Справа № 182/3801/18
Провадження № 1-кс/0182/1439/2018
Іменем України
30.05.2018 року м. Нікополь
Слідчий-суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
слідчого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, учасника АТО, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
-31.01.2018 до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040340000074 від 08.01.2018 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України;
-20.03.2018 до Печерського районного суду м. Києва направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100060005264 від 20.10.2017 року за ч.2 ст.186 КК України, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Слідчий СВ Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, що має правову кваліфікацію ч.2 ст. 186 КК України, яке мотивоване наступним:
ОСОБА_4 10.05.2018 приблизно о 19 год. 00 хв., прийшов до будинку АДРЕСА_1 , де проживають його батьки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та неповнолітня сестра ОСОБА_9 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , знаходячись в будинку за вказаною адресою, за відсутності своїх батьків попросив у неповнолітньої ОСОБА_9 належний їй мобільний телефон «Huawei У6 Pro tit-u02», під приводом зателефонувати, не маючи наміру повертати його назад, на що н/л ОСОБА_9 передала йому свій телефон, не усвідомлюючи того, що ОСОБА_4 телефон не поверне.
Отримавши мобільний телефон ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, непомітно від ОСОБА_9 вийшов з будинку та покинув територію домоволодіння по АДРЕСА_1 та направився в бік вул. Курської в м. Нікополі, однак був помічений своєю бабусею ОСОБА_10 , яка повідомила неповнолітній ОСОБА_9 про вказаний факт.
ОСОБА_9 , зрозумівши протиправність дій ОСОБА_4 , направилася на вул. Курську в м. Нікополі, де наздогнала його на вул.. Орловська та попросила віддати їй мобільний телефон «Huawei У6 Pro tit-u02», на що ОСОБА_4 відповів, що телефон поверне через деякий час та направився в бік ж/д полотна.
Неповнолітня ОСОБА_9 усвідомлюючи те, що ОСОБА_4 мобільний телефон їй не поверне, направилася додому та розповіла про все батькам. Після цього ОСОБА_7 сів на свій автомобіль «Деу Нексія» та поїхав шукати свого сина ОСОБА_11 , якого знайшов на перехресті вул. Довгалівської та вул. Щорса в м. Нікополі. Далі ОСОБА_7 вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_11 та почав вимагати повернути належний його неповнолітній доньці ОСОБА_9 мобільний телефон «Huawei У6 Pro tit-u02», отримавши відмову від ОСОБА_4 , він повторив свою вимогу, на ґрунті чого у них виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_7 на землю. Поки останній піднімався, ОСОБА_4 , утримуючи при собі мобільний телефон «Huawei У6 Pro tit-u02», вартістю 3999 грн., в якому знаходилася карта пам'яті «Kingstone micro SD HC» на 16 Гб (клас 10) вартістю 249 грн., з місця злочину втік, тим самим умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито заволодів мобільним телефоном «Huawei У6 Pro tit-u02», золотистого кольору, вартістю 3999 грн., в якому знаходилася карта пам'яті «Kingstone micro SD HC» на 16 Гб, вартістю 249 грн., що належали ОСОБА_9 , чим спричинив їй збиток на загальну суму 4248 грн.
Дані умисні дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Вчинення ОСОБА_4 вказаного злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , показаннями законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , вилученим речовим доказом, оглядом та долученням до матеріалів кримінального провадження квитанцією з ломбарду.
Враховуючи той факт, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідне забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічне тому, у
якому підозрюється, а також:
1) наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення з корисливих мотивів, що свідчить про перетворення вчинення вказаного злочину у основний спосіб заробітку, що може сприяти вчиненню ОСОБА_4 нових злочинів, пов'язаних з відкритим викраденням чужого майна, якщо йому не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також встановлено, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні корисливих злочинів. Незважаючи на це йому знову повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину;
2) ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років, що може спонукати його переховуватися від слідчого, прокурора, суду та незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
3) ОСОБА_4 офіційно не має сім'ї та утриманців, необхідності догляду за ким-небудь в нього не має, міцних соціальних зв'язків в місцях його проживання не має;
4) у ОСОБА_4 постійного місця роботи або навчання не має;
Враховуючи вищевикладене існує необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілу, його задокументованої злочинної діяльності з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та суду та покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого прокурор не зможе фактично контролювати його виконання;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- ОСОБА_4 не має постійного джерела легальних доходів, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та оскільки цей запобіжний захід може спонукати його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень;
- у ОСОБА_4 не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім цього, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо, враховуючи те, що за вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років, то дотримується обов'язкова умова обрання даного запобіжного заходу, передбачена п.5 ч.2 ст.183 КПК України, тобто передбаченість законом покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Враховуючи вищевикладене та те, що для направлення обвинувального акту до суду та розгляду вказаного кримінального провадження в суді в розумні строки необхідно забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового слідства, суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, аналогічні тим, у яких підозрюється, тому виникла необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід, який попередить настання ризиків, передбачених п. п. 1,4 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання слідчого заперечували та вважали, що підстав для обрання взагали запобіжного заходу немає.
Вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання слідчого з наступних підстав.
29.05.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про те, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Підозра, оголошена ОСОБА_4 є обґрунтованою.
ОСОБА_4 раніше не судимий, але стосовно останнього направленні до Печерського районного суду м. Києва та Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали кримінальних провадження за умисні злочини, тому існує обґрунтований ризик того, що він може вчинити інші , аналогічні злочини.
Наявність інших ризиків не доведена.
Запобігання вказаному ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо.
В рішенні ЄСПЛ «Москаленко проти України», п.36, зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду, однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ в справі «Харченко проти України» визначено, що, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи
Слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. Оскільки ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, але стосовно якої направлені матеріали кримінальних проваджень до суду за аналогічний злочин, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років та раніше стосовно нього не обирався запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави з урахуванням майнового стану підозрюваного, у розмірі 80 000 грн, що на думку слідчого судді достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків. В разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 194 КПК України покладаються наступні обов'язки:
з'являтися по виклику суду в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а в разі неможливості з'явитися з поважної причини, своєчасно повідомляти про це орган який викликає;
не відлучатися з населеного пункту в якому він мешкає без згоди суду в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
повідомляти суд, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження про зміну місця проживання;
здати на зберігання у відповідний державний орган паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за межі України, які будуть повернуті після скасування запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу належить встановити не більш ніж 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст. 176-178, 182, 183КПК України, суд
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн., яка може бути внесена як самим підохрюваним, так і іншою юридичною або фізичною особою.
В разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 194 КПК України покладаються наступні обов'язки:
з'являтися по виклику суду в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а в разі неможливості з'явитися з поважної причини, своєчасно повідомляти про це орган який викликає;
не відлучатися з населеного пункту в якому він мешкає без згоди суду в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
повідомляти суд, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження про зміну місця проживання;
здати на зберігання у відповідний державний орган паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за межі України, які будуть повернуті після скасування запобіжного заходу.
Строк дії ухвали 60 днів рахуючи з 30.05.2018 року до 28.07.2018 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1