поліції охорони в Житомирській області) (а.с.36).
24 жовтня 2014 року до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області надійшла скарга від директора кафе «Кварц» ОСОБА_3 про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх функціональних обов'язків охоронника.
Наказом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській областівід 28 жовтня 2016 року № 2736 за вказаною скаргою було призначено службове розслідування та 10.11.2014 року по матеріалам вказаного службового розслідування щодо встановлення факту неналежного виконання позивачем функціональних обов'язків був складений висновок. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 22.10.2014 року охоронник ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої функціональні обов'язки, а саме не вжив жодних дій по припиненню правопорушення та не намагався припинити бійку між відвідувачами кафе, чим порушив п.5 функціональних обов'язків охоронника дільниці цивільної охорони «Варта» УДСО УМВС України в Житомирській області по охороні об'єкта кафе «Кварц», які передбачають, що у разі нападу на підохоронний об'єкт, виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю охоронника, інших працівників та осіб, які перебувають на території об'єкта, що охороняється, застосувати проти порушників у встановленому порядку заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, з якими позивач був ознайомлений особисто 02.10.2014 р. (а.с.49). Дані обставини підтверджуються власноручно написаними поясненнями працівників кафе «Кварц» ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.40,41) та працівників УДСО УМВС України в Житомирській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.38,39).
07 листопада 2014 року до УДОС при УМВС України в Житомирській області надійшло звернення від студентського ректора Житомирського державного технологічного університету ОСОБА_8 та голови профспілки студентів даного університету ОСОБА_9 від 05.11.2014 року щодо вжиття відповідних заходів до охоронника дільниці цивільної охорони ОСОБА_2, який, здійснюючи чергування в гуртожитку № 2 Житомирського державного технологічного університету, порушує покладені на нього функціональні обов'язки, перевищує свої повноваження та створює конфліктні ситуації з мешканцями гуртожитку (а.с.51).
Наказом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 07.11.2014 року за №2871 призначено службове розслідування за скаргою від 05.11.2014 р на дії ОСОБА_2 (а.с.55).
10 листопада 2014 року складено висновок за матеріалами вищевказаного службового розслідування щодо встановлення факту неналежного виконання позивачем функціональних обов'язків. Як вбачається з даного висновку, 27 жовтня 2014 року студентам ЖДТУ, (мешканцям гуртожитку № 2) охоронник цивільної охорони ОСОБА_2 зробив зауваження з приводу паління в приміщенні, однак студенти повідомили, що вони ідуть на вулицю, в спеціально відведене місце. При цьому ОСОБА_2 склав рапорт, в якому було вказано, що дані студенти палили в гуртожитку і їм було зроблено зауваження охоронником. Також студенти зазначили, що ОСОБА_10 безпідставно звинуватив їх в бійці на 2-му поверсі гуртожитку, чим позивач порушив функціональні обов'язки охоронника дільниці цивільної охорони «Варта» УДОС при УМВС України в Житомирській області по охороні об'єкта ЖДТУ № 2, неналежне та нетактовне спілкування з мешканцями гуртожитку (а.с.65-67). Дані обставини підтверджуються власноручно написаними поясненнями студентів гуртожитку ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.52-54).
Наказом начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 10.11.2014 року за №2879 «Про порушення функціональних обов'язків охоронником дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2П.» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення функціональних обов'язків з припинення правопорушення під час охорони громадського порядку в кафе «Кварц», а також за неналежне виконання функціональних обов'язків під час чергування в гуртожитку Житомирського державного технологічного університету, з урахуванням раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийнято рішення про підготовку подання на розгляд об'єднаного комітету профспілки щодо надання згоди на звільнення з посади (а.с.5).
Зокрема, підставами для застосування зазначеного стягнення, стали вищевказані матеріали службових розслідувань та висновки від 10.11.2014 року про неприпинення ОСОБА_2 правопорушення під час охорони громадського порядку в кафе «Кварц» м.Житомира та нетактовне, неналежне спілкування з мешканцями (студентами) гуртожитку №2 ЖДТУ, чим останній порушив функціональні обов'язки. Надати будь-які пояснення з цього приводу позивач відмовився, про що був складений відповідний акт від 08.11.2014 р.
Відповідно до вимог ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Зі змісту ст. 147 КЗпП України вбачається, що єдиною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення ним трудової дисципліни.
Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Згідно ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем були порушені функціональні обов'язки під час охорони громадського порядку в кафе «Кварц» м.Житомира та гуртожитку № 2 Житомирського державного технологічного університету, останній неналежним чином виконував покладені на нього трудові обов'язки, а тому оспорюваний наказ про застосування до позивача заходів дисциплінарного характеру є законним та обґрунтованим.
Посилання позивача ОСОБА_2 на заяви ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, якими останні відкликають свої скарги, а також пояснення ОСОБА_3 під час розгляду іншої справи про те, що вона власноручно не писала скаргу від 23.10.2014 року не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки зміст вказаних заяв, які датовані 29.12.2014 року, свідчить про те, що ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в своїх пояснення не ставили питання про звільнення позивача з роботи, проте вони не спростовують сам факт порушення позивачем своїх функціональних обов'язків, як і пояснення ОСОБА_3
Також є безпідставним посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України, а саме не відібрання у нього пояснень з приводу вчиненого дисциплінарного порушення та не ознайомлення з наказомвід 10 листопада 2014 року № 2879, які спростовуються актами від 08.11.2014 р. та від 11.11.2014 року. Також позивач ОСОБА_2 був особисто присутній двічі 14.11.2014 року та 24.11.2014 року на засіданні об'єднаного комітету профспілки УДСО при УМВС України в Житомирській області, на якому розглядалось подання адміністрації про звільнення позивача з посади охоронника дільниці за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків та оголошувався оспорюваний наказ (а.с.61-64). Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (правовий висновок ВСУ у справі № 6-2801цс15 від 19.10.2016 року).
У зв'язку з чим, посилання позивача на порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення також є помилковим.
Крім того, позивачем, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано належних доказів на підтвердження не порушення ним функціональних обов'язків та необґрунтованості винесення відповідачем спірного наказу. Так само не надано доказів про вчинення відповідачем фальсифікацій та дискримінаційних дій під час проведення перевірок на предмет встановлення чи відсутності порушень функціональних обов'язків позивачем під час несення служби.
Доводи позивача в частині подання звернення від Житомирського державного технологічного університету до УДСО при УМВС України в Житомирській області неуповноваженою особою є безпідставними, оскільки дане звернення крім студентського ректора ОСОБА_8, який входить до органу студентського самоврядування, було підписане також і головою профспілки студентів даного університету ОСОБА_9, і дана профспілка входить до професійної спілки працівників освіти і науки України та є самостійною громадською організацією. За таких обставин, вказані особи, з урахуванням норм чинного законодавства, та з метою захисту прав та інтересів студентів, які навчаються в ЖДТУ, в тому числі, з метою створення відповідних умов для їх проживання в гуртожитку та відпочинку мали право на подання відповідного звернення до відповідача.
Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Так ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, в порушення вимог чинного законодавства, не встановив чи притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дійсно було незаконним, чи були порушені його права та чи підлягають вони поновленню. Однак, безпідставно відмовив в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, не з'ясувавши при цьому обставини винесення оспорюваного наказу, права та обов'язки сторін у справі.
Разом з тим, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову через безпідставність заявлених позивачем вимог, питання щодо поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом суд залишає без обговорення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення відмовити з інших підстав.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2018 року.
Головуючий: Судді: